Ухвала суду № 42388003, 11.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2014 рокусправа № 808/1977/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В

представника відповідача - Кравченко Марини Станіславівни,

представників позивача - Стрілець Олени Іванівни, Тягушева Дениса Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року

у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів. Просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000222800 та №0000232800 від 16.12.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом з порушенням чинного законодавства України; зазначив, що зобов'язання за договорами підряду між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «Флорін-Будпроект» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, кошторисами, актами приймання виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт. В обґрунтування правової позиції стосовно реальності відповідної господарської операції, за якою відбулося формування валових витрат та податкового кредиту, позивач наголошує, що ним надавались до перевірки усі первинні документи, бухгалтерської звітності, які б підтверджували реальне придбання товару/послуг. Всі надані до перевірки документи були належним чином оформлені. За таких обставин позивач вважає, що факт порушення ВАТ «Запоріжжяобленерго» норм податкового законодавства України, зазначених у висновках акту перевірки, в результаті чого встановлено заниження сум податку на прибуток у розмірі 167 702 грн. та податку на додану вартість у розмірі 134 161 грн., не знаходить підтвердження, тому винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення, підлягають скасуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 16.12.2013 року №0000222800 та №0000232800.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Факт здійснення ремонтних робіт згідно укладених договорів підряду знайшов підтвердження в судовому засіданні.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що товариством «Запоріжжяобленерго» завищено валові витрати на вартість підрядних робіт по взаємовідносинам з ТОВ «Флорін-Будпроект», які не пов'язанні з веденням виробництва та не підтвердженні позаплановою перевіркою на загальну суму 670 806 грн. за 4 квартал 2010 року. Крім того, товариством «Флорін-Будпроект» не задекларовано наявність матеріальних та трудових ресурсів для можливості виконання технічно складних робіт з капітального ремонту обладнання зв'язку ВАТ «Запоріжжяобленерго».

В запереченнях на апеляційну скаргу (та в письмових поясненнях) зазначено, що висновки податкового органу про завищення валових витрат та завищенні податкового кредиту ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки, а саме пункті 3.1.2 «Валові витрати», згідно яких не підтверджено здійснення реальності господарських взаємовідносин з ВАТ «ЗОЕ», що є контрагентом ТОВ «Флорін-Будпроект», яке в свою чергу є контрагентом позивача. При цьому до перевірки були надані платіжні та інші документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Флорін-Будпроект». Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники сторін (кожен окремо) свої позиції щодо рішення суду першої інстанції підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та запереченнях (викладено вище).

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВАТ «Запоріжжяобленерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Флорін-Будпроект» у листопаді 2010 року, та податку на прибуток у періоді в якому відображено взаємовідносини із зазначеним контрагентом. За результатами перевірки складено акт від 27.11.2013 року № 239/28-10/00130926 (а.с.16-43 т.1). Актом перевірки встановлено порушення:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 167 702 грн., в тому числі по періодах: за 4 квартал 2010 року на суму 167 702 грн., за 2010 рік на суму 167 702 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 134 161 грн., в тому числі по періодах: за листопад 2010 року на суму 134 161 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті 16.12.2013р. податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0000222800, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 209 627,50грн. (основний платіж 167 702 грн., штрафні санкції 41 925,50 грн.) та №0000232800, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 167 701,25 грн. (основний платіж 134 161 грн., штрафні санкції 33 540,25 грн.) (а.с.45-47 т. 1).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, при цьому оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги ВАТ «Запоріжжяобленерго» - без задоволення.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції правильно застосовано до даних правовідносин норми Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, та «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, норми Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ІV від 16.07.1999, норми Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Згідно матеріалів справи підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акта перевірки, отже, для вирішення позовних вимог суд першої інстанції правильним визначив необхідність дослідження обґрунтованості цих висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (Замовником) та ТОВ «Флорін-Будпроект» (Підрядником) укладені наступні підрядні договори на виконання робіт з капітального ремонту обладнання ВАТ «Запоріжжяобленерго»: №127 від 17.08.2010, №128 від 17.08.2010, №141 від 20.09.2010, №142 від 20.09.2010, №143 від 20.09.2010, №152 від 02.11.2010, №156 від 02.11.2010 та №157 від 02.11.2011.

На підтвердження виконання ремонтних робіт за вищезазначеними договорами, позивачем були надані для перевірки: податкові накладні, кошториси, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, а також платіжними дорученнями відповідно до яких позивачем були оплачені усі вищезазначені роботи за договорами.

В матеріалах справи наявна копія ліцензії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Серії АВ №516817, що видана ТОВ «Флорін-Будпроект» 21.06.2010 року строком до 21.06.2013 року на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) (а.с.102-103 т.1), отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість податкового органу висновків щодо неможливості здійснення ремонтних робіт товариством «Флорін-Будпроект».

Також колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що анулювання свідоцтва ТОВ «Флорін-Будпроект», як платника податку на додану вартість, здійснено 21.03.2011 при цьому, остання податкова накладна була виписана директором ТОВ «Флорін-Будпроект» 29.11.2010 року, тобто до дати анулювання свідоцтва. Актом перевірки не спростовується той факт, що ТОВ «Флорін-Будпроект» на момент здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем було зареєстроване у встановленому порядку як платники ПДВ, мало право виписувати та надавати податкові накладні, а також не було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до пп. 7.4.1. та пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинним до 01.01.2011) "податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду."

"Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами."

При цьому, згідно матеріалів справи всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Флорін-Будпроект", а також право Позивача на податковий кредит (договори, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, платіжні доручення тощо), були надані під час перевірки для дослідження податковим органом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг),

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат з сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.

В акті перевірки податковим органом не заперечується фактичне виконання робіт, передача-прийняття їх результатів, сплата їх вартості, а також наявність у позивача, як у покупця всіх податкових накладних, які надані (виписані) ТОВ "Флорін-Будпроект" за відповідними договорами, так само як і не висувається ніяких зауважень на предмет змісту податкових накладних згідно вимог пп. 7.2.1. Закону "Про ПДВ".

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що податковим органом не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «Флорін-Будпроект». Не надано доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження неможливості здійснених господарських операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом «Флорін-Будпроект».

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не спростовано факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та контрагентом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону (№ 996-ІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно матеріалів справи, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

За визначенням п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріали справи підтверджують факт виконання господарських операцій. Отже, позивачем вірно віднесені видатки на придбання товару (послуг) при визначенні валових витрат і об'єкту оподаткування за відповідний період.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна