Рішення № 42383742, 12.01.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/116/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2015 Справа № 905/3821/14-908/4376/14

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Державного підприємства «Вугілля України» (адреса – 01601 м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4)

до відповідача-1 Державного підприємства «Селидіввугілля» (адреса – 85400 м. Селидове Донецької області, вул. К. Маркса, 41)

до відповідача-2 Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» (адреса – 83014 м. Донецьк, вул. Лівобережна, 66)

про стягнення збитків

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідачів 1 та 2: не з’явилися

Суть спