Постанова № 42385498, 11.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9173/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської регіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" до Київської регіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" звернувся до суду з позовом до Київської регіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 22 квітня 2013 року № 100250000/2013/600509/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Ексімтрейд" (покупцем) та ООО «Караван» (Росія) 15 грудня 2008 року було укладено контракт № 4-к на поставку товарів, саме: чай, кава в асортименті, обладнання та інші товари.

Згідно додатку № 84 від 15 квітня 2013 року до контракту, сторони обумовили постачання кави смаженої в зернах, молотої кави всього 4-х найменувань (вищого ґатунку, у поліпропіленових пачках) на загальну суму 70 722,78 доларів США на умовах FCA - Санкт-Петербург. Виробником визначено ООО «Невские Пороги» (Росія). Кількість упаковок (вант.місць) 3305, вага нетто 18099,30 кг., вага брутто - 19 965,50 грн.

Сторонами оформлено інвойс на поставку від 15 квітня 2013 року, згідно якого: ціна пачки Кава жарена в зернах Жокей Традиційний вагою пачки 0,4 кг. - 1,73 доларів США за фасовку/пачку (далі - Товар-1); ціна Кави жареної молотої у пачці вагою 0,1 кг. - 0,41 доларів США (далі - Товар-2); Кави жареної молотої у пачці вагою 0,250 кг. - 0,95 доларів США (далі - Товар-3); Кави жареної молотої у пачках вагою 0,500 кг. - 1,90 доларів США (далі - Товар-4).

22 квітня 2013 року позивачем до Київської регіональної митниці подано вантажно-митну декларацію № 100250000/2013/054357, згідно якої митну вартість товару визначено за першим методом - за ціною договору.

До вантажно-митної декларації позивачем додано Декларацію митної вартості (ДМВ), в якій вартість товару визначена на рівні 70 722,80 доларів США, що складало 565 287,1805 грн.

Також, у декларації визначено складові митної вартості - витрати на транспортування до UA пп Катеринівка-Крупець (кордон України/Росії) у розмірі 10000 грн. (транспортування по території Росії).

Заявлена митна вартість визначена на рівні 757 287,18 грн., в іноземній валюті - 71 793,87 доларів США.

Разом з вантажно-митною декларацією позивачем надано рецептуру кави від виробника, бухгалтерську довідку виробника щодо виробничої собівартості готової продукції.

22 квітня 2013 року позивачу направлено повідомлення про надання додаткових документів, а саме: виписки з бухгалтерської документації, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, висновки експертної організації щодо вартості, інформація біржових організацій щодо вартості сировини.

Листом від 22 квітня 2013 року позивач повідомив митницю, що надати додаткові документи на партію товару на даний момент не має можливості.

У зв'язку з наведеним, Київською регіональною митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару від 22 квітня 2013 року № 100250000/2013/600509/2, відповідно до якого, митну вартість визначено за резервним методом на рівні 145 679,45 доларів США. Вартість за одиницю - 8,0489 доларів США за 1 кг.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є невірним.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

В силу ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

В силу ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст.58 Митного кодексу України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ст.59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

З аналізу вищевказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, в графі 33 рішення про коригування митної вартості товару митний орган дійшов висновку, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів: неподання декларантом додаткових документів, виписки з бухгалтерської документації, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, висновки експертної організації щодо вартості, інформація біржових організацій щодо вартості сировини.

В оскаржуваному рішенні також зазначено, що митна вартість визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 03 березня 2013 року № 100250000/2013/048873. Попередні методи не застосовані у зв'язку з відсутністю, як зазначено у спірному рішенні, інформації.

Судом встановлено, у митного органу виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару.

За вказаними обставинами, колегія суддів вважає, що у відповідача були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Крім того, при витребуванні додаткових документів, митний орган діяв відповідно до норм митного законодавства, а саме: позивачу було надано можливість підтвердити заявлену митну вартість чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Колегія суддів вважає, що у зв'язку з відмовою позивача від надання додаткових документів у митниці не було можливості застосувати митну вартість визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений ст.57 Митного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, при визначенні митної вартості товару митницею застосований резервний метод оцінки, згідно ст.64 Митного кодексу України, а в оскаржуваному рішенні митниця послідовно довела неможливість застосування попередніх методів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що, приймаючи рішення про коригування митної вартості, Київська регіональна митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення митниці не вбачається.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" необгрунтованими, а тому рішення суду підлягає скасуванню із винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.