Рішення № 42384203, 15.01.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2015 р. Справа № 914/3308/14

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Молл Маркет", м.Трускавець Львівська область

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Львів

про стягнення 123 876,39 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Вихованський Р.І. - представник (довіреність №б/н від 19.08.2014р.);

від відповідача Мартинюк С.В. - представник (довіреність №1682/13 від 28.11.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКС Молл Маркет" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення 119 461,76 грн. основного боргу. Згідно заяви про збільшення позовних вимог (вх.№5191/14 від 03.11.2014р.) до стягнення заявлено 123 876,39 грн. основного боргу.

Справа №914/3308/14 розглядалася господарським судом у складі судді Долінської О.З. У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Долінської О.З., з метою недопущення порушення процесуальних строків розгляду справи, відповідно до п.3.1.11., 3.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів господарського суду Львівської області від 27.06.2013р., було призначено повторний автоматичний розподіл справи. Внаслідок якого справу передано для розгляду судді Сухович Ю.О. Відомості внесено до автоматизованої системи діловодства.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах та протоколах суду.

Представник позивача подав клопотання (вх.№1109/15 від 15.01.2015р.), яким на виконання вимог ухвали суду від 22.12.2014р. долучив до матеріалів справи копії згрупованих внутрішніх поштових відправлень на трьох аркушах.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з врахуванням заяви про їх збільшення підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Предметом позову є стягнення заборгованості за договором від 14.05.2005р. № 14/04-107 про спільну експлуатацію Торгового комплексу, укладеним між сторонами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 01.10.2014р. за вих.№142-2-3-00/04-3219 (вх.№42023/14 від 01.10.2014р.) та у доповненні до відзиву на позовну заяву від 09.10.2014р. за вих.№142-2-3-00/04-3323 (вх.№43662/14 від 14.10.2014р.), які наявні в матеріалах справи. Зокрема зазначив, що банком належним чином проводилось виконання умов договору, а саме оплачувались послуги, які споживаються ним в процесі здійснення своєї діяльності, такі як: теплопостачання, електроенергія загального споживання, електроенергія власного споживання, вода та стоки, вода власного споживання, вивіз сміття, відшкодування земельного податку. На думку відповідача, позивач безпідставно проводив нарахування та включення до рахунків послуг, які не споживаються банком. Позивачем не доведено факт надання банку таких послуг, як страхування, рекламні послуги, витрати по обслуговуванню ТЦ, експлуатація основних засобів. Крім того, відповідач зазначив про відсутність ціни у договорі, яка згідно положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України є істотною умовою. Зважаючи на те, що сторонами не погоджено умов щодо ціни договору, позивачем не надано жодних документальних підтверджень факту надання відповідних послуг банку та розрахунку вартості наданих послуг, а відповідачем у повному обсязі оплачено послуги спожиті у процесі здійснення господарської діяльності, відповідач просить відмовити у задоволенні позову, у зв"язку з необґрунтованістю та безпідставністю позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, господарський суд, -

встановив:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" є власником нежитлового приміщення 5 а, загальною площею 101 м кв., яке знаходиться за адресою: Львівська область, м.Трускавець, вул.Суховоля, 54 а, приміщення 85, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.08.2011р.

14.05.2005 року між Об'єднанням підприємств асоціація "Трускавець - курортсервіс" (правонаступником якого є ТзОВ "ТКС Молл Маркет", п.1.1.2 статуту) та Львівською обласною дирекцією Акціонерного поштово-пенсійного банку Аваль" (правонаступником якого є Львівська обласна дирекція ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", відповідач у справі) було укладено договір №14/04-107 про спільну експлуатацію Торгового комплексу «Власника» та «Співвласників» (пайовиків) (надалі - договір).

Згідно з п.1.1 договору позивач ("власник") зобов'язується забезпечити відповідачу ("співвласнику") умови та надавати всі необхідні в межах цього договору послуги для забезпечення діяльності у торговому комплексі, а "співвласник" зобов'язується своєчасно відшкодовувати вартість наданих послуг "власником", а саме пов'язані з: використанням електроенергії для зовнішнього освітлення, внутрішнього освітлення, вентиляційних установок, холодильних установок, піднімального обладнання та іншого обладнання, а також витрати електроенергії, пов'язані з експлуатацією всіх електричних мереж; використання теплової енергії (централізоване теплопостачання, гаряче водопостачання); прибирання комплексу, прилеглої території, миття фасадів; утримання прилеглої території; використання електроенергії на власні потреби; використання води для загальних потреб та для власного споживання; експлуатацію обладнання (вентустановки, ескалатори, ліфти, холодильні машини, системи пожежогасіння, сигналізації, кабельні мережі та інше); витрати, пов'язані з технічним забезпеченням передачі електроенергії, наданням з водопроводу води гарячої та холодної та приймання стічних вод до каналізації та надання теплової енергії; охорони комплексу; відшкодуванням орендної плати за землю; відшкодуванням витрат на забезпечення функціонування автостоянок; відшкодуванням інших обов'язкових платежів, пов'язаних з спільною експлуатацією майна.

Відповідно до п.1.2. та п.1.3. договору сторони зобов'язались виконувати інші умови, визначені цим договором та додатками до договору, які є його невід'ємними частинами. Власник забезпечує надання послуг, необхідних для забезпечення співвласнику своєї діяльності в межах цього договору з моменту підписання цього договору, який укладається між власником та співвласником.

Позивач, за умовами п.3.1. договору має право на відшкодування вартості наданих послуг, що є предметом даного договору, якому кореспондується обов'язок відповідача своєчасно здійснювати оплату за надані позивачем послуги за розрахунковий період, що складає один календарний місяць, згідно виставленого власником (позивачем) комплексного рахунку незалежно від режиму роботи співвласника (відповідача) (п.4.1. договору).

Згідно п.5.2. договору, співвласник (відповідач) має право на отримання від позивача розрахунків щодо порядку визначення розміру плати за отримані послуги, умов та режимів надання послуг, передбачених цим договором.

Оплата за всі послуги, надані позивачем в межах цього договору, проводиться відповідачем на підставі комплексного рахунку, який включає вартість наданих послуг. Комплексний рахунок виписується позивачем за розрахунковий період та вручається відповідачу під розписку або надсилається рекомендованим листом. Квитанція про відправку рекомендованого листа вважається підтвердженням вручення рахунку (п.6.1. договору). Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 (п'ять) банківських днів з моменту вручення рахунка (п.6.2. договору).

Позивач на виконання розділу 6 договору №14/04-107 від 14.05.2005р. щомісячно виставляв відповідачу рахунки-фактури.

У зв"язку з неповним виконанням відповідачем умов договору укладеного з позивачем, станом на 30.10.2014р. у відповідача існує заборгованість за період з 01.04.2012р. по 30.09.2014р., яка згідно заяви про збільшення позовних вимог, становить 123 876,39 грн.

Врегулювати спір в претензійному порядку сторонам не вдалося, відтак, позивач звернувся до господарського суду для захисту порушеного права та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг за договором №14/04-107 від 14.05.2005р. за період з квітня 2012р. по вересень 2014р., який становить 123 876,39 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір, якій укладений між сторонами у справі є договором про спільну діяльність, оскільки його метою є спільна експлуатація торгівельного комплексу, шляхом надання позивачем відповідачу відповідних послуг (згідно договору, послуги - це комплекс заходів, які проводить позивач на оплатній основі для забезпечення відповідачу його діяльності у будівлі).

Частиною 2 статті 1131 ЦК України передбачено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або введення їх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлене законом про окремі види спільної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано послуги в межах договору №14/04-107 від 14.05.2005р., на виконання розділу 6 даного договору щомісячно виставлено рахунки-фактури, копії яких долучені до справи.

У матеріалах справи знаходяться копії списків поштових відправлень та квитанції про надіслання відповідачу рекомендованих листів, платіжні доручення та банківські виписки, що підтверджують часткову сплату цих рахунків відповідачем.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.6.2. договору передбачено, що тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 (п'ять) банківських днів з моменту вручення рахунка. Проте, відповідач свої зобов'язання по договору №14/04-107 від 14.05.2005р. не виконав в повному обсязі, оплату по виставленим рахункам здійснював частково.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи розшифровок до рахунків які виставлялись позивачем відповідачу, надані послуги складаються з: комунальних (теплопостачання, електроенергія загального споживання, електроенергія власного споживання, вода та стоки, вода власного використання, вивіз сміття), адміністративно-господарських витрат (відшкодування земельного податку, страхування, рекламні послуги, витрати по обслуговуванню ТЦ) та експлуатації основних засобів.

Проте, відповідач оплачував лише комунальні послуги, а саме: теплопостачання, електроенергію загального споживання, електроенергію власного споживання, воду та стоки, а також воду власного споживання, вивіз сміття, а також відшкодування земельного податку.

