Ухвала суду № 42385338, 20.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2015 року

справа № 808/2342/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Автохімія Стандарт» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року у справі № 808/2342/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Автохімія Стандарт» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000692211 від 17.03.2014р., -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2014 до суду першої інстанції з адміністративним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Автохімія “Стандарт” (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000692211 від 17.03.2014.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з вищевказаною постановою позивач подав апеляційну скаргу мотивуючи її тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем на підставі п. 75.1 ст. 75, п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України у порядку ст. 76 Податкового кодексу України була проведена камеральна (електронна) перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивачем за грудень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки 04.02.2014 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п.п. 1, 2, 5, 6, 7, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 “Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних” (далі – Порядок №1246), вимог п. 21 розділу 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 (далі – Порядок №1492) та наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1342 (далі – Порядок №1342), п. 21 розділу 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678 (далі - Порядок №678), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету по контрагенту ТОВ “Транслем” за період грудень 2013 року на суму ПДВ 45000,00 грн.

На підставі Акту перевірки 17.03.2014 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000692211, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати за землю з юридичних осіб на загальну суму 67500,00 грн., з яких 45000,00 грн. - за основним платежем, 22500,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податкова накладна не була зареєстрована ТОВ “Транслем” в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, то позивач позбавлений права на включення суми податку на додану вартість у розмірі 45000,00 грн., за податковою накладною від 18.12.2013 №8533, до складу податкового кредиту без додання до податкової декларації за відповідний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника. Проте, в супереч зазначеній нормі Податкового кодексу України позивачем було віднесено суму ПДВ у розмірі 45000,00 грн. до складу податкового кредиту та відображено в поданій податковій декларації за грудень 2013 року, чим порушено вимоги п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно з абз 1 п. 201.10 ст. 201 цього ж Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та була змінена Законом України від 24.05.2012 № 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З аналізу абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України вбачається, що законодавець чітко визначив, що видача продавцем податкової накладної повинна здійснюватися лише після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних (абз. 8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (надалі - Порядок) визначено механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Відповідно до п. 8 Порядку для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Пунктом 11 Порядку визначено, що квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня продавцеві. Якщо протягом операційного дня продавцеві не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.12.2013 між позивачем та ТОВ “Транслем” був укладений договір поставки №ТДАХСТОВТ-181213, за умовами якого постачальник зобов’язався передати в погоджені строки, а позивач прийняти і оплатити паливно-мастильні матеріали, найменування, кількість, ціна яких вказується у накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавалась податкова накладна від 18.12.2013 №8533 на загальну суму 270000,00 грн., у тому числі ПДВ 45000,00 грн., видаткова накладна від 18.12.2013 №Т-00008622 та рахунок-фактура від 18.12.2013 №Т-00008622 на зазначену суму.

Позивачем у податковій декларації за грудень 2013 року до складу податкового кредиту була віднесена сума ПДВ у розмірі 45000,00 грн. (податкова накладна від 18.12.2013 №8533) по операціях з контрагентом ТОВ “Транслем”.

З даних наведених в Розділі 2 “Отримані податкові накладні. Реєстр податкових накладних” вбачається, що ТОВ “Транслем” податкова накладна від 18.12.2013 №8533 не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, як того вимагає чинне законодавство України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки зазначена податкова накладна не була зареєстрована ТОВ “Транслем” в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, то позивач позбавлений права на включення суми податку на додану вартість у розмірі 45000,00 грн., за податковою накладною від 18.12.2013 №8533, до складу податкового кредиту без додання до податкової декларації за відповідний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника.

Проте, в супереч зазначеній нормі Податкового кодексу України позивачем було віднесено суму ПДВ у розмірі 45000,00 грн. до складу податкового кредиту та відображено в поданій податковій декларації за грудень 2013 року, чим порушено вимоги п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 12.05.2014 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Автохімія Стандарт" – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов