Рішення № 42384281, 14.01.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2015 р.Справа № 916/4394/14

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „УКРНІХРОМ"

до відповідача: Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт"

про стягнення 180030,01грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представник

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Бушуєва І.О.- довіреність;

Добренко Д.Б. - довіреність;

Машник К.В. - довіреність;

В судовому засіданні 14.01.2015р. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Машник К.В. - довіреність;

СУТЬ СПОРУ Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „УКРНІХРОМ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відповідача, Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" про стягнення заборгованість в розмірі 180030,01грн. яка складається з 3% річних в сумі 75026,87грн. та інфляційних витрат в розмірі 105003,14грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2014р. було порушено провадження по справі №916/4394/14 із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив на позов, відповідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.01.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.

07.06.2011 року між Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрніхром" (Продавець), було укладено договір № 257.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця двигуни судові поршневі внутрішнього згорання ЯМЗ-238Д1, що іменується надалі "Товар", у кількості і якості, передбаченим цим договором, а "Покупець" зобов'язується прийняти і сплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрніхром" свої зобов'язання згідно даного договору виконала, поставило Відповідачу за накладною №1532 від 20.10.2011р. судовий двигун ЯМЗ-238Д1 у кількості 2х штук, на загальну суму 990000 грн.., даний факт підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 17.09.2012р. по справі №13/17-4839-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхром" до Держаного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" про зобов'язання ДП „Ізмаїльський торговельний порт" прийняти товар, що поставлений згідно договору № 257 від 07.06.2011р., за накладною №1532 від 20.10.2011р., яке залишено без змір постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2013р.

Відповідно до положень пункту 2.3. договору визначено, що розрахунки за Товар здійснюються після поставки Товару на склад Покупця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця згідно виставленого рахунку протягом 20 банківських днів.

Проте, відповідача свого обов'язку щодо оплати поставленого товару не виконав, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРНІХРОМ" до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Держаного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості в сумі 1130580грн., яка складається з основного боргу за договором 257 від 07.06.2011р. в розмірі 990000грн., пені в сумі 71280грн. та штрафу 69300грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2013р. по справі №8/5005/9715/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРНІХРОМ" до Держаного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості в сумі 1130580грн.,. яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2013р. встановлено факт неналежного виконанням Держаним підприємством „Ізмаїльський морський торговельний порт" умов договору поставки №257 від 07.06.2010р. щодо розрахунку за поставлений товар та стягнуто з останнього заборгованості в сумі 1130580грн., яка складається з основного боргу за договором 257 від 07.06.2011р. в розмірі 990000грн., пені в сумі 71280грн. та штрафу 69300грн. та судовий збір.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, Товариство з обмеженою відповідальністю „УКРНІХРОМ" звернулось до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Таким чином, відповідно до ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання по договору №257 від 07.06.2011р. перед Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРНІХРОМ" по сплаті за отриманий товар відповідачу нараховано 3% річних в розмірі 75026,87грн. та інфляційні витрати в сумі 105003,14грн.

Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" трьох відсотків річних в сумі 75026,87грн. та інфляційних витрат в розмірі 105003,14грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з наступних підстав.

Так як зазначає відповідача в своєму відзиві на позов, він на той час не користувався коштам, які заходяться на його рахунку та не мав змоги самостійно перераховувати їх позивачу, оскільки постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Одеської області від 09.07.2013р. було накладено арешт на грошові кошти що містяться на рахунках відповідача, яка 16.11.2013р. була скасована у зв'язку з тим, що на рахунк,у відкритому в „Одеському регіональному відділені" Публічного акціонерного банку „Фінанси та Кредит" акумульована достатня сума для погашення заборгованості.

Відповідач зазначає, що списання коштів з арештованого рахунку відкритого в „Одеському регіональному відділені" Публічного акціонерного банку „Фінанси та Кредит" та направлення їх ТОВ „Укрніхром" здійснювалось самостійно державною виконавчою службою без участі боржника, та в строки, відомі лише державному виконавцю. Відповідачу також не є невідомими причини затримки списання акумульованої суми з арештованого рахунку та перерахування їх позивачу, оскільки як зазначалось вище він з 09.07.2013р. фактично був позбавлений можливості самостійно перерахувати борг позивачу.

Проте, суд не може погодитись з відповідними посилання відповідача оскільки по-перше, як сторона виконавчого провадження відповідач у разі незгоди з діями чи бездіяльністю органів Державної виконавчої служи мав згоду оскаржити їх відповідно до норм чинного законодавства. Проте в матеріалах справи відсутні докази подання відповідачем скарг на дії чи бездіяльність органів Державної служби. Зазначений факт також підтверджено представником відповідача в судовому засіданні.

Та по-друге наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування та суму боргу та трьох відсотків річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припинення зобов'язальних правовідносин сторін вказаних у договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Крім того, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 N 10/25, від 04.07.2011 N 13/210/10, від 12.09.2011 N 6/433-42/183, від 14.11.2011 N 12/207, від 23.01.2012 N 37/64.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд.7, код ЄДРПОУ 01125815;) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРНІХРОМ" (49006, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, буд. 40Б, код ЄДРПОУ 32613928) 75026 (сімдесят п'ять тисяч двадцять шість) грн. 87коп. - 3% річних, 105003 (сто п'ять тисяч три)грн. 14коп. - інфляційних витрат та 3600 (три тисячі шістсот)грн. 60коп. - судового збору

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 19 січня 2015 р.

Суддя К.Ф. Погребна