Постанова № 42384782, 15.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2015 р. Справа№ 910/15946/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Василенко Н.В. - дов. від 11.06.2014 року № 299

від відповідача: Овчарук А.О. - дов. від 17.04.2013 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю „Гранум Інвест" на рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року

у справі № 910/15946/14 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України" (м. Київ)

до Товариства з додатковою відповідальністю „Гранум Інвест" (м. Київ)

про стягнення 70 992 грн. 99 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „Державна продовольчо-зернова корпорація України" з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю „Гранум Інвест" про стягнення з відповідача на користь позивача 56 814 грн. 09 коп. основного боргу по договору від 01.12.2012 року № 62, 2 187 грн. 65 коп. 3% річних, 3 862 грн. 15 коп. інфляційних втрат, 4 152 грн. 11 коп. пені, 3 976 грн. 99 коп. штрафу, всього 70 992 грн. 99 коп.

Рішенням від 15.10.2014 року господарський суд міста Києва позов задовольнив частково. Стягнув з ТДВ „Гранум Інвест" на користь ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України" 56 814 грн. 09 коп. основного боргу, 2 187 грн. 65 коп. 3% річних, інфляційні втрати в сумі 3 862 грн. 15 коп., 1 617 грн. 80 коп. штрафу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТДВ „Гранум Інвест" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року по справі № 910/15946/14 в частині, якою позов було задоволено, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 року апеляційна скарга ТДВ „Гранум Інвест" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/15946/14 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженням секретаря судової палати від 11.12.2014 року склад судової колегії змінювався.

В судовому засіданні 15.01.2015 року представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Окремим різновидом договорів про надання послуг є договір транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

01.12.2012 року Філія Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України" „Одеський зерновий термінал" (виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Гранум Інвест" (замовник) уклали договір про надання послуг з перевалки № 62, відповідно до умов якого виконавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується відповідно до наданої замовником заявки надавати за плату послуги по перевалці вантажів - зернових, зернобобових та олійних культур (далі - вантаж), в обсязі та на умовах, а також за напрямками та в строки, що визначені цим договором та додатками до нього, а замовник зобов'язався прийняти їх та оплатити.

Відповідно до п. 2.1.9 договору від 01.12.2012 року № 62 виконавець зобов'язаний здійснювати вивантаження та навантаження вантажу тільки в присутності спеціально уповноваженого представника замовника, який повинен підписати усі приймальні та відвантажувальні документи. За умовах відсутності представника замовника, ним є представник залізниці при прийманні вантажу з залізничного транспорту та представник порту при відвантаженні вантажу на пароплав. Підписи вищевказаних повноважних осіб на відповідних документах визнаються сторонами в безспірному порядку.

Умовами договору від 01.12.2012 року № 62 передбачено, що замовник зобов'язався прийняти від виконавця результати надання послуг шляхом підписання акту про надання послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору (п. 2.3.1), оплатити надані послуги в розмірах і в строк, передбачені договором (п. 2.3.2), виконавець зобов'язався забезпечувати належне оформлення та підписання уповноваженою особою акту виконаних робіт, в якому вказується: повне найменування замовника та виконавця, найменування вантажу, назва судна, вага партії вантажу, вартість послуг з урахуванням усіх здійснених операції виконавцем (п. 2.1.20).

Пунктом 2.3.9 договору від 01.12.2012 року № 62 встановлено, що замовник зобов'язується відшкодувати виконавцю у безспірному порядку додаткові витрати, що прямо випливають із зобов'язань замовника за цим договором щодо сплати послуг третім особам, а саме:

- Одеській залізниці: сплатити залізничний тариф у випадках недобору його з відправника вантажу, плату за використання вагонів та зберігання вантажу у вагонах, за наднормативне зберігання вагонів, сплату послуги прийомоздавальників залізниці, складання та видання комерційних актів та інші послуги залізниці відповідно до розрахунків виконавця на підставі ставок залізниці;

- витрати, понесені виконавцем у зв'язку з фумігацією при перевищенні гранично допустимих норм РН-3 у вагонах з транзитним вантажем та інші.

Згідно пункту 3.3.5 договору від 01.12.2012 року № 62 замовник здійснює оплату виконавцю за бланки складських квитанцій: простих і подвійних складських свідоцтв та за переоформлення вантажу на іншого власника.

Пунктом 3.3.7 договору від 01.12.2012 року № 62 визначено, що замовник у триденний термін з дня отримання акту про надання послуг, який підписаний виконавцем, у разі згоди, зобов'язаний підписати та повернути його виконавцю один примірник та здійснити остаточний розрахунок. У разі незгоди підписати акт у триденний термін з дня його отримання, замовник надсилає виконавцю свої обґрунтовані заперечення. У разі не підписання замовником акту про надання послуг у триденний термін з дня його отримання та ненадання обґрунтованих заперечень, акт вважається підписаним.

Пунктом 6.3 договору від 01.12.2012 року № 62 встановлено, що при недотриманні строку оплати виконаних робіт, передбачених п. 3.1 договору від 01.12.2012 року № 62 договору, замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

В свою чергу, пунктом 3.1 договору від 01.12.2012 року № 62 визначено, що замовник виплачує виконавцю передплату в розмірі 50% від кожної пароплавної партії за 3 банківські дні до підходу пароплава. Без надходження передплати або у разі її надходження у неповному обсязі, виконавець вправі виключати об'єм вантажу замовника з плану залізничних перевезень на даний місяць (вантаж вважається непідтвердженим). У цьому випадку виконавець звільняється від відповідальності перед замовником за понесені останнім витрати та збитки.

Крім того, сторонами договору від 01.12.2012 року № 62 було укладено Угоду про договірну ціну від 01.12.2012 року, згідно якої встановлено вартість послуг з перевалки.

Для забезпечення належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором від 01.12.2012 року № 62 ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії „Одеський зерновий термінал" уклала договір з Одеською залізницею про надання послуг від 18.05.2012 № 16 та договір від 30.01.2013 року ОД/ДН-1-ІЗ-60 ДНЮ щодо участі представника залізниці у зважуванні всіх вагонів, що надходять на адресу позивача, за умови відсутності представника вантажу, а також щодо складання комерційних актів у разі невідповідності відомостей щодо маси вантажу, яка буде встановлена під час проведення зважування вагонів.

Відповідно до умов договору про надання послуг від 18.05.2012 року № 16 та договору від 30.01.2013 року ОД/ДН-1-ІЗ-60ДНЮ позивач зобов'язувався оплатити Одеській залізниці вартість таких послуг на підставі ставок залізниці, узгоджених сторонами у калькуляціях.

Виконання Одеською залізницею робіт згідно зазначених договорів про надання послуг від 18.05.2012 року № 16 та від 30.01.2013 року ОД/ДН-1-ІЗ-60 ДНЮ підтверджують акти виконаних робіт: від 03.06.2013 року на суму 4 202 грн. 35 коп., від 03.06.2013 року на суму 3 984 грн. 22 коп., від 28.02.2013 року на суму 38 608 грн. 02 коп., від 28.02.2013 року на суму 52 690 грн. 18 коп., від 31.01.2013 року на суму 40 466 грн. 16 коп., від 31.01.2013 року на суму 40 981 грн. 25 коп., які підписані представниками позивача та Одеської дирекцією залізничних перевезень і посвідчені печатками обох сторін загалом на суму 180 932 грн. 18 коп.

Відповідно до платіжних доручень від 11.02.2013 рок у№ 110 на суму 81 447 грн. 41 коп., від 20.03.2013 року № 232 на суму 91 298 грн. 20 коп., від 01.07.2013 року № 572 на суму 8 186 грн. 57 коп., позивачем було оплачено виконання Одеською залізницею робіт згідно зазначених договорів про надання послуг від 18.05.2012 року № 16 та від 30.01.2013 року ОД/ДН-1-ІЗ-60 ДНЮ, а саме здійснено оплату загалом в сумі 180 932 грн. 18 коп.

Крім того, згідно транспортних відомостей, позивачем за участю прийомоздавальника Одеської залізниці було прийнято 713 вагонів з вантажем відповідача.

На підставі п. 2.1.20 договору від 01.12.2012 року № 62 позивачем та відповідачем було оформлено та підписано двосторонньо і посвідчено печатками сторін акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.01.2012 року № ОУ-0000610 про оплату участі прийомоздавальника залізниці, видання комерційних актів і за оплату складських квитанцій, загальною сумою 2 601 грн. 46 коп.

