Постанова № 42388026, 12.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2014 рокусправа № 2а/0470/2565/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Принц" та Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. у справі № 2а/0470/2565/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Принц", м.Дніпропетровськ

до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Принц" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Принц") звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання дій Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, податковий орган) протиправними та скасування податкового повідомлення рішення відповідача від 12.01.2012р. №0005142302 про сплату 674 739 грн. податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів та зі штрафних (фінансових) санкцій 15 808, 50 грн.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі необґрунтованим висновків, викладених в акті перевірки щодо ТОВ "Принц", а тому це рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково; спірне податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано в частині суми збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 611509,21грн. та в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 3 грн.; в задоволенні решти позову відмовлено. При цьому суд зазначив, що надані позивачем докази та обґрунтування позову не доведені в частині позовних вимог, відповідачем доведено правомірність своїх дій - частково. Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються доказами.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, сторони оскаржують постанову суду в апеляційному порядку.

Позивач вважає судове рішення незаконним в повному обсязі, а тому просить скасувати постанову суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційних вимог позивач стверджує про відсутність будь-яких порушень податкового законодавства з свого боку.

Відповідач, в свою чергу, вважає помилковими висновки суду стосовно задоволення частини позовних вимог та просить скасувати рішення суду і відмовити позивачу в задоволенні позову повністю. Даний апелянт наполягає, що в порушення вимог Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит, проте судом першої інстанції не встановлено та не досліджено належним чином фактичні обставини спору.

Під час розгляду справи, з урахуванням Постанови КМ від 20.03.2013р. №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" здійснено заміну Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська - Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку підприємства позивача згідно з підпунктом 20.1.4 п.20.1 ст.20, підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 та статті 77 Податкового кодексу України та на підставі направлень від 15.09.2011 року №000942, №000943, №000944 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №2287/23-2/20252169 від 19.10.2011 року (а.с.37-86), в якому зазначається про порушення позивачем:

- п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №1334-94, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 161 576 грн., у тому числі: у 2 кварталі 2009 року - 4 705 грн., у 3 кварталі 2009 року - 38 963 грн., у 4 кварталі 2009 року - 5 775 грн., у 1 кварталі 2010 року - 10 969 грн., у 2 кварталі 2010 року - 90 101 грн., у 3 кварталі 2010 року - 11 063 грн.;

- - підпунктів 7.4.1, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97 та п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 701 215 грн., у тому числі у березні 2010 року - 8 775 грн., квітні 2010 року - 17 701 грн., червні 2010 року - 54 380 грн., липні 2010 року 8 850 грн., січні 2011 року на суму 93 490 грн., березні 2011 року на суму 352 872 грн., квітні 2011 року на суму 165 147 грн.

На підставі акту перевірки прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від "04" листопада 2011 року №0002772302, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 701215грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22429,50грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0005142302 від 12 січня 2012 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 674739грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15808,50грн. (а.с.10).

Матеріали справи свідчать, що позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Так, 05.01.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Принц» отримало Рішення про результати розгляду скарги від 29.12.2011 року за №37537/10/25-008 про скасування податко вого повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніп ропетровська від "04" листопада 2011 року №0002772302 (а.с.18-26). Рішенням Державної Податкової служби України частково задоволь нила вимоги ТОВ «Принц» та скасувала податкове повідомлення - рішення відповідача від "04" листопада 2011 року №0002762302 в частині 26 476,00 гривень основного платежу та 6 621грн. застосованої штрафної санкції.

10.02.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Принц» отримало Рішення про результати розгляду скарги від 06.02.2012 року за № 2276/6/10-2115 про скасування податково го повідомлення - рішення відповідача від "04" листопада 2011 року №0002762302 та податкового повідомлення - рішення відповідача від "12" січня 2012 року №0005142302 (а.с.31-36). Своїм рішенням Державна Податкова служба України відмовила у задоволенні вимог ТОВ «Принц» про скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від "12" січня 2012 року №0005142302 про сплату 674 739 гривень 00 копійок податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів,та штрафних (фінансових) санкцій 15 808 гривень 50 копійок.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За приписами пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону встановлює, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 передбачені наступні умови: податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункт 2); сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (пункт 4); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (пункт 5); податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (пункт 6.2).

Відповідно до п.18 Порядку №165 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

За змістом акту перевірки в період січень-квітень 2011 року позивач придбав у ТОВ "Золотий Вік-2010" товари для їх подальшої реалізації через мережу власних АЗС, внаслідок чого як стверджує відповідач, ТОВ "Принц" завищив податковий кредит у січні 2011 року на суму 93 490, 21 грн., березні 2011 року на суму 327 921, 39 грн., квітні 2011 року на суму 190 097, 54 грн.

Висновки відповідача пов'язані з тим, що за даними податкового органу 31 грудня 2010 року ДПІ у Московському районі м.Харкова анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Золотий Вік-2010". Згідно п.184.5, ст.184 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-VI з моменту анулювання реєстрації особи, як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Разом з тим, як свідчать надані до суду документи, ТОВ "Золотий Вік-2010" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення змін до реєстру платників податку на додану вартість в частині поновлення ТОВ "Золотий Вік-2010" в якості платника податку на додану вартість, та просило зобов'язати відповідача внести змінити до реєстру платників податку на додану вартість в частині поновлення ТОВ "Золотий Вік-2010" в якості платника податку на додану вартість з моменту помилкового здійснення анулювання реєстрації, а саме з 31 грудня 2010 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року по вищезазначеній адміністративній справі позовні вимоги ТОВ "Золотий Вік-2010" задоволено, визнано протиправною бездіяльність податкового органу та зобов'язано ДПА України внести зміни до реєстру платників ПДВ в частині поновлення ТОВ "Золотий Вік-2010" в якості платника ПДВ з моменту помилкового здійснення анулювання реєстрації, а саме з 31 грудня 2010 року. Дана постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 р.

Вистовки податкового органу щодо правовідносин позивача з контрагентом ПП «Будівельний крепіж» пов'язані з кримінальною справою №41190222/1 відносно ОСОБА_1 за фактом зловживання службовим становищем, за ознаками складів злочинів, передбачених ч.2 ст.364 та ч.1 ст.209 КК України.

З урахуванням аналізу наданих до суду документів слід зазначити наступне.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі підпункту 54.3.2 підпункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України 02.12.2010 року № 2755-VI та відповідно до підпункту 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України02.12.2010 року № 2755-VI за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями та пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України 02.12.2010 року № 2755-VI.

Проте, висновки податкового органу не підтверджуються матеріалами справи та суперечать нормам матеріального права.

Так, Законом України "Про податок на додану вартість" встановлено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використан ня у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим креди том (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною і за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Стосовно правовідносин позивача з контрагентом - ПП «Будівельний крепіж» колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч.4 ст.72 КАС України врахувати факти, встановлені судовими рішеннями у справі №2а/0470/2566/12 (оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012р. №0005132302 з податку на прибуток, прийнятого податковим органом на підставі того самого акту), зокрема ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2013р. №К/800/12104/13, де суд визначився щодо підтвердження факту поставки позивачу у спірний період пального від ПП «Будівельний крепіж».

Як свідчать матеріали справи, за наслідками операцій з ПП «Будівельний крепіж» позивач у 1-3 кварталах 2010 року збільшив валові витрати на загальну суму 448 529 грн. у зв'язку з включенням до їх складу операцій по отриманню дизельного пального від ПП «Будівельний крепіж» (код 34735662):

1 квартал 2010р. на суму 43 875 грн.;

2 квартал 2010 р. на суму 360 404 грн.;

3 квартал 2010 р. на суму 44 250 грн.;

Уберезні, квітні, червні, липні 2010 року, TOB „Принц" отримано дизельне пальне на загальну суму 448529 грн., в т.ч. ПДВ 89 706 грн. Віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 448 529 грн., у тому числі: в 1 кварталі 2010 року суму у розмірі 43 875 грн., у 2 кварталі 2010 року - у розмірі 360 404 грн., у З кварталі 2010 р. - у розмірі 44 250 грн.

ПП „Будівельний крепіж" (код за ЄДРПОУ 34735662) станом на дату акту перевірки має стан основ ного платника за місцем реєстрації - у ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська.

На підтвердження поставки дизельного пального ПП „Будівельний крепіж" надало ТОВ «Принц» наступні документи:

- 02.03.2010 року сума поставки 52 650,00 гривень:

1. Податкова накладна № 6;

2. Видаткова накладна № 0000006;

3. Рахунок-фактура № БК 0000006.

- 27.04.2010 року сума поставки 106 207,20 гривень:

1. Податкова накладна № 50;

2. Видаткова накладна № 0000046;

3. Рахунок-фактура № БК 0000048.

- 23.06.2010 року сума поставки 200 887,51 гривень:

1. Податкова накладна № 107;

2. Видаткова накладна № 0000107;

3. Рахунок-фактура № БК 0000107.

- 30.06.2010 року сума поставки 125 389,72 гривень:

1. Податкова накладна № 108;

2. Видаткова накладна № 0000110;

3. Рахунок-фактура № БК 0000108.

- 14.07.2010 року сума поставки 53 100,00 гривень:

1. Податкова накладна № 121;

2. Видаткова накладна № 0000121;

3. Рахунок-фактура № БК 0000126.

Згідно з наданими до суду док4ментами сплачено за поставлений товар наступними документами:

Платіжне дорученняпризначення платежуСума з ПДВ, грн.НомерДата 3864522.03.10Сплата за дизельне пальне згідно рахунку №6 від 02.03.10 в т.ч. ПДВ 8775,00 грн.52 650,003878730.04.10Сплата за дизельне пальне згідно рахунку №48 від 26.04.10 в т.ч. ПДВ 6034,53 грн.36 207,203879905.05.10Сплата за дизельне пальне згідно рахунку №317 від 26.04.10 в т.ч. ПДВ 11 666,67грн.70 000,003903202.07.10Сплата за дизельне пальне згідно рахунку №107 від 23.06.10 в т.ч. ПДВ 7500,00 грн.45 000,003903705.07.10Сплата за дизельне пальне згідно рахунку №107 від 23.06.10 в т.ч. ПДВ 20833,33 грн.125 000,003903606.07.10Сплата за дизельне пальне згідно рахунку №107 від 23.06.10 в т.ч. ПДВ 5147,92 грн.30 887,513908615.07.10Сплата за дизельне пальне згідно рахунку №126 від 14.07.10 в т.ч. ПДВ 8850,00 грн.53 100,003907529.07.10Сплата за дизельне пальне згідно рахунку №110 від 30.06.10 в т.ч. ПДВ 9075,00 грн.54 450,003915704.08.10Сплата за дизельне пальне згідно рахунку №110 від 30.06.10 в т.ч. ПДВ 11823,29 грн.70 939,72Всього:X538 234,43При цьому оплата за товар проводилась після поставки його Продавцем на склад Покупця та підписання відповідних видаткової накладної.

Таким чином, висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, ані податковим органом ані судом не враховано, що відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру державним реєстратором ОСОБА_2 внесено запис від 07.06.2010 року про зміну власника підприємства та директора, тобто з 07.06.2010 року ОСОБА_1 вже не був власником та директором ПП „Будівельний крепіж" (код за ЄДРПОУ 34735662). З 07.06.2010 року власником та директором ПП „Будівельний крепіж" (код за ЄДРПОУ 34735662) є ОСОБА_3 (49000 АДРЕСА_1).

Судом також не враховано ст.18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не вне сено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Тобто за умови, що продавець включений до Єдиного державного реєстру юридич них осіб та фізичних осіб - підприємців, а також має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків таким про давцем, ані за можливу недостовірність відомостей щодо нього, наведених у зазначеному реєстрі.

Щодо даного контрагента позивача також не було у встановленому законом порядку визнано недійсними установчі документи юридичної особи та не занулюване свідоцтво платника податку на додану вартість. Тобто доводи податкового органу щодо нікчемності угод, укладених позивачем з даним контрагентом, не ґрунтуються на фактах.

За визначенням п.1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - це особа, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету подат ку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Тобто сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухи лення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника по датку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припи нення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового ста тусу.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного по даткового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобовязань за відповідними господарськими операціями.

Отже, надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встанов лено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

На час здійснення господарських операцій з ПП „Будівельний крепіж" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків таким поста чальником, ані за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

За встановлених обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду в частині рішення про задоволення частини позовних вимог. Тому апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів задоволенню не підлягає. Апеляційну ж скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Принц" слід задовольнити, скасувавши постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. та задовольнивши позов в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. у справі №2а/0470/2565/12 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Принц" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. у справі № 2а/0470/2565/12 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. у справі № 2а/0470/2565/12 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 12.01.2012р. №0005144302.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна