Ухвала суду № 42388046, 20.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2014 рокусправа № П/811/777/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В

представника позивача: Кириленка Юрія Григоровича,

представника відповідача: Плахотнього Юрія Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідросенд" до Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Гідросенд" звернувся 17.03.2014 року до суду з адміністративним позовом до відповідача Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень. Просив:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 березня 2014 року №0001121500 в частині, якою ТОВ "Гідросенд" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за взаємовідносинами з постачальниками ФГ "Тритон" за квітень-травень 2013 року та ФГ "Агро-Роз" за квітень-червень 2013 року у розмірі 1618764,67 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 березня 2014 року №0001061500, яким ТОВ "Гідросенд" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1537827,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 384457,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтовані тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гідросенд", податковим органом неправомірно зроблено висновок про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами, а відтак - безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України та безпідставно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані оскаржувані податкові повідомлення-рішення

Постанову суду першої інстанції мотивовано тим, що наданими до суду доказами підтверджується реальний характер господарських операцій ТОВ "Гідросенд" та ФГ "Агро-Роз", ФГ "Тритон", а відтак - і правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та позивачеві було протиправно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість за основним платежем і за штрафними санкціями.

Відповідач не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду від 10.04.2014 р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову.

В апеляційні скарзі посилається на те, що операції з поставки по ланцюгу від ФГ «Тритон» та ФГ "Агро-Роз" не містять у суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), систематичного придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. Відсутність руху товару не є за своєю суттю операцією з придбання товарів, а відповідно й об'єктом оподаткування з ПДВ. Тому будь-які документи: договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними документами.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що на думку представника позивача рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому скасуванню не підлягає. Зазначає, що господарські операції своєчасно оформлювалися первинними документами та відображалися в бухгалтерській та податковій звітності у відповідності з ст. 201.1 ПКУ. Всі господарські операції підтверджені договорами, рахунками-фактурами, видатковими і податковими накладними, платіжними дорученнями, товар-транспортними накладними. Висновки податкового органу в акті перевірки щодо безтоварності операцій ґрунтуються на інформації, яка міститься в актах податкових перевірок контрагентів по взаємовідносинам з іншими суб'єктами господарювання. Позивач не мав господарських відносин з тими підприємствами, які вказуються в актах перевірки його контрагентів, а тому не повинен нести відповідальності за їх наслідками.

В судовому засіданні представники сторін свої позиції щодо апеляційної скарги та заперечень - підтримали. Надали пояснення аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі та письмових запереченнях (викладено вище).

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заперечення на неї, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10 по 14 лютого 2014 року податковим органом проведена позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року. За результатами перевірки складено Акт від 19 лютого 2014 року №57/2201/34996776, згідно якого встановлені порушення: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 209.2, 209.6 статті 209 ПКУ в частині завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму ПДВ 1621130,00 грн., а також пунктів 138.1 статті 138 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1537827,00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2013 року (Т.І, а.с.24-64)

На підставі висновків Акта винесені податкові повідомлення-рішення від 05 березня 2014 року:

- №0001121500, яким ТОВ "Гідросенд" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1621130,00 грн.;

- №0001061500, яким ТОВ "Гідросенд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1537827,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 384457,00 грн. (Т.І,а.с.65-66).

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині, що оскаржується позивачем, базуються на висновках акта перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту в результаті безпідставного віднесення до таких витрат та кредиту господарських операцій з контрагентами, які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі п. 201.1, п.201.4, п.20.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в паперовому вигляді, або в електронній формі.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право на віднесення сум ПДВ, сплачених суб'єктом господарювання при придбанні товару (робіт, послуг), до складу податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання на підставі наявності податкових накладних, складених уповноваженою особою, зареєстрованою платником ПДВ фактичного придбання товару (робіт, послуг) та використання їх у господарській діяльності підприємства.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПКУ містить застереження, за яким не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Що стосується правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та включення відповідних сум до бюджетного відшкодування, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що:

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.6. статті 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

У свою чергу, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, а також включення відповідних сум до бюджетного відшкодування, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

Фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції вірно дослідив правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, включення відповідних сум до бюджетного відшкодування по взаємовідносинах ФГ "Агро-Роз", ФГ "Тритон" у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ТОВ "Гідросенд" за КВЕД є, зокрема, виробництво олії та тваринних жирів (10.41), виробництво маргарину і подібних харчових жирів (10.42), виробництво інших харчових продуктів (10.89), неспеціалізована оптова торгівля (46.90) (Т.І, а.с.17).

11 квітня 2013 року між ТОВ "Гідросенд" (покупець) та ФГ "Тритон" (продавець) укладено договір поставки №11041301, предметом якого є постачання позивачеві насіння соняшнику, відповідної якості, вологості та інших родових характеристик, визначених в договорі (Т.І, а.с.80-82). На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ФГ "Тритон" у квітні, травні 2013 виконало постачання соняшнику позивачеві.

Факт постачання товару за зазначеним договором підтверджується податковими накладними від 11 квітня 2013 року №25/2; від 12 квітня 2013 року №27/2; від 15 травня 2013 року №43/2; від 17 травня 2013 року №44/2; (Т.І,а.с.85,88,161,164), та видатковими накладними (Т.І,а.с.82,86,158,162; Т.2,а.с58) на загальну суму 712 592,70 грн. (із них ПДВ - 118 765,45 грн.)

На підтвердження реальності транспортування товару ФГ "Тритон" на замовлення ТОВ "Гідросенд" в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні (Т.І,а.с.83-84,87,159-160,163,). Розрахунок за поставлений товар ТОВ "Гідросенд", здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні рахунки-фактура та банківські виписки по рахунку (Т.ІІ, а.с. 57-61,65-70,). Податкові та видаткові накладні, якими оформлювався факт прийняття підприємством товару, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, та підписи уповноважених осіб.

Щодо взаємовідносин позивача з ФГ "Агро-Роз" суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно матеріалів справи 22 квітня 2013 року, 04 червня 2013 року між ТОВ "Гідросенд" (покупець) та ФГ "Агро-Роз" (постачальник) укладено договори поставки №22041302, 04061302 предметом яких є постачання продавцем насіння соняшнику, відповідної якості та кількості, визначених в договорі; а покупець, зобов'язується його прийняти та оплатити (Т.І, а.с.89-90, 189-190). На виконання договірних зобов'язань ФГ "Агро-Роз" у квітні, червні 2013 здійснило постачання соняшнику позивачеві.

Факт постачання товару за зазначеним договором підтверджується податковими накладними та видатковими накладними (Т.І, а.с.91, 99,107, 115,122, 129, 136, 191, 199, 206, 214, 222, 229, 236), на загальну суму 9000 000,00 грн. (із них ПДВ - 1500 000,00 грн.)

На підтвердження реальності транспортування товару ФГ "Агро-Роз" на замовлення ТОВ "Гідросенд", в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні (Т.І, а.с. 92-97, 101-105, 108-113, 116-120, 123-127, 130-134, 137-140, 192-197, 200-204, 207-212, 215-220, 223-227, 230-234, 237-241). Розрахунок за поставлений товар ТОВ "Гідросенд" здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні банківські виписки по рахунку (Т.ІІ, а.с.62-64,71-87).

Матеріалами справи підтверджено, що товар, придбаний у зазначених контрагентів, ТОВ "Гідросенд" використовувало для виробництва соняшникової олії та інших продуктів харчування. Так, 01 листопада 2012 року між позивачем (орендар) та ПП "Віктор і К" (орендодавець) укладено Договори оренди №010111, 030111, 050111 предметом, яких, є передача орендодавцем у тимчасове володіння і користування орендареві частини цеху розливу олії соняшникової разом з обладнанням, що знаходиться безпосередньо на орендованій території; цільове призначення продуктів харчування під ТМ "Кухар Рішельє" (а.с.70-77).

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договору, податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу валових витрат та сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування валових витрат та податкового кредиту є правомірними; подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача зобов'язань, обумовлених договорами поставки.

ТОВ "Гідросенд" у квітні, травні, червні 2013 року відображало у податковій звітності залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з урахуванням відповідних сум за квітень, травень, червень 2013 року, при цьому на час подання податкових декларації з ПДВ такі суми не були погашені чи відшкодовані платнику податків (Т.ІІ, а.с. 88-95, 107-113, 127-138).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що реальний характер господарських операцій ТОВ "Гідросенд" та ФГ "Агро-Роз", ФГ "Тритон", підтверджений належними доказами, а відтак - і правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції вірно звернув увагу на ту обставину, що при перевірці позивача податковим органом не було взято до уваги первинні бухгалтерські документи ТОВ "Гідросенд", а висновки про безтоварність господарських операцій позивача зумовлені відомостями про недостовірність даних, відображених його контрагентом - ФГ "Агро-Роз", ФГ "Тритон" у податковій звітності. Такі висновки податкового органу суперечать загальноправовим принципам. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, встановлений судом факт правомірності формування податкового кредиту дає підстави для висновку про протиправне застосування до позивача і штрафних санкцій на суму 384457,00 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України податковим повідомленням-рішенням №0001061500.

Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст. п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідросенд" до Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна