Ухвала суду № 42385254, 20.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2015 рокусправа № 804/8965/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Бізнес Плюс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Бізнес Плюс" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Бізнес Плюс" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Бізнес Плюс", не погодившись з вищезазначеною постановою суду подало апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 08.05.2014 року по 15.05.2014 року на підставі наказу від 06.05.2014 року №366 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Петриченко М.О. на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Арт-Бізнес Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з ТОВ БК "Гранд Білдінг" за січень 2014 року, за результатами якої складено акт від 19.05.2014 року №1350/04-66-15-00/33717223.

В акті перевірки податковим органом зафіксовано допущене позивачем порушення: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість у січні 2014 року на 181221,00 грн..

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002091500 від 11.06.2014 року, яким ТОВ "Арт-Бізнес Плюс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 271831,15 грн., з яких: за основним платежем - 181221,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 90610,50 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі вказаного акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом в повній мірі доведено обґрунтованість своїх висновків, викладених в акті перевірки та правомірність прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі такого акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.01.2014 року між ТОВ "Арт-Бізнес Плюс" (покупець) та ТОВ Будівельна компанія "Гранд Білдінг" (постачальник) укладено договір поставки №02/01-1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених договором, передавати у власність покупця товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення, а також вартість товару відображаються у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо.

Постачальником за умовами договору виписано видаткові накладні у кількості 14 штук на товар: горох ваговий у кількості 19,800 т, насіння льону у кількості 10,800 т, какао у кількості 10,100 т, крохмаль картопляний у кількості 36,250 т, пшенична крупа вагова у кількості 46,050 т, пшоно вагове у кількості 17,200 т, перлова крупа вагова у кількості 80,000 т, ячна крупа вагова у кількості 7,100 т на загальну суму 1087326,00 грн., в тому числі ПДВ 181221,00 грн..

На підтвердження виконання умов зазначеного договору платником податку надано до податкового органу копії податкових накладних, копії видаткових накладних, податкову декларацію з податку на додану вартість.

Однак, незважаючи на укладення договору на поставку товарів великих об'ємів, ТОВ "Арт-Бізнес Плюс" не було надано ані податковому органу під час перевірки ані до суду жодних документів, які б підтверджували траспортування товару від ТОВ БК "Гранд Білдінг", завантаження та відвантаження товару, зокрема договори перевезення, товарно-транспортні накладні, довіреності тощо.

Разом з тим, судом встановлено, що відносно ТОВ БК "Гранд Білдінг" ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було складено акт від 03.04.2014 року №1019/26-55-22-08/38913054 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК "Гранд Білдінг" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року" через відсутність платника податку за податковою адресою. При цьому, в ході аналізу податкової інформації відносно платника податку ТОВ БК "Гранд Білдінг" не підтверджено жодним первинним документом фінансово-господарські відносини ТОВ БК "Гранд Білдінг" з постачальниками за період січень-лютий 2014 року, тобто не встановлено факту передачі товару від продавця до покупця.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, а також з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено реальне здійснення поставок за договором №02/01-1 від 02.01.2014 року, зокрема не надання позивачем належних доказів транспортування, завантаження та відвантаження великих об'ємів товарів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність реального виконання зазначеного договору.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з викладеними в акті перевірки висновками податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично не здійснювалися, а документи виписані ТОВ БК "Гранд Білдінг" використані з метою заниження податку на додану вартість.

Отже, проаналізувавши дані обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів робить висновок про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002091500 від 11.06.2014 року прийняте ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська цілком правомірно, на підставі встановлених порушень податкового законодавства позивача, у зв'язку з чим порушення прав позивача, на які він посилається, відсутні, відтак, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та неправомірними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Бізнес Плюс" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко