Постанова № 42387059, 23.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 р. справа № 804/18930/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Крюкової О.В.

за участю сторін:

представників позивача Руденко С.О., Пустовойт Л.В.

представника відповідача Жаворонкова С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання недійсною податкову консультацію від 30.05.2014 р. №14134/10/28-01-48-01-15, та зобов'язання надати податкову консультацію, -

ВСТАНОВИВ :

17 листопада 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому позивач просить суд:

- визнати недійсною надану податкову консультацію Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 30.05.2014 р. № 14134/10/28-01-48-01-15;

- зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів надати Державному підприємству «Придніпровська залізниця» податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог та письмових пояснень позивач зазначив, що відповідачем було надано позивачу податкову консультацію від 30.05.2014р. № 14134/10/28-01-48-01-15, зміст якої суперечить нормам чинного законодавства, а тому податкова консультація підлягає визнанню її недійсною із зобов'язанням відповідача надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2014 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 23.12.2014 р. прибули представники позивача та представник відповідача.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та додатковим поясненням, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у письмових запереченнях в яких він зазначає, що ДП «Придніпровська залізниця», звернулось до СДПІ у м. Дніпропетровську з питання отримання роз'яснення щодо необхідності оподаткування відсотків, виплачених за договором позики отриманої у нерезидента - фірми «SHORTLINE PLC» (Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії), за результатами розгляду якого була підготовлена відповідь від 30.05.2014р. № 14134/10/28-01-48-01-15. З огляду на те, що СДПІ у м. Дніпропетровську не мало доведеної інформації стосовно того, чи є фірма «SHORTLINE PLC» фактичним власником відсотків за укладеним договором позики та чи оподатковуються такі відсотки у Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії, у позивача не вбачається право на застосування переваг, які надаються міжнародним та українським законодавством в частині застосування нульової ставки оподаткування таких відсотків.

Заслухавши пояснення представників позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69 - 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі за текстом - позивач або ДП «Придніпровська залізниця») листом від 21 травня 2014 року №НФОн-06/44 звернулось до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі за текстом - відповідач або СДПІ у м.Дніпропетровську) для надання податкової консультації з питання щодо порядку оподаткування операцій виплати процентів ШОРТЛАЙН ПІ-ЕЛ-СІ (SHORTLINE PLC).

Так, СДПІ у м.Дніпропетровську було надано письмову податкову консультацію на наведений лист від 30.05.2014р. № 14134/10/28-01-48-01-15.

Зі змісту зазначеної податкової консультації вбачається відсутність у СДПІ у м.Дніпропетровську доказів того, що фірма «SHORTLINE PLC» є фактичним власником доходу, що сплачується на його адресу та має право на ці відсотки, у зв'язку з чим визначена положеннями міжнародного та українського податкового законодавства умова стосовно бенефіціарності отримувача доходу не виконується, що позбавляє ДП «Придніпровська залізниця» можливості застосовувати норми Конвенції «Про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна» в частині не оподаткування відсотків, що сплачуються нерезиденту на Україні, не зважаючи на те, що статус податкового резидента фірми «SHORTLINE PLC» належним чином підтверджено.

Згідно підпункту 14.1.172. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Статтею 52 Податкового кодексу України визначено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються контролюючими органами.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Стаття 53 Податкового кодексу України встановлює, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Наведене свідчить, що наслідком застосування податкової консультації, згідно п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України є те, що платника податку не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.

Отже, Податковий кодекс України в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

З урахуванням зазначених вимог чинного законодавства, суд вважає за необхідне перевірити законність та обґрунтованість податкової консультації, що оскаржується позивачем.

Передумовою звернення позивача до СДПІ у м. Дніпропетровську за наданням вищенаведеної податкової консультації слугували наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП «Придніпровська залізниця» як позивальник, ШОРТЛАЙН ПІ-ЕЛ-СІ (SHORTLINE PLC) як позикодавець або емітент та Державною адміністрацією залізничного транспорту України було укладено договір позики від 16.05.2013р.

Відповідно до умов договору позивальником отримано грошові кошти - разова строкова позика у сумі 94 190 000 доларів США, з нарахуванням 9,5 процентів, що сплачуються 21 травня та 21 листопада в кожному році, в якому позика залишається непогашеною.

Правовідносини за укладеним договором було засвідчено публічним випуском облігацій для розміщення на міжнародних ринках капіталу через емітента - ШОРТЛАЙН ПІ-ЕЛ-СІ (SHORTLINE PLC), надходження від випуску яких відповідно до Договору про підписку отримані позикодавцем у повному обсязі та повинні бути доступними для кредитування позивальника (пункт 4.1 Договору).

Згідно п.п. 14.1.267 Податкового кодексу України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до п.п. 14.1.206 Податкового кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються:

а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

б) платіж за використання коштів, залучених у депозит;

в) платіж за придбання товарів у розстрочку;

г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу);

ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.

Статтею 160 Податкового кодексу України врегульовано питання особливостей оподаткування нерезидентів.

У відповідності до положень пп. «а» п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відповідно до п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

10.02.1993 р. між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії укладено Конвенцію про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і на приріст майна (дата набрання чинності 11.08.1993 р.) (далі - Конвенція).

Згідно п.1 ст. 2 Конвенції, остання застосовується до податків на доход і на приріст вартості майна, стягнені від імені Договірних Держав або їх політичних підрозділів, або місцевої влади, незалежно від способу стягнення податків. При цьому, податками на доход і на приріст вартості майна вважаються всі податки, що справляються від загальної суми доходів або елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого майна або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, що виплачуються підприємствами (пункт 2 статті 2 Конвенції).

Пунктом 1 статті 4 Конвенції визначено, що «резидент однієї Договірної Держави» є особою, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у цій Державі.

Також Конвенцією визначено, що «компетентний орган» означає, у відношенні Сполученого Королівства, Управління внутрішніх доходів або його повноважного представника, і, у відношенні України, Міністерство фінансів України або його повноважного представника.

Порядок оподаткування процентів регулюється статтею 11 зазначеної Конвенції.

Відповідно до п. 1 ст. 11 цієї Конвенції відсотки, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці відсотки і підлягає оподаткуванню в цій другій Договірній Державі у відношенні цих відсотків.

Виходячи з положень зазначеної Конвенції, можливість звільнення від оподаткування в Україні доходів нерезидента у вигляді процентів залежить від того, чи має нерезидент фактичне право на ці проценти.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування щодо повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено у статті 103 Податкового кодексу України.

Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

У відповідності до п.п. 103.2, 103.3., 103.4, 103.10 ст.103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Так, відповідно до копії Свідоцтва про статус резидента ШОРТЛАЙН ПІ-ЕЛ-СІ (SHORTLINE PLC), Управління Її Величності з податкових і митних зборів (Відділ з питань стягнення корпоративних податків) компанія SHORTLINE PLC, станом на 19 вересня 2013 року є резидентом Сполученого Королівства відповідно до статті 4 чинної Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Сполученим Королівством та Україною.

Також згідно інформації наданої Службою Її Величності з податкових і митних зборів (Відділ корпоративного оподаткування) станом на 14 квітня 2014 року компанія SHORTLINE PLC, є резидентом Сполученого Королівства відповідно до статті 4 чинної Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Сполученим Королівством та Україною.

Окрім того, підтвердження статусу податкового резидента фірми «SHORTLINE PLC» податковим органом підтверджено, про що свідчить оскаржувана податкова консультація.

Отже, законодавчою підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, в даному випадку цією довідкою є Свідоцтва про статус резидента.

Аналізуючи викладене, відповідно до положень податкового законодавства України стосовно оподаткування доходів у вигляді процентів від надання фінансового кредиту нерезидентом Великобританії резиденту України, у визначених відносинах повинні застосовуватись положення Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна та положень чинного законодавства стосовно оподаткування доходів нерезидента у вигляді процентів, про що також викладено в листі ДПА № 12-0120/11-11032 від 31.12.1997р.

Підрозділом 1.1 укладеного договору вказано, що рахунок означає безпроцентний рахунок, відкритий на ім'я Позикодавця Головним платіжним агентом, номер рахунку 11587700 (з наступними платіжними реквізитами: «...», Бенефіціар: Shortline PLC USD Secured Account).

Так, відповідно до п. 6.1 укладеного договору відповідно до ст. 18.1 (Платежі Позикодавцю), Позичальник повинен не пізніше ніж о 10:00 за 2 робочі дні до кожної дати сплати процентів стосовно відповідного періоду нарахування процентів сплати (а) на Рахунок нараховані проценти (обчислені до останнього дня відповідного періоду нарахування процентів) на непогашену основну суму позики, обчислену відповідно до ст.. 6.2; та (б) на прибутковий рахунок додаткові проценти, нараховані у відповідності зі ст. 6.3.

Пунктом 8.2 договору передбачено умови звільнення за Угодами про уникнення подвійного оподаткування; відрахування або утримання, а саме: Позичальник повинен вжити всіх розумних і своєчасних заходів для надання допомоги Позикодавцю в тому, щоб всі виплати процентів Позичальником позикодавцю в рамках цього договору могли бути зроблені без відрахування на рахунок загально застосованого податку на репатріацію, встановленого чинним українським законодавством. Позикодавець повинен вжити всіх розумних і своєчасних заходів для надання допомоги Позичальнику, наскільки це практично можливо за відповідних обставин. для отримання звільнення від українського податку на прибуток відповідно до угоди про уникнення подвійного оподаткування.