Вартість послуг за даним актом була оплачена відповідачем в повному обсязі в сумі 2 601 грн. 46 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 23.01.2013 року № 158.

Також, позивачем було оформлено та підписано зі своєї сторони акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 31.01.2013 року № ОУ-0000039 на суму 43 740 грн. 14 коп., від 28.02.2013 року № 93 на суму 11 871 грн. 90 коп. та від 06.06.2013 року № 170 на суму 1 202 грн. 05 коп., а загалом на загальну суму 56 814 грн. 09 коп., які містять відомості про понесення позивачем за договором від 01.12.2012 року № 62 додаткових витрат (участь прийомоздавальника, складання комерційних актів, отримання складських свідоцтв).

Ці акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 31.01.2013 року № ОУ-0000039 на суму 43 740 грн. 14 коп., від 28.02.2013 року № 93 на суму 11 871 грн. 90 коп. та від 06.06.2013 року № 170 на суму 1 202 грн. 05 коп., відповідачем не були підписані і печаткою відповідача не посвідчені.

Також, позивачем було сформовано відповідні рахунки-фактури на оплату 56 814 грн. 09 коп., а саме: від 31.01.2013 року № 40 на суму 43 740 грн. 14 коп., від 28.02.2013 року № 85 на суму 11 871 грн. 90 коп., від 06.06.2013 року № 183 на суму 1 202 грн. 05 коп.

12.07.2013 року позивачем (в особі філії) було надіслано відповідачу лист за № 339, в якому позивач вказуючи на те, що ним у відповідності до п. 2.1.20 договору від 01.12.2012 року № 62 було оформлено акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № ОУ-0000039 від 31.01.2013 на суму 43 740 грн. 14 коп., від 28.02.2013 року № 93 на суму 11 871 грн. 90 коп., загалом на суму додаткових витрат 55 612 грн. 04 коп., а також рахунки-фактури, які були надані відповідачу для узгодження та підписання 31.03.2013 року та 14.03.2013 відповідно, просив оплатити обумовлені у них додаткові витрати.

У відповідь на лист позивача від 12.07.2013 року № 339 відповідач листом від 06.08.2013 року № 01-138/08 повідомив позивача про те, що у наданих позивачем актах не зазначено увесь перелік даних, як це передбачено п 2.1 договору від 01.12.2012 року № 62, а тому вони не є належним чином складеними. Крім того, відповідач вказував на те, що додаткові витрати позивача щодо участі прийомоздавальника, складання комерційних актів, отримання складських свідоцтв не передбачено умовами укладеного договору, а тому вимоги позивача в цій частині не є законними.

15.08.2013 року позивачем (в особі філії) було надіслано відповідачу лист за № 413, в якому позивач, вказуючи на те, що ним у відповідності до п. 2.1.20 договору від 01.12.2012 року № 62 було оформлено акти здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг) 31.01.2013 року № ОУ-0000039 від на суму 43 740 грн. 14 коп., від 28.02.2013 року № 93 на суму 11 871 грн. 90 коп. та від 06.06.2013 року № 170 на суму 1 202 грн. 05 коп., загалом на суму додаткових витрат 56 814 грн. 09 коп., а також рахунки-фактури, які були надані відповідачу для узгодження та підписання, просив оплатити обумовлені у них додаткові витрати.

Місцевим господарським судом правомірно враховано, що відповідно до п. 4.1 Положення про філію ПАТ „ДПЗКУ" „Одеський зерновий термінал", затвердженого Наказом голови правління ПАТ „ДПЗКУ" від 18.11.2011 року № 180 Філія має право представляти Товариство у взаємовідносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами; подавати від імені та за згодою Товариства позови до юридичних та фізичних осіб у відповідні суди, користуватися всіма процесуальними правами відповідної сторони процесу позивача, відповідача, третьої особи. Згідно пп. 7.1-7.2 вищевказаного Положення управління поточною діяльністю Філії здійснює директор Філії, який є уповноваженим , представником Товариства. Повноваження Директора Філії визначаються довіреністю виданою Головою правління Товариства. П. 7.6 Положення передбачено, що Директор філії забезпечує виконання покладених на Філію завдань та здійснює управління Філією; представляє Товариство і Філію в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях.

Згідно п.п. 9-10 довіреності від 11.12.2013 року № 535 директор Філії - Чеглатонєв П.Н. мав право представляти в порядку передбаченому чинним законодавством України, права та інтереси позивача з питань діяльності філії і підписувати відповідні документи, в т.ч. і лист від 12.07.2013 року № 339, від 15.08.2013 року № 413.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з огляду на викладене відповідач безпідставно посилається на необґрунтованість підписання листів від 12.07.2013 року № 339 та від 15.08.2013 року № 413 директором філії ПАТ „ДПЗКУ".

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В свою чергу, пунктами 2.3.9 та 3.3.5 договору від 01.12.2012 року № 62 встановлено зобов'язання відповідача по відшкодуванню позивачу у безспірному порядку додаткових витрат, що прямо випливають із зобов'язань замовника за цим договором щодо сплати послуг третім особам, зокрема сплату послуги прийомоздавальників залізниці, складання та видання комерційних актів та інші послуги залізниці відповідно до розрахунків виконавця на підставі ставок залізниці, а також за бланки складських квитанцій.

Порядок оплати додаткових витрат договором від 01.12.2012 року № 62 визначений як у безспірному порядку (п. 2.3.9). Проте прямо не зазначений строк протягом якого ці витрати мають бути здійснені.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що факт безспірності визнання відповідачем понесених додаткових витрат має означати негайне виконання - негайну оплату.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивачем було понесено додаткові витрати за договором від 01.12.2012 року № 62 (участь прийомоздавальника, складання комерційних актів, отримання складських свідоцтв) загалом на суму 56 814 грн. 09 коп., про що ним було оформлено акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) та рахунки - фактури, які відповідачем отримані, про що свідчать зокрема листи останнього від 06.08.2013 року № 01-138/08 та лист позивача від 15.08.2013 року № 413.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідачем не було надання доказів висловлювання позивачу будь-яких зауважень та заперечень щодо актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) загалом на суму 56 814 грн. 09 коп., а тому включені в них додаткові витрати позивача в сумі 56 814 грн. 09 коп. підлягають стягненню з відповідача.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що посилання відповідача про відсутність погодження із замовником участі прийомоздавальника, складання та видачу комерційних актів, оскільки умовами договору не встановлено обов'язок позивача узгоджувати з відповідачем участь прийомоздавальника, складання та видачу комерційних актів. Відповідач же своїх заперечень позивачу не висловлював.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було заявлено до стягнення 2 187 грн. 65 коп. 3% річних за період з 04.02.2013 року по 26.05.2014 року та 3 862 грн. 15 коп. інфляційних втрат за період з 04.02.2013 року по 26.05.2014 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру 3% річних і інфляційних втрат та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув 3% річних у розмірі 2 187 грн. 65 коп. та інфляційні втрати у розмірі 3 862 грн. 15 коп.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 2 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

П. 2 Постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 року № 764" від 06.06.2011 року № 593 установлено, що 100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що штрафні санкції, передбачені абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій. Наведена позиція зокрема зазначається у п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14.

Таким чином місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову в цій частині, оскільки у відповідача наявне перед позивачем саме грошове зобов'язання з оплати додаткових послуг за договором, а тому відсутні правові підстави для стягнення штрафу у розмірі 3 976 грн. 99 коп.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.3 договору від 01.12.2012 року № 62 при недотриманні строку оплати виконаних робіт, передбачених п. 3.1 договору від 01.12.2012 року № 62 договору, замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Позивач просив стягнути 4 152 грн. 11 коп. пені за період з 04.02.2013 року по 10.12.2013 року.

Втім п. 6.3 договору від 01.12.2012 року № 62 встановлено відповідальність відповідача лише за порушення зобов'язань, обумовлених п. 3.1 наведеного договору, а саме сплату передплати за обумовлені договором роботи. Вказаним пунктом жодним чином не передбачено застосування штрафної санкції за порушення відповідачем свого зобов'язання по оплаті додаткових витрат, передбачених п. 2.3.9 договору від 01.12.2012 року № 62.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що у задоволенні позову про стягнення 4 152 грн. 11 коп. пені слід відмовити, оскільки відповідальність у вигляді пені не передбачена умовами договору за несвоєчасну оплату додаткових витрат.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю „Гранум Інвест" на рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року у справі № 910/15946/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року у справі № 910/15946/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/15946/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__19.01.2015 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім