Ухвала суду № 42387642, 20.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2734/14 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Горяйнова А.М., Мамчура Я.С.,

при секретарі ЛебедєвійЮ.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-Ліфнкомплект" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-Ліфнкомплект" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2013 року № 0008821502. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року в задоволені позову було відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 26.05.2014 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-Ліфнкомплект" - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року - залишити без змін, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, в серпні 2013 року посадовою особою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України та в порядку ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість, поданої ТОВ "Карат-Ліфткомплект" за жовтень 2012 року (від 06.12.2012 вх. №9076756744), за результатами якої складено Акт від 29.08.2013 №24/2200/31801847. Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку, що позивачем в порушення вимог п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України задекларовано у зменшення суми податкового боргу з ПДВ 424764 грн. На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2013 № 0008821502, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 530955 грн., з них 424764 грн. за основним платежем і 106191 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність відовити в задоволені позову. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до підпункта 20.1.4 пункта 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачає право податкового органу проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. В силу норм п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Згідно положень п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. З огляду на зміст вищенаведених норм, враховуючи наявність лише єдиного порушення з боку контролюючого органу при проведенні перевірки - недотримання строку, встановленого п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, а також беручи до уваги, що факт проведення камеральної перевірки відповідачем після закінчення граничного терміну не мав наслідку порушення строків давності для визначення податкового зобов'язання відповідачем, суд приходить до висновку, що дане порушення має формальний характер і не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення. При цьому, варто зауважити, що при дослідженні правомірності винесення рішення значення має тільки наявність чи відсутність фактів порушення платником податків вимог законодавства, зазначених в акті перевірки. Таким чином, відповідач мав право визначити суму грошових зобов'язань позивача - платника податків не пізніше закінчення 1095 дня за останнім днем подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації - 06.12.2012. З положень п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України вбачається, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Згідно ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.п.4.6.3 п.4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума: у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Як вбачається з уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, позивачем визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту - 424764 грн. (заповнено рядок 19 декларації) та зараховано 424764 грн. від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (заповнено рядок 20.1 декларації). Враховуючи, що податковий борг на початок попереднього звітного періоду, відносно періоду, що уточнювався, був відсутній, у платника не було підстав для декларування рядка 20.1 уточнюючого розрахунку. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "Карат-Ліфткомплект" порушено вимоги пункту 200.3 статті 200 розділу V Податкового кодексу України та підпункту 4.6.3 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість в частині зарахування від'ємного значення у сумі 424764 грн. у погашення податкового боргу з ПДВ по декларації за жовтень 2012 року та безпідставно зменшено суму податкового боргу на 424764 грн., який не значився по особовому рахунку на перше число звітного (податкового) періоду.

З огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 26.05.2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-Ліфнкомплект" - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-Ліфнкомплект" - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Мамчур Я.С