Ухвала суду № 42386104, 20.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 р.Справа № 816/4283/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Бартош Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного військового комісаріату на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2014р. по справі № 816/4283/14

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського обласного військового комісаріату

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавського обласного військового комісаріату (далі - відповідач), в якому просив суд зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07851296; вул. Шевченко, 78, м. Полтава, Полтавська область, 36039) здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1) одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, обрахованого з урахуванням фактично отриманої ОСОБА_1 за час проходження військової служби щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил України з 01 серпня 1990 року по 09 січня 2014 року, військове звання - майор.

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 16 грудня 2013 року №775 позивач звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту "б" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я).

Наказом військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату від 09 січня 2014 року №2 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Полтавського обласного військового комісаріату.

За вказаним наказом позивачу виплачено: грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 23 календарних років служби; премію у розмірі 90% від посадового окладу за 09 днів січня 2014 року; надбавку за виконання особливо важливих завдань за 09 днів січня 2014 року у розмірі 50% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; надбавку у розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними документами по Ф-3 за 09 днів січня 2014 року; додаткову грошову винагороду за 09 днів січня 2014 року у розмірі 60% місячного грошового забезпечення.

Всього позивачу виплачено грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 39959,63 грн.

Для визначення вказаної суми до складу місячного грошового забезпечення включено: оклад за військовим званням - 125,00 грн, посадовий оклад - 1065,00 грн, надбавка за вислугу років 35% - 416,50 грн, надбавка за виконання ОВЗ 50% - 803,25 грн, надбавка за роботу з таємними документами 10% - 106,50 грн, премія 90%.

Позивач вважає, що з алгоритму обчислення розміру грошової допомоги при звільненні відповідачем неправомірно виключено суму щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60%, виплату якої передбачено Постановою Кабінету Міністрів України №889, про що позивачу стало відомо з листа Полтавського обласного військового комісаріату від 21 жовтня 2014 року №8/4632, який отримано останнім 21 жовтня 2014 року.

Не погоджуючись із розміром виплаченого грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 15 вказаного Закону визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 38.1 Наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам" встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За правилами частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" від 07 листопада 2007 року №1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою №889 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) визначено, що військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) встановлена щомісячна додаткова грошова винагорода: з 01 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Як вбачається зі змісту листа Полтавського обласного військового комісаріату від 21 жовтня 2014 року вих. №8/4632, при обчисленні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за основу взято місячне грошове забезпечення в розмірі 3474,75 грн, в т.ч.: посадовий оклад - 1065 грн, оклад за військовим званням - 125 грн, надбавка за вислугу років 35% (23 роки) - 416,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% - 803,25 грн, надбавка за таємність 10% - 106,50 грн, премія 90% - 958,50 грн (а.с. 13).

Водночас, відповідачем при здійсненні обчислення одноразової грошової допомоги позивача не враховано суму щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував на підставі пункту 9 Інструкції №595 у попередні періоди служби.

Зважаючи на пріоритетність законів над підзаконними нормативно-правовими актами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при визначенні розміру грошового забезпечення належить до застосування Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не Інструкція №595, яка звужує поняття грошового забезпечення, визначеного у частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав суду належних доказів правомірності нарахування позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2014р. по справі № 816/4283/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Бартош Н.С.