Ухвала суду № 42386141, 13.01.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3651/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

13 січня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Граб Л.С.

за участю секретаря судового засідання: Литвинюка С.О.

за участю представників сторін:

представників позивача: Гатенюк Ю.Ю., Хоменчук К.Л.,

представників відповідача: Бойка С.В., Терепи С.В., Гуся В.В., Гаврищука В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю - науково-виробниче підприємство "Аргон" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та його скасування ,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю - науково-виробниче підприємства "Аргон" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008302203 від 01 жовтня 2014 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 05.09.2014 р. за №2302/22, №2303/22, виданих Вінницькою ОДПІ, головними державними ревізорами-інспекторами відділу перевірок з окремих питань податкового аудиту Вінницької ОДПІ на підставі пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 05.09.2014 р. №2538 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Аргон" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Датто" за період квітень-травень 2014 року.

Результати перевірки знайшли своє відображення в акті № 2470/2203/13323704 від 18.09.2014 року. Відповідно до висновків вказаного акта перевіркою встановлено порушення позивачем:

- вимоги п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200., п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та занижено суму податку на додану вартість на 1 116 431 грн., а саме за квітень 2014 (вх. № 9028702979 від 20.05.2014 року) на суму ПДВ 827367 грн. та травень 2014 року (вх. № 9034674250 від 18.06.2014 року) на суму 289064 грн.

На підставі вказаного акту Вінницька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0008302203 від 01.10.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 674 647,00 грн., з яких 1 116 431 грн. - основний платіж та 558216 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач з метою його скасування та захистом своїх прав, звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту, а з наданих позивачем доказів та умов договору вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки послуги були надані, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Аргон", як Покупцем з однієї сторони, та ТОВ "Датто", як Постачальником з іншої, був укладений договір поставки № 520 від 08.04.2014 року (а.с.57-58), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар (олія соняшникова нерафінована невиморожена, українського походження, врожаю 2013 року) на умовах, що передбачені цим договором.

На підтвердження реальності здійсненої господарської операції з придбання олії соняшникової позивачем до матеріалів справи долучено податкові накладні №17 від 09.04.2014 року, №73 від 30.04.2014 року, №40 від 27.05.2014 року (том 1, а. с. 66, 77, 88), видаткові накладні №РН-0000017 від 09.04.2014 року, №РН-0000073 від 30.04.2014 року, №РН-0000040 від 27.05.2014 року (том 1, а. с. 65, 76, 87), платіжні доручення №2725 від 28.05.2014 року, №2320 від 25.04.2014 року, №24 від 24.04.2014 року, №7034 від 25.06.2014 року, №7035 від 25.06.2014 року, №2553 від 14.05.2014 року, №2671 від 20.05.2014 року (том 1, а. с. 94-100), акти прийому-передачі товару №1 від 09.04.2014 року, №2 від 30.04.2014 року, №3 від 27.05.2014 року (том 1, а. с. 67, 78, 89), сертифікат відповідності № UA1.039.Ч006136-13 від 06.06.2013 року та екологічні декларації № 3348 від 15.05.2014 року та №394 від 06.06.2014 року (том 1, а. с. 175-178).

На підтвердження використання придбаного товару у своїй господарській діяльності, а саме: його подальшої реалізації позивачем до матеріалів справи долучено контракт від 08.04.2014 року, укладений між ТОВ НВП "Аргон" та Компанією "Альфа Трейдінг Лімітед" (том 1, а. с. 59-63) та від 24.04.2014 року укладений між ТОВ НВП "Аргон" та ТОВ "Бел-Транс-Європа" (том 1, а.с.71-74), а також докази на підтвердження їх виконання: акти прийому-передачі від 09.04.2014 року, від 30.04.2014 року (том 1, а. с. 70, 81), вантажно-митні декларації (том 1, а. с. 68-69, 79-80), договір про надання митно-брокерських послуг №011 від 19.05.2011 року, додаткова угода до договору №011 від 26.12.2012 року, акти надання послуг №5872402133 від 30.05.2014 року, №5872402066 від 30.04.2014 року (том 1, а. с. 101-105, 148-149), відповідно до яких ТОВ "Дельта Вілмар СНД" надав послуги ТОВ НВП "Аргон" по виготовленню вантажно-митних декларацій для виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Вказані первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у періоді квітень-травень 2014 року ТОВ "Датто" не здійснювались операції з придбання будь-яких товарів (робіт/послуг) в т.ч. і олії соняшникової нерафінованої у кількості понад 622 т., яка була реалізована ТОВ-НВП "Аргон" в аналогічний період.

Судом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюються відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В своїй апеляційній скарзі податковий орган посилається на встановлену зустрічною звіркою ТОВ "Датто" відсутність в останнього трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, що на думку податного органу свідчить про здійснення діяльності, спрямованої на виконання операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

З приводу вказаного, колегія суддів зазначає про те, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про відкриття кримінального провадження №32014100060000055 по факту створення ряду фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ "Датто", не встановленими особами з метою надання неправомірної податкової вигоди підприємствам реального сектору економіки за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, в розумінні КАС України належним доказом вчинення злочину є вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили. Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області до матеріалів справи не долучено вироку у кримінальному провадженні щодо створення ТОВ "Датто" як фіктивного підприємства.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи податкового органу щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, як на підставу визнання господарських операцій непроведеними.

Згідно з п. 6 додатку № 1 до договору № 520 від 08.04.2014 року продавець зобов'язаний здійснити поставку товару на умовах СРТ - Термінал зберігання і перевалки рослинних олій Рисоіл-Юг, порт Южний.

Таким чином, за умовами договору, придбана ТОВ НВП "Аргон" олія поставлялась на пункт поставки транспортом постачальника (ТОВ "Датто"), що не суперечить положенням ст. 532 ЦК України, а тому ТОВ НВП "Аргон" не був суб'єктом транспортних правовідносин, що свідчить про відсутність у позивача обов'язку володіти товаро-транспортними накладними та пред'являти їх контролюючим органам.

23 грудня 2014 року апеляційним судом до матеріалів справи долучено роздруківки руху коштів по банківським рахункам ТОВ "Датто", що отримані Вінницькою ОДПІ від слідчого управління ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області.

Судом досліджено вказані роздруківки руху коштів та встановлено, що контрагентом позивача - ТОВ "Датто" в квітні-серпні 2014 року здійснювалась оплата за операціями з придбання сільськогосподарської продукції, в тому числі олії соняшникової.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у позивача документів щодо якості, походження та виробника придбаної продукції як на підставу визнання господарських операцій непроведеними.

На підтвердження якості, походження та виробника придбаної продукції позивачем до матеріалів справи долучено сертифікат відповідності № UA1.039.Ч006136-13 від 06.06.2013 року та екологічні декларації № 3348 від 15.05.2014 року та №394 від 06.06.2014 року (том 1, а. с. 175-178).

Крім того, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних встановлено, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що господарська операція між ТОВ "Аргон" та ТОВ "Датто" з купівлі олії соняшникової фактично відбулась, що призвело до зміни у власному капіталі та зобов'язаннях платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 січня 2015 року .

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Боровицький О. А.

Граб Л.С.