Пунктом 8.6 договору визначено податковий статус Позикодавця, зокрема Позикодавець є резидентом Сполученого Королівства для цілей Угоди про уникнення подвійного оподаткування та підлягає оподаткуванню у Сполученому Королівстві на підставі його реєстрації як юридичної особи, розміщенню його органів управління чи іншому схожому критерію (аніж просто на основі доходу з джерел у Сполученому Королівстві або пов'язаності із майном, яке розміщено у Сполученому Королівстві, та має змогу отримати довідку про це у податкових органах Сполученого Королівства, не має постійного представництва в Україні; та на момент укладення договору не має наміру здійснювати, під час строку позики, будь-яких корпоративних дій чи реорганізації, чи зміни податкової юрисдикції, що може призвести до припинення статусу резидента Сполученого Королівства у Позикодавця. Позикодавець також заявляє, що відповідно до його установчих документів Позикодавець може позичати кошти будь-яким особам для будь-якої мети та здійснювати діяльність фінансової установи.

Згідно платіжних доручень від 15.11.2013 року № 5 та від 14.05.2014 року № 9, копія яких наявні в матеріалах справи, Державним підприємством «Придніпровська залізниця» було перераховано проценти за договором позики від 16.05.2013 року на зазначені у договорі реквізити БЕНЕФІЦІАРУ - SHORTLINE PLC, що відбувалось за запитами SHORTLINE PLC про виплату від 11.11.2013 та 13.05.2014 року відповідно.

Отже платіжні доручення, що є доказом перерахування відповідних процентів на адресу Позикодавця, містять безпосереднє посилання на бенефіціара, яким є саме SHORTLINE PLC, а відтак саме SHORTLINE PLC є безпосереднім отримувачем процентів, тобто власником доходу у вигляді цих процентів.

Також з умов укладеного договору вбачається обов'язок Позичальника сплачувати на користь Позикодавця (SHORTLINE PLC) проценти за користування позиковими коштами. Відтак, саме SHORTLINE PLC має фактичне право на ці проценти.

Крім того, у відповідності до глави 31 «Комерційне посередництво» Господарського кодексу України посередницька діяльність розуміється як агентська діяльність.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 295 Господарського кодексу України не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Суд зазначає, що умовами укладеного договору не визначено жодної іншої сторони (учасника правовідносин за укладеним договором), що могла би бути фактичним власником коштів (доходу у вигляді процентів) або могла би претендувати на отримання зазначеного доходу; не зазначено, що Позикодавець виступає в якості агента або посередника; податковим органом не наведено жодного твердження стосовно особи, що на думку податкового органу є/може бути фактичним власником коштів, а твердження з даного питання, викладені у оскаржуваній податковій консультації, є лише припущеннями.

На підставі викладеного, з огляду на підтвердження того, що Компанія SHORTLINE PLC є резидентом Сполученого Королівства відповідно до статті 11 чинної Конвенції між Сполученим Королівством та Україною; станом на 14.04.2014 року Компанія SHORTLINE PLC є резидентом Сполученого Королівства відповідно до статті 4 чинної Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Сполученим Королівством і Радянським Союзом, компанія SHORTLINE PLC є фактичним, тобто бенефіціарним, отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України - Сполученого Королівства.

Отже надаючи податкову консультацію від 30.05.2014 р. № 14134/10/28-01-48-01-15, відповідач необґрунтовано надав роз'яснення, висновок податкового органу не можна вважати обґрунтованим, оскільки він суперечить змісту норм податкового законодавства Украни.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень, а тому позовні вимоги щодо визнання недійсною податкової консультації від 30.05.2014 р. № 14134/10/28-01-48-01-15 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, також з метою відновлення порушеного права суд зобов'язує Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів надати Державному підприємству «Придніпровська залізниця» податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ДП «Придніпровська залізниця» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 148,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 15935 від 14.11.2014 р.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 148,00 грн. підлягає поверненню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 29 грудня 2014 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 69 - 71, 86, 94, 122, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання недійсною податкову консультацію від 30.05.2014 р. №14134/10/28-01-48-01-15, та зобов'язання надати податкову консультацію - задовольнити повністю.

Визнати недійсною податкову консультацію Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 30.05.2014 р. № 14134/10/28-01-48-01-15.

Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів надати Державному підприємству "Придніпровська залізниця" податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (код ЄДРПОУ 01073828; індекс 49600, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 108) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 148,00 грн. (сто сорок вісім гривень 00 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 29 грудня 2014 року.

Суддя С. В. Прудник