Постанова № 42389215, 14.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2015 р. Справа№ 927/1284/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, особисто;

ОСОБА_3, згідно протоколу судового засідання від 14.01.2015р.;

від відповідача: Циро О.О., згідно протоколу судового засідання від 14.01.2015р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2014 року (підписано - 03.10.2014р.)

у справі № 927/1284/14 (суддя - Селівон А.М.)

за позовом ОСОБА_5

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є»

про стягнення 22 052,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є» (надалі - відповідач) про стягнення 21608,05 грн., з яких: 5176,93 грн. 3 % відсотків річних та інфляційних нарахувань у розмірі 16431,12 грн. за прострочення виконання зобов'язання з виплати 136926,00 грн. частки майна у зв'язку із виходом його зі складу учасників СТОВ «Придніпров'є».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства, не виконано належним чином грошове зобов'язання щодо повної та своєчасної виплати вартості частки майна у зв'язку з виходом позивача зі складу учасників СТОВ «Придніпров'є», внаслідок чого утворилась заборгованість, за наявності якої нараховано 5176,93 грн. 3 % відсотків річних та 16431,12 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.08.2014р. позовну заяву ОСОБА_5 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №927/1284/14.

15.09.2014р. через загальний відділ документального забезпечення місцевого господарського суду позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме інфляційних нарахувань в розмірі 16431,12 грн. за період з 01.05.2013р. по 31.07.2014р. та 3 % відсотки річних в розмірі 5621,14грн. за період з 28.04.2013р. по 09.09.2014р. включно за невиконання грошового зобов'язання щодо виплати коштів у зв'язку із виключенням позивача зі складу учасників СТОВ «Придніпров'є». Подальший розгляд справи здійснювався судом першої інстанції з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є» позовні вимоги заперечило, посилаючись на те, що у відповідності до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України позовна заява ОСОБА_5 про стягнення 21608,05 грн. не ґрунтується на вимогах закону та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2014 року у справі №927/1284/14 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є» на користь ОСОБА_5 5621,14 грн. 3 відсотки річних та 16 431,12 грн. інфляційних нарахувань. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є» в доход державного бюджету України судовий збір в сумі 1827,00 грн.

За оцінкою місцевого господарського суду, вартість частки в майні господарського товариства, належні до виплати учаснику, який виходить з товариства, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства, а не з моменту набрання судового рішення про стягнення такої частки. Оскільки товариство не виконало своє зобов'язання по виплаті частки в майні учаснику, який вийшов з товариства у строки визначені ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», учасник правомірно вимагає сплати боргу разом з інфляційними втратами та 3 % річних за весь час прострочення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2014 року у справі №927/1284/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження відповідач посилався на неповне дослідження судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, та на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що грошове зобов'язання товариства по виплаті учаснику частки в майні товариства по його виходу з товариства, повинне обчислюватись з дати набрання рішенням Господарського суду Чернігівської області законної сили, тобто з дати прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду по справі №927/1405/13 від 29.07.2014р. За вказаних обставин, на думку скаржника, підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань відсутні.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2014 року у справі №927/1284/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014р. апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є» у справі №927/1284/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд справи на 17.12.2014р.

17.12.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судовий акт залишити без змін.

17.12.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.01.2015р. у зв'язку з неявкою представників відповідача.

У судове засідання 14.01.2015р. з'явились представники сторін.

У судовому засіданні 14.01.2015р. представник відповідача просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2014 року у справі №927/1284/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 14.01.2015р. позивач особисто та представник позивача просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановив суд першої інстанції, спір у справі виник у зв'язку з тим, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є» (надалі - відповідач, товариство) у встановлені законодавством порядку і строки не здійснило виплату ОСОБА_5 (надалі - позивач, учасник товариства) його частки, як учасника, якого було виключено з товариства, чим порушило норми законодавства та права позивача. У зв'язку з вказаними обставинами, ОСОБА_2 заявив позов до суду вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання з виплати 136926,00 грн. частки майна у зв'язку із виходом позивача зі складу учасників СТОВ «Придніпров'є».

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2014р. у справі №927/1405/13 було визнано недійсним пункт 4 рішення загальних зборів учасників СТОВ «Придніпров'є», яке оформлене протоколом №2 від 27.04.2012р., в частині визначення розміру коштів, які підлягають виплаті ОСОБА_5 внаслідок його виходу з товариства в сумі 17765,08грн. та стягнуто зі СТОВ «Придніпров'є» на користь позивача 136926,00грн. вартість частки в майні товариства.

На виконання рішення господарського суду Чернігівської області по справі №927/1405/13 видано наказ від 24.06.14 р., який отримано позивачем та пред'явлено до виконання. Постановою ВДВС Ріпкинського РУЮ від 14.07.14р. відкрито виконавче провадження №43993300 про примусове виконання вказаного наказу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014р. рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача 136926,00грн. вартості частки в майні товариства залишено без змін.

За правилами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

При цьому, у постанові Верховного Суду України від 09.10.2007р. по справі № 13/296/22 викладена правова позиція, згідно якої у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, яка прийнята судом до уваги при вирішенні спору.

Оскільки рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2014р. у справі № 927/1405/13, яке набрало законної сили, встановлено розмір належної до виплати частки в майні товариства в сумі 136926,00 грн. та факт невиконання відповідачем у встановлений строк зобов'язання щодо її виплати, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, такі факти є преюдиційними в силу, чого не підлягають повторному доказуванню у спорі між тими сторонами.

Згідно приписів ч.2 ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону. Статтею 54 цього Закону встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Отже, при виході (виключенні) учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у товариства виникає обов'язок сплатити йому вартість частини майна товариства пропорційну його частці у статутному фонді товариства, або здійснити такий розрахунок на вимогу учасника та за згодою товариства у натуральній формі протягом 12 місяців з дня виходу.

Пунктом 5.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, у строк до 12 місяців з дня виходу. З моменту подання учасником товариства заяви про вихід зі складу останнього з виплатою належної такому учасникові частки вартості майна у товариства настає обов'язок сплатити відповідну суму у строки, визначені згаданою нормою Закону України «Про господарські товариства», а невиконання цього обов'язку тягне наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Судова колегія вважає, що судове рішення про задоволення вимог кредитора є радше результатом врегулювання спору, доведення факту та має правовстановлюючий характер, а не правопороджувальний, тоді як термін виконання зобов'язання, що випливає з корпоративних правовідносин, встановлений спеціальною нормою права ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», застосування якої має переважний характер перед загальними нормами зобов'язального права, уміщеними у главі 48 ЦК України «Виконання зобов'язань», що спростовує доводи апелянта.

Визначення реальної частки майна (ринкової), належної до виплати учаснику товариства у зв'язку з його виходом (виключенням) зі складу учасників, відповідальність за правильність такого визначення, а також своєчасна сплата у строк до 12 місяців з дня виходу, становить обов'язок господарського товариства і не ставить законом у залежність від судового рішення про розмір належних виплат, прийнятого у спорі між учасником товариства та товариством.

Отже, враховуючи вимоги статті 54 Закону України «Про господарські товариства» відповідач повинен був виплатити позивачу частину вартості майна товариства пропорційну частці позивача у розмірі 136926,00грн., належну позивачу впродовж 12 місяців з дня його виходу до 27.04.2013р.

Вказані грошові зобов'язання відповідачем виконані не були, а тому він являється боржником, який, у відповідності до ст.ст. 610, 612 ЦК України, його прострочив.

Доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

В ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що в даному випадку має місце прострочення відповідача, нарахування інфляційних втрат та 3% річних є правомірним (аналогічна правова позиція щодо застосування до товариства наслідків, передбачених за прострочення виконання грошового зобов'язання, у разі невиконання товариством обов'язку по виплаті учаснику, який вийшов, належної йому частини прибутку товариства протягом строку, встановленого ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», наведена в постанові Вищого господарського суду України від 12.10.2011р. у справі №К25/173-09 та постанові Верховного Суду України від 12.12.2011р. у справі №14/214) .

За розрахунками суду апеляційної інстанції, який збігається з розрахунком місцевого господарського суду, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 5621,14 грн. 3 % річних та 16 431,12 грн. інфляційних втрат за час прострочення.

Отже, за наслідками повторного розгляду справи судова колегія не знайшла підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є» слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта (відповідача).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2014 року у справі № 927/1284/14 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2014 року у справі №927/1284/14 - без змін.

2.Матеріали справи №927/1284/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Чорна