Рішення № 42384205, 12.01.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"12" січня 2015 р. Справа № 911/4566/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»,

с. Мархалівка, Васильківський район

2) Приватного підприємства «Агрофірма Ставиське», с. Ставиське, Козелецький район, Чернігівська область

про стягнення 2217,27 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Грищенко О.М. предст. дов. б/н від 02.06.2014р.;

відповідач 1 - не з'явився;

відповідач 2- Шолойко В.А. предст. дов. №58 від 09.01.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач-1), Приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» (відповідач-2) про солідарне стягнення 11 176, 89 грн. курсової різниці.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на несвоєчасне виконання другим відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008, укладеним між другим відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» (далі - ТОВ «Корпорація Агросинтез») щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором, які забезпечені порукою першим відповідачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2014 у справі №911/4566/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 17.11.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2014 розгляд справи було відкладено на 16.12.2014.

19 листопада 2014 року через канцелярію суду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог № 117-1/11, в якій просив солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 курсову різницю у розмірі 1000,00 грн.

Також, просив стягнути з відповідача-2 курсову різницю у розмірі 191,59 грн.

Крім того, просив солідарно стягнути з відповідачів 1100, 00 грн. витрат на послуги адвоката та 1827,00 грн. судового збору.

Дана заява була прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2014 строк розгляду спору було продовжено в порядку ст. 69 ГПК та відкладено розгляд справи на 12.01.2015.

05 січня 2015 року через канцелярію суду відповідач -1 подав відзив, у кому позов в частині позовних вимог до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» визнав у повному обсязі, проте, зазначив, що через скрутне фінансове становище на даний час позбавлений можливості сплатити заборгованість.

Крім того, відповідач-1 у своєму відзиві просив проводити розгляд справи за відсутності повноважного представника ТОВ «ПК Трейдсервісгруп».

Розглянувши дане клопотання та заслухавши з цього приводу думку представників позивача та відповідача-2, які залишили вирішення клопотання на розсуд суду, суд вирішив його задовольнити.

22 грудня 2014 року через канцелярію суду позивач подав заяву про збільшення позовних вимог № 18-1/12, в якій просив солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 курсову різницю у розмірі 1000,00 грн.

Також, просив стягнути з відповідача-2 курсову різницю у розмірі 1217,27 грн.

Крім того, просив солідарно стягнути з відповідачів 1100, 00 грн. витрат на послуги адвоката та 1827,00 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що має місце нова ціна позову - 2217,27 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви № 18-1/12, та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в позові та в даній заяві.

Відповідач-2 проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 12.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

19 травня 2008 року між ТОВ «Корпорація Агросинтез» (Постачальник) та ПП «Агрофірма Ставиське» (Покупець) був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К, відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом, на умовах передбачених договором.

Сторонами в пункті 2.7 договору поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008 було передбачено, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу ЄВРО до гривні більш ніж на 2% від його офіційного курсу на дату укладення договору, Покупець зобов'язується сплатити Постачальникові проіндексовану суму відповідного платежу за договором. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0)*СП=ПСП, де А1 - офіційний курс ЄВРО на дату платежу, А0 - офіційний курс ЄВРО на дату укладення договору, СП - сума поточного платежу, ПСП - проіндексована сума платежу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 524 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Таким чином, у договорі поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008, сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу долара ЄВРО на час укладення договору та на день фактичної оплати товару.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Приватним підприємством «Агрофірма Ставиське» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К, ТОВ «Корпорація Агросинтез» звернулося до Господарського суду Чернігівської області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» 14 903,11 грн. суми основного боргу, 3 907,08 грн. індексації боргу (курсової різниці), 970, 13 грн. пені, 5 970,93 грн. штрафу, 968,69 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 121,06 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07 квітня 2009 року по справі за позовом ТОВ «Корпорація Агросинтез» до ПП «Агрофірма Ставиське» про стягнення заборгованості за Договором поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008 №14/57, позов задоволено частково, стягнуто з ПП «Агрофірма Ставиське» суму основного боргу у розмірі 14 902,53 грн., 3 906,94 грн. індексації боргу (курсової різниці), 5 970,93 грн. штрафу, 968,69 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 121,06 грн. та судові витрати.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факт неналежного виконання ПП «Агрофірма Ставиське» зобов'язань щодо своєчасної оплати товару за Договором поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008 встановлений рішенням суду від 07.04.2009 року у справі №14/57, тому повторного доведення не потребує.

На виконання вказаного рішення було видано наказ, на підставі якого, 22 квітня 2009 року було прийнято постанову № ВП13048986 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 07 квітня 2009 року по справі №14/57.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 214 та не заперечується позивачем та відповідачем-2, виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 07 квітня 2009 року по справі №14/57 в частині сплати основного боргу за Договором поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008 відбулось 03 вересня 2009 року, тобто з порушенням строків, встановлених у договорі.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вказані вище обставини та те, що зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008 було виконано із порушенням строків, передбачених договором, у ТОВ «Корпорація Агросинтез» виникло право вимоги щодо нарахування курсової різниці, пені, 3%-річних, інфляційних витрат за період з 07.02.2009 року (наступного дня після звернення до господарського суду Чернігівської області та нарахування щодо подальших прострочених днів, які не були враховані господарським судом Чернігівської області при винесенні рішення від 07.04.2009 року) по 03.09.2009 року (дату погашення заборгованості).

15 листопада 2012 року між ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» було укладено Угоду №15-11/12-14 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги) в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України.

Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що Первісний кредитор (ТОВ «Корпорація Агросинтез») відступає Новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»») право вимоги виконання Приватним підприємством «Агрофірма Ставиське», зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% - річних та інфляційних витрат, набутих ТОВ «Корпорація Агросинтез» на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Приватним підприємством «Агрофірма Ставиське» грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008.

Відповідно до додаткової угоди №2 до Угоди №15-11/12-14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3%-річних та інфляційних витрат, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008.

Сторони, у пункті 2.1. Угоди 1, в редакції Додаткової угоди № 2, визначили, що вартість зобов'язання, що відступається за Угодою 1 становить, проте не обмежується, сумою 4973,01 грн.

Окрім цього, з моменту укладення даної Угоди, Новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008, по відношенню до Боржника щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), 3%-річних, та інфляційних витрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008.

Враховуючи те, що заборгованість не погашена, а позивачу передано вищезазначене право вимоги відповідно до норм чинного законодавства України, з дотриманням положень статті 514 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 2217,27 грн. курсової різниці з 07.02.2009 року (наступного дня після звернення до господарського суду Чернігівської області та нарахування щодо подальших прострочених днів, які не були враховані господарським судом Чернігівської області при винесенні рішення від 07.04.2009 року) по 03.09.2009 року (дату погашення заборгованості).

Як встановлено судом, офіційний курс ЄВРО (курс НБУ) на наступний день після звернення ТОВ «Корпорація Агросинтез» до господарського суду Чернігівської області (07.02.2009 року) становив 9,88 грн./ЄВРО. На день проведення оплати товару 03.09.2009 року офіційний курс ЄВРО (курс НБУ) становив 11,35 грн./ЄВРО.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 2217,27 грн. курсової різниці підлягають задоволенню у повному обсязі.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою №15-11/12-14 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, 07 квітня 2014 року між ТОВ ««Компанія «Ніко-Тайс» (Кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (Поручитель) було укладено Договір поруки №07-04-2014-38, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Приватним підприємством «Агрофірма Ставиське» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру дооцінки вартості товару (курсової різниці), у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору (надалі іменується «основний договір»). - пункт 1.1. Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №15-11/12-14 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №75/2008К від 19.05.2008.

У розділах 3 та 4 Договору поруки Поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності Поручителя та розмір поруки:

· Пункт 3.1. - Відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою розміру дооцінки вартості товару (курсової різниці) у сумі 1000 гривень 00 копійок.

· Пункт 4.1. - У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов'язку за основною угодою, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 курсової різниці є обґрунтованим, та, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти солідарно на відповідачів понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1100,00 грн.

В підтвердження понесених судових витрат на послуги адвоката у розмірі 1100,00 грн., позивач посилається на договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.06.2014 № 02-38/06-14, платіжне доручення від 21.10.2014р. № 696, на підставі якого було сплачено надані адвокатські послуги за вказаним договором в розмірі 1100,00 грн., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 17.11.2014, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009, виданого на ім'я Грищенко О.М., посвідчення адвоката на ім'я Грищенко О.Г. від 29.10.2009 № 3888.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ст. 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно із приписами п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Грищенко О.М. укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.06.2014 № 02-38/06-14, за умовами якого виконавець - адвокат зобов'язався надати замовнику - позивачу правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та Приватним підприємством «Агрофірма Ставиське», які виникли на підставі договору № 75/2008К поставки товару на умовах товарного кредиту від 19.05.2009, угоди № 15-11/12-14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 та на підставі договору поруки № 07-04-2014-38 від 07.04.2014, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру заборгованості (дооцінка вартості товару, курсова різниця), у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником перед замовником зобов'язання щодо договору № 75/2008К поставки товару на умовах товарного кредиту від 19.05.2009, угоди № 15-11/12-14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 та на підставі договору поруки № 07-04-2014-38 від 07.04.2014, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин ти підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника в суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором. Правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги (п.п. 1.1, 1.1 договору).

Згідно п. 3.1 договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 1100 грн.

На виконання умов договору адвокат надав позивачу передбачені договором послуги, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 17.11.2014, який підписаний в двосторонньому порядку та скріплений печатками позивача та адвоката.

За надані адвокатські послуги позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 1100,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.10.2014р. № 696, оригінал якого залучений до матеріалів справи.

Статус особи, яка представляла інтереси позивача за вказаною угодою, відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Зважаючи на вищевикладене, та те, що матеріалами справи доведена вимога позивача про стягнення з відповідачів витрат на послуги адвоката, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про відшкодування за рахунок відповідачів витрат на послуги адвоката в сумі 1100,00 грн. підлягає задоволенню.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в пп. 4.1 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що відшкодування витрат зі сплати судового збору та витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, покладається судом на відповідачів порівну.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» (17053, Чернігівська область, Козелецький район, с. Ставиське, вул. Леніна, 52, код ЄДРПОУ 03799085) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код ЄДРПОУ 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872) - 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок курсової різниці.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» (17053, Чернігівська область, Козелецький район, с. Ставиське, вул. Леніна, 52, код ЄДРПОУ 03799085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872) - 1217 (одну тисячу двісті сімнадцять) гривень 27 копійок курсової різниці.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872) - 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

5. Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» (17053, Чернігівська область, Козелецький район, с. Ставиське, вул. Леніна, 52, код ЄДРПОУ 03799085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872) - 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення:21.01.2015р.

Суддя О.В. Щоткін