Ухвала суду № 42385891, 13.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 р.Справа № 816/4084/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Техвагонмаш" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2014р. по справі № 816/4084/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Техвагонмаш"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Техвагонмаш" (далі по тексту - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.10.2014 року №0000321555/1897, в частині зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 521 722 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 року по справі №816/4084/14 адміністративний позов задоволено частково.

Податкове повідомлення-рішення відповідача від 07 жовтня 2014 року №0000321555/1897 визнано протиправним та скасовано в частині зменшення позивачу (код ЄДРПОУ 32686844) розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2690 (дві тисячі шістсот дев'яносто) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 року по справі №816/4084/14 у частині задоволення позовних вимог та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що постанову суду першої інстанції винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати частково постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 року по справі №816/4084/14 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що постанову суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів відповідно ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач у встановленому законодавством порядку зареєстрований як юридична особа, код ЄДРПОУ 32686844 та є платником податку на додану вартість з 02.10.2003 року.

У період з 08 по 12 вересня 2014 року співробітниками відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2014 року.

За результатами перевірки було складено акт від 19.09.2014 року за №2234/16-03-15-02-08/32686844, в якому, окрім іншого, вказано на порушення платником податків вимог статей 203, 215, 216, 228, 257 Цивільного кодексу України, абзацу "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), наслідком чого визначено завищення значення рядка 24 декларації з ПДВ (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) на 521 122 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем 07 жовтня 2014 року було сформовано податкове повідомлення-рішення №0000321555/1897, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2014 року в розмірі 522 496 грн.

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно врахував при розрахунку від'ємного значення за липень 2014 року суму податку на додану вартість в розмірі 2690 грн. по господарським операціям з ТОВ "Дніпропетровський завод спеціального обладнання", ТОВ "Укрметавтоматика", ТОВ "ВП "Дебора Електро".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі такого.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України від 02.12.2010 року ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктами 200.1 - 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з ст. 198 ПК України правомірність віднесення платником податків до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість має бути підтверджена відповідними бухгалтерськими документами, що свідчитимуть про фактичне отримання таким платником товарів (послуг), оплату їх вартості, а також наявність мети щодо використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Дніпропетровський завод спеціального обладнання", ТОВ "Укрметавтоматика", ТОВ "ВП "Дебора Електро", які стосувалися придбання товарів.

У січні 2014 року позивач придбав у ТОВ "Дніпропетровський завод спеціального обладнання" товар (пластини твердих сплавів) та отримав наступні первинні документи: податкові накладні від 17 січня 2014 року №№7, 8 , видаткові накладні від 17 січня 2014 року №№ РН-0000008, 0000009.

Згідно копії товарно-транспортної накладної №59000042473137 доставка товару здійснювалась ТОВ "Нова Пошта".

Оплату вартості товарів було проведено шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на підставі платіжних доручень від 07 лютого 2014 року №4575 та від 22 квітня 2014 року №494.

Оприбуткування товару проведено на підставі прибуткових ордерів від 17 січня 2014 року №133, від 17 січня 2014 року №134.

Товар було використано для власних потреб на підставі накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, що відображено по рахунку 91 "Загальновиробничі витрати".

Також у квітні 2014 року, на підставі договору купівлі-продажу від 05 грудня 2013 року за №211013, позивач придбав у ТОВ "Укрметавтоматика" товар (вимикачі), що підтверджено наступними первинними документами: податковими накладними від 08 квітня 2014 року №15 та від 28 квітня 2014 року №72; видатковими накладними від 15 квітня 2014 року №189 та від 28 квітня 2014 року №232 ; рахунком-фактурою від 26 березня 2014 року №297.

Копіями товарно-транспортних накладних № 59000054593270 та №59000056304659 підтверджено, що доставку товару здійснило ТОВ "Нова Пошта",

Оплату вартості товарів проведено шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на підставі платіжних доручень від 08 квітня 2014 року №5010 та від 06 травня 2014 року №5213 в повному обсязі.

Оприбуткування товару здійснено на підставі прибуткових ордерів від 15 квітня 2014 року №1098 від 28 квітня 2014 року №1233.

Використання придбаного товару в господарській діяльності позивача відбулось в ході реалізації контрактів від 19 вересня 2013 року №216 з ЗАТ "Брянський машинобудівний завод" та від 02 червня 2012 року №49-12/2 з АК "Узавтосаноат", що підтверджено копіями реєстрів на списання матеріалів, рахунків-фактур, пакувальних листів, митних декларацій , CMR.

