Ухвала суду № 42385524, 14.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1903/14 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Пакіж О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібосол» до Державної виконавчої служби України про визнання незаконною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібосол» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 30.01.2014 року ВП №34012550.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративний позов в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника відповідача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою від 27.08.2012 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу №4/25 виданого 21.04.2011 року Господарським судом міста Києва про «у рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав» у розмірі 128 806 228, 40 грн. за кредитним договором № 90 від 26.12.2008 року, звернути стягнення на нерухоме майно - нежилу будівлю, загальною площею 18,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 51-а, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Хлібосол» з початковою ціною продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів в розмірі 90% від вартості предмету іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України».

Боржником у виконавчому провадженні зазначене Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібосол», стягувачем - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк».

Боржнику наданий строк для добровільного виконання рішення суду - сім днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

30.01.2014 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 12 880 622, 84 грн. за невиконання рішення в добровільному порядку у встановлений строк.

Не погоджуючись із оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 року на позивача не покладено обов'язку сплатити кошти (заборгованість), а заборгованість виникла у Товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав».

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між ТОВ «Хлібосол» та ПАТ АБ «Укргазбанк» укладений договір іпотеки № 11 без оформлення заставної. Предметом іпотеки є нежила будівля загальною площею 18,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 51-а. Згідно п. 6.7 зазначеного договору, за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі.

В резолютивній частині рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 року зазначено, що: «у рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав» у розмірі 128 806 228, 40 грн. за кредитним договором № 90 від 26.12.2008 року, звернути стягнення на нерухоме майно - нежилу будівлю, загальною площею 18,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 51-а, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Хлібосол» з початковою ціною продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів в розмірі 90% від вартості предмету іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України».

Вказаним рішенням на позивача не покладено обов'язку сплатити кошти (заборгованість). Крім того, як вбачається з матеріалів справи та рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2011 року, заборгованість виникла у Товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав».

Згідно із ч. 8 ст. 54 Закону «Про виконавче провадження» визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що, позивач, як Іпотекодавець, не міг і не повинен був виконувати в добровільному порядку наказ Господарського суду міста Києва.

Дана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2014 року (а.с.128-131).

В силу вимог статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в раз і складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.