Оцінюючи розшифровки вартості послуг, наданих позивачем відповідачу за спірний період, що виставлені згідно п. 5.2. договору, виходячи з положень п. 1.1. договору, яким визначено перелік послуг, що зобов'язався надавати позивач відповідачу, а останній такі оплачувати, слід зазначити, що такі послуги як страхування та рекламні послуги не входять в предмет вказаного договору. Однак, як пояснив представник позивача та зазначив у поданому ним письмовому поясненні (вх.54315/15 від 15.12.2014р.) відповідачу не нараховувались послуги по страхуванню, а в п.2.1. розшифровки послуг вказано суму боргу лише по земельному податку.

Слід зазначити, що позивачем безпідставно включено вартість рекламних послуг в щомісячні рахунки-фактури та згадані вище розшифровки вартості послуг, оскільки пунктом 1.1. договору надання таких послуг не передбачено. Відтак позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Представником позивача було подано письмове пояснення в якому вказано, що до витрат про обслуговуванню торгового центру входять: утримання прилеглої території, прибирання комплексу, прилеглої території, миття, охорона комплексу, забезпечення функціонування автостоянок. До витрат по експлуатації основних засобів входять: експлуатація обладнання (вентустановки, ескалатори, ліфти, холодильні машини, системи протипожежотушіння, сигналізації, кабельні мережі), витрати пов"язані з технічним забезпеченням передачі електроенергії, наданням з водопроводу гарячої, холодної води, приймання стічних вод до каналізації та надання теплової енергії.

Вартість послуг наданих позивачем розраховується на 1 м.кв. При розрахунку комунальних послуг на 1 м.кв. не враховується електроенергія власного споживання, оскільки вона сплачується по даним лічильника відповідача. Відповідач сплачує вартість послуг пропорційно займаній площі за формулою: 101 кв.м. х на вартість витрат 1 кв.м. за комунальні послуги, та 101,1 кв.м. х на вартість витрат на 1 кв.м. адміністративно-господарських витрат.

У п.6.1. договору сторони встановили порядок визначення ціни, а саме виставлення комплексного рахунку, який включає вартість послуг. Відтак, безпідставним є твердження відповідача про стосовно відсутності в договорі істотної умови - ціни.

Договір №14/04-107 про спільну експлуатацію Торгового комплексу «Власника» та «Співвласників» (пайовиків) від 14.05.2005р, який укладено між сторонами є чинним, у судовому порядку недійсним не визнано.

Слід зазначити, що оцінку умовам вказаному договору щодо порядку оплати, переліку послуг які надаються позивачем відповідачу вже було надано у рішенні господарського суду Львівської області від 26.09.2013р. залишеним без змін постановою Вищого господарського суду від 20.03.2014р. у справі №5015/1105/12 за позовом ТзОВ "ТКС Молл Маркет" до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення заборгованості за попередні періоди по договору №14/04-107 від 14.05.2005р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши поданий представником позивача розрахунок основного боргу за період квітень 2012р.- вересень 2014р. на суму 123 876,39 грн., перевіривши обґрунтованість включення до помісячних розрахунків вартості послуг позивача (що потім зазначались в рахунках-фактурах), які не оплачені відповідачем, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково.

Беручи до уваги надані позивачем розшифровки послуг за період з квітня 2012р. по вересень 2014р. включно, суд здійснив перерахунок заборгованості, шляхом множення вартості послуг з розрахунку на 1 м.кв. на займану відповідачем площу 101 м.кв., за мінусом послуг по рекламі.

Згідно проведеного судом перерахунку позовних вимог до стягнення підлягає заборгованість за період з квітня 2012р. по вересень 2014р. включно на загальну суму 106 679,45 грн. (борг за квітень-грудень 2012р. становить 27 362,27 грн., борг за січень-грудень 2013р. становить 37 914,74 грн., борг за січень2014р.-вересень 2014р. становить 41 402,44 грн.).

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору в сумі 2 389,23 грн., підтверджується платіжним дорученням №886 від 27.08.2014р., який відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволеної суми позову.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 627-629, 1131 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про збільшення позовних вимог, задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" (01011, м.Київ, вул.Лескова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) в особі Львівської обласної дирекції (79000, м.Львів, вул.Матейка, 8, код ЄДРПОУ 20846070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Молл Маркет" (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул. Суховоля, 54 а, код ЄДРПОУ 30613360) 106 679,45 грн. основного боргу та 2 133,58 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання рішення суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

складено 20.01.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.