Ухвала суду № 42386030, 05.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2015 р.Справа № 820/18109/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2014р. по справі № 820/18109/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" (далі за текстом - ТОВ "Бастіон-Сервіс", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - ДПІ у Московському районі м. Харкова, відповідач), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.06.2014 року № 0002092205 та № 0002102205.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.06.2014 року № 0002092205 та № 0002102205, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування та порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 83 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач вважає, що позивачем не підтверджено суму витрат та податкового кредиту, відображених у податковому обліку за результатами господарських відносин з контрагентом ТОВ "Лідер" за період березень 2012 року у зв'язку з не доведенням економічної обґрунтованості господарських операцій з вказаним контрагентом, а також неможливістю встановити з актів виконаних робіт зміст, обсяг та конкретний перелік послуг, отриманих від ТОВ "Лідер".

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Бастіон-Сервіс" з питань взаємовідносин з ТОВ "Новітекс Плюс" за період червень 2012 року, ТОВ "Лідер" за період березень 2012 року, ТОВ "Полтаваспецпроект" за період березень, вересень, листопад 2012 року, січень, березень-липень 2013 року, ТОВ "МІК Груп" за період серпень-вересень 2013 року та подальшої участі отриманих товарів (робіт, послуг) у фінансово-господарській діяльності підприємства, за результатами якої 26.05.2014 р. був складений акт за № 1739/20-34-22-03-05/32236010.

Вказаним актом встановлені порушення ТОВ "Бастіон-Сервіс" вимог податкового законодавства, а саме: п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що на думку податкового органу, призвело до заниження позивачем податку на прибуток за 1 кв. 2012 р. на загальну суму 60942,00 грн.; п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, що на думку податкового органу, призвело до заниження позивачем ПДВ за березень 2012 р. на суму 58040,00 грн.

За наслідками акту перевірки 16.06.2014 року ДПІ у Московському районі м. Харкова стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002092205, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 76177,50 грн. та № 0002102205, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 72550,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності та необґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення податкових повідомлень-рішень стали відображені в акті перевірки від 26.05.2014 р. за № 1739/20-34-22-03-05/32236010 висновки відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій та укладення угод з метою настання юридичних наслідків за перевірений період із ТОВ "Лідер", у зв'язку з чим, на думку контролюючого органу, позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 60942,00 грн., занижено податок на додану вартість у загальній сумі 58040,00 грн.

Досліджуючи правомірність віднесення до складу витрат та податкового кредиту ТОВ "Бастіон-Сервіс" обсягів придбання послуг у ТОВ "Лідер" за перевірений період, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку встановленню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для визначення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит та витрати; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та витрати.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування витрат виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 06 березня 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Лідер" (виконавець) укладений договір про надання послуг прання та ремонту одягу.

Згідно наданої позивачем специфікації до договору, яка є невід'ємною частиною договору, встановлено вид послуг: надання послуг з прання літнього комплекту форми охоронника, надання послуг з ремонту літнього комплекту форми охоронника, одиниця виміру послуг, кількість, ціна та сума послуг.

Факт надання послуг прання та ремонту одягу у березні 2012 року підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №17 від 14 березня 2012 року на суму 57 120,00 грн. та №39 від 29 березня 2012 року на суму 57 120,00 грн., ТОВ "Лідер" були виписані податкові накладні №17 від 14 березня 2012 року на суму 57 120,00 гривень та №39 від 29 березня 2012 року на суму 57 120,00 гривень.

Також 02 березня 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Лідер" (виконавець) укладений договір про надання послуг прання та хімчистки.

Факт надання послуг хімчистки у березні 2012 року підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 21 від 16 березня 2012 року на суму 50 000,00 гривень та № 41від 30 березня 2012 року на суму 52 000,00 гривень, ТОВ "Лідер" були виписані податкові накладні №21 від 16 березня 2012 року на суму 50 000,00 гривень та №41 від 30 березня 2012 року на суму 52 000,00 гривень.

02 березня 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Лідер" (виконавець) був укладений договір на надання послуг по технічному обслуговуванню, ремонту та догляду за зовнішнім виглядом автотранспортних засобів, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги з сервісного технічного обслуговування, поточного та непередбачуваного ремонту (дрібний ремонт, діагностика, розвал сходження, заміна мастила, заміна фільтрів, заміна гальмівних колодок, очистка-промивка інжекторних систем, зовнішня мийка та хімчистка салонів транспортних засобів автотранспорту замовника).

Факт надання послуг по технічному обслуговуванню, ремонту та догляду за зовнішнім виглядом автотранспортних засобів у березні 2012 року підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №13 від 12 березня 2012 року на суму 44 000,00 гривень, №27 від 21 березня 2012 року на суму 48 000,00 гривень та №44 від 31 березня 2012 року на суму 40 000,00 гривень, ТОВ "Лідер" були виписані податкові накладні №13 від 12 березня 2012 року на суму 44 000,00 гривень, №27 від 21 березня 2012 року на суму 48 000,00 гривень та №44 від 31 березня 2012 року на суму 40 000,00 гривень.

З письмових пояснень представника позивача вбачається, що на підприємстві ТОВ "Бастіон-Сервіс" лічиться у штаті значна кількість охоронників, саме тому виникає постійна необхідність у закупівлі форми та підтримці її належного зовнішнього вигляду, а саме хімчистки та пранні. На підтвердження вказаного позивачем надано до суду довідки щодо середньооблікової кількості штатних працівників ТОВ "Бастіон-Сервіс" за період березень 2012 року.

Колегія суддів зазначає, що в ході перевірки контролюючим органом встановлено використання придбаних позивачем послуг прання, ремонту та хімчистки одягу та послуг по технічному обслуговуванню, ремонту, догляду за зовнішнім виглядом автотранспортних засобів у власній господарській діяльності, про що зазначено в акті перевірки.

Колегією суддів встановлено, що на час видачі податкових накладних контрагент ТОВ "Лідер" був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання договорів, докази що спростовують ці обставини відповідачем не надано.

Також відповідачем не надано до суду доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг у ТОВ "Лідер".

Отже, з наданих позивачем первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів про надання послуг та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, тобто підстави вважати зазначені податкові документи недійсними відсутні.

Отже, формування витрат та податкового кредиту обумовлено придбанням послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивача на отримання податкового кредиту та витрат за перевірений період підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ "Лідер"є необґрунтованим.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неможливості встановлення зв'язку понесених витрат платника податків із власною господарською діяльністю через відсутність в актах приймання-передачі послуг їх конкретного переліку, обсягу та змісту, оскільки в наданих позивачем до суду документах наявні необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змісту договорів та додатків до договорів вбачається обумовленість сторін щодо предмету послуг, вартості, факту приймання послуг, умови оплати та інші істотні умови договору, які свідчать про укладення договорів з метою реального виконання. Також в актах здачі-прийняття робіт встановлено вид послуг, обсяг та вартість послуг.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання апелянта на податкову інформацію у вигляді акта перевірки від 27.11.2013 р. №595/2202/22524198 підприємства ТОВ "Лідер" як на підставу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 року залишено в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року у справі № 804/16870/13-а в частині визнання протиправними дій ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Лідер" в АС "Податковий блок" на підставі акту перевірки від 27.11.2013 року № 595/2202/22524198 та зобов'язання ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Лідер" в АС "Податковий блок".

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, з урахуванням приписів ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень від 16.06.2014 року № 0002092205 та № 0002102205.

За викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2014р. по справі № 820/18109/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 12.01.2015 р.