Ухвала суду № 42385695, 20.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3882/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Горяйнова А.М., Мамчура Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від « 02» жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бориспільського управління державної казначейської служби України Київської області про визнання протиправним дій ,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільського управління державної казначейської служби України Київської області у якому просив визнати протиправним дії та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 02.10.2013 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.04.2013 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з Криворота І.Г. у розмірі 2 317 100грн. в повному обсязі. Рішення суду в добровільному порядку не виконано, тому позивач звернувся до органів державної виконавчої служби України. 29.05.2013 на рахунок ДВС Криворотом І.Г. перераховано всю суму заборгованості, а орган ДВС склав необхідні документи для її перерахування позивачу, проте позивач тривалий час ці кошти не отримував. На день судового розгляду позивач отримав належні йому кошти в повному обсязі. Позивач вважає, що дії по тривалому неповерненню йому грошових коштів порушують його права.

Не погоджуючись із вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.04.2013 задоволено позовні вимоги по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Криворот Івана Гавриловича про стягнення заборгованості за розпискою. За цим рішенням суду із Криворот І.Г на користь ОСОБА_2 стягнуто борг за договором позики в розмірі 2 317 100 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 3 441 грн.

30 травня 2013 року головний державний виконавець розпорядженнями №38107657, №38107486 та спільним розпорядженням №38107657, №38107486 грошові кошти у сумі 2320541 грн., що надійшли 29.05.2013 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчих документів №2/359/359/940/2013, 359/1593/13-ц, виданих 16.05.2013 про стягнення боргу в сумі 2317100грн. та судового збору в сумі 3 441 грн. з Криворот Івана Гавриловича на користь ОСОБА_2, доручив перерахувати в сумі 2320541 грн. на рахунок позивача з указаними в дорученні реквізитами.

У подальшому начальник відділу ДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області 09.07.2013 направив лист начальнику Бориспільського УДКСУ Київської області з проханням повернути без виконання платіжне доручення №615 від 31.05.2013 на суму 2317100 грн. у зв'язку зі зміною реквізитів цього платежу.

Позивач 11.07.2013 звернувся до начальника Бориспільського УДКСУ Київської області із заявою, в якій просив повідомити, коли буде виконано розпорядження ВДВС Бориспільського МРУЮ №38107657, №38107486 від 30.05.2013 про перерахування 2320541 грн., що надійшли 29.05.2013 при примусовому виконанні виконавчих документів №2/359/359/940/2013, 359/1593/13-ц від 16.05.2013 на рахунок позивача, а також повідомити причини затримки перерахування грошових коштів.

11 липня 2013 року начальником Бориспільського УДКСУ Київської області надано відповідь позивачу, в якій повідомлено, що платіжні документи про перерахування 2 320 541 грн. на рахунок позивача станом на 11.07.2013 в Бориспільському УДКСУ Київської області відсутні.

9 серпня 2013 року відповідачем надано позивачу лист, в якому зазначено, що в Бориспільському УДКСУ Київської області платіжне доручення від 31.05.2013 №617 на суму 3441 грн. оплачено 05.07.2013 та повернулося ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області у зв'язку з невірними реквізитами одержувача 10.07.2013. Платіжне доручення від 31.05.2013 №615 на суму 2 317 100грн. на користь ОСОБА_2 було відкликано листом ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 09.07.2013 №35839 у зв'язку зі зміною реквізитів. На опрацюванні в Бориспільському УДКСУ Київської області знаходиться платіжне доручення від 12.07.2013 №739 на суму 2 317 100грн. на користь ОСОБА_2. Платіжне доручення від 12.07.2013 №744 на суму 3441грн. на користь ОСОБА_2 оплачено 31.07.2013.

Згідно з наявними у справі документами відповідачем 31.07.2013 оплачено платіжне доручення №744 від 12.07.2013 на суму 3441грн., а 20.09.2013 оплачено платіжне доручення №739 від 12.07.2013 на суму 2 317 100грн.

Відповідно до виписки з рахунку №37316001002737 за 31.07.2013 на рахунок ОСОБА_2 30.07.2013 переведено борг в сумі 3441грн. згідно з виконавчим документом №2/359/940 від 16.05.2013, а згідно з випискою з рахунку №37316001002737 за 20.09.2013 на рахунок ОСОБА_2 19.09.2013 переведено борг в сумі 2317100грн. за виконавчим документом №2/359/940 від 16.05.2013.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Згідно зі статті 23 цього Закону, платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання.

Порядок казначейського обслуговування держаного бюджету за витратами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2011 №1407, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.01.2013 за №130/22662, регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби, розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними в процесі обслуговування державного бюджету за видатками, операціями з надання кредитів за рахунок коштів державного бюджету та з погашення державного боргу з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 3.2 цього порядку передбачено, що головні розпорядники (крім державних адміністрацій) протягом трьох робочих днів після отримання витягів з розпису державного бюджету надають Казначейству України розподіл показників зведених кошторисів, розподіл показників зведених планів асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету), розподіл показників зведених планів надання кредитів із загального фонду державного бюджету, розподіл показників зведених планів спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), зведення показників спеціального фонду в розрізі розпорядників нижчого рівня і одержувачів бюджетних коштів за територіями відповідно до мережі та отриманого витягу на паперових і електронних носіях за формами згідно з додатками 9 - 12 до цього Порядку.

Пункт 11.6 цього Порядку передбачає, що платіжні доручення (додаток 31 до Порядку) подаються до органів Казначейства в кількості примірників, необхідних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Форма, обов'язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22.

Згідно з п. 1.8 цієї Інструкції платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією. Платники - фізичні особи мають право оформляти доручення про списання коштів зі своїх рахунків у довільній формі, погодженій у договорі з банком.

Платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків платників/інкасові доручення (розпорядження) банки приймають незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів та виконують їх у межах залишку коштів згідно з главами 2 та 12 цієї Інструкції (п.1.10 Інструкції).

Суд бере до уваги, що грошові кошти, зазначені в позовні заяві, на день судового розгляду справи у повному обсязі перераховано відповідачем на рахунок позивача. При цьому колегія суддів зазначає, що у вказаних нормативно-правових актах дійсно не передбачено строки перерахування коштів, як про це і зазначає відповідач, оскільки на останнього покладено забезпечення виконання насамперед захищених статей видатків бюджету (виплату заробітної плати, стипендії, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, продуктів харчування, медикаментів тощо).

Отже, не встановлено факту неперерахування позивачу грошових коштів внаслідок дій чи бездіяльності відповідача.

Разом з тим, надаючи оцінку позовним вимогам з урахуванням принципу верховенства права, завдань адміністративного судочинства та способів захисту прав позивача, суд бере до уваги таке.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Із наведених правових норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною другою ст.2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Колегія суддів зазначає, що принцип верховенства права, встановлений у ч.1 ст. 8 Конституції України, слід розуміти у взаємозв'язку з положеннями ст. 3 Конституції України. Саме так цей принцип викладено у ч.1 ст. 8 КАС України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача в утриманні та не перерахуванні коштів, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про стягнення вказаних грошових коштів. При цьому суд враховує, що ці кошти в повному обсязі вже добровільно перераховано відповідачем на рахунок позивача, що не заперечується позивачем.

Дослідивши матеріали та проаналізувавши обставини справи, колегія суддів вважає, що оскаржені дії відповідача щодо утримання та не перерахування коштів, станом на день судового розгляду не мають для позивача юридичного значення та не призвели до фактичного порушення прав та інтересів позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від « 02» жовтня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від « 02» жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Мамчур Я.С