Крім того, у липні 2014 року на підставі договору купівлі-продажу від 03 січня 2012 року №29/МТС-12 позивач придбав у ТОВ "ВП "Дебора Електро" товар (корпус пульта управління) та отримав наступні первинні документи: податкову накладну від 18 червня 2014 року №14 , видаткову накладну від 17 липня 2014 року №РН-17/07-2, рахунок-фактуру від 25 квітня 2014 року №25/04-1.

Доставку товару здійснено ТОВ "Нова Пошта", що підтверджено залученою до матеріалів справи копією товарно-транспортної накладної №59000066661859.

Оплату вартості товарів проведено шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на підставі платіжного доручення від 18 червня 2014 року №5605.

Товар оприбутковано на підставі прибуткового ордера від 17 липня 2014 року за №1971.

Використання придбаного товару в господарській діяльності позивача відбулось в ході реалізації контракту з компанією "TECHVAGONMASH IRELAND LIMITED" від 03 червня 2014 року за №74, що підтверджується реєстром на списання матеріалів, рахунком-фактурою від 17 вересня 2014 року №121, пакувальним листом від 17 вересня 2014 року №121, митною декларацією від 09 жовтня 2014 року №806010001/2014/11859 та CMR від 09 жовтня 2014 року №325501.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем по справі було правомірно враховано при розрахунку від'ємного значення за липень 2014 року суму податку на додану вартість в розмірі 2690 грн. по господарським операціям з ТОВ "Дніпропетровський завод спеціального обладнання", ТОВ "Укрметавтоматика", ТОВ "ВП "Дебора Електро".

Крім того, колегія суддів зазначає, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) зазначив, що "… компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності." /пункт 71/.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням було безпідставно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача за липень 2014 року на 2690 грн.

Щодо правомірності відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів жовтень - листопад 2010 року та січень, квітень 2011 року суми в розмірі 519 032 грн., колегія суддів зазначає наступне.

У якості підстави для зменшення значення рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року на 519 032 грн. податковий орган посилався на ту обставину, що факт неврахування позивачем даної суми при розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість протягом більш ніж 1095 календарних днів свідчить про те, що відповідні товари, за господарськими операціями з придбання яких сформовано податковий кредит в даній частині, не оплачені, а оскільки законодавчо визначений термін позовної давності (три роки) минув, такі товари вважаються безоплатно отриманими.

Колегія суддів вважає, вищевказане твердження є безпідставним та необґрунтованими, оскільки є лише припущеннями ревізорів, що не підтверджені доказами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано копій первинних документів, на підставі яких ним було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 519 032 грн., що унеможливлює перевірку правомірності декларування вказаної суми.

Разом з цим, колегія суддів враховує положення пункту 102.5 статті 102 ПК України відповідно до якого заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Також, згідно з пунктом 200.6 статті 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Колегія суддів зазначає, що аналіз вищевказаних норм ПК України дає підстави для висновку про те, що граничний строк для подання заяви про повернення надміру сплачених податків або їх відшкодування обмежено 1095 календарними днями з моменту виникнення права на таке відшкодування.

Отже, платник податків може прийняти рішення про відшкодування суми податку на додану вартість з бюджету шляхом подання заяви про таке відшкодування протягом 1095 календарних днів з моменту виникнення відповідного права.

Оскільки сукупний залишок від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість включає в себе добуток сум таких залишків попередніх звітних (податкових) періодів, що не заявлені платником до бюджетного відшкодування у відповідних періодах, колегія суддів вважає, що при розрахунку такого залишку платник податку має право врахувати лише ті суми, відносно яких не закінчився законодавчо визначений строк для їх відшкодування з бюджету, тобто, протягом 1095 календарних днів.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що наведена у постанові від 06 лютого 2012 року.

Отже, позивачем при розрахунку залишку від'ємного значення (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року) було безпідставно враховано суму податку в розмірі 519 032 грн., а тому податковий орган обґрунтовано зменшив значення рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість позивача за липень 2014 року на зазначену суму.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було правомірно та обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянтів - позивача та відповідача по справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Техвагонмаш" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2014р. по справі №816/4084/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді П'янова Я.В. Чалий І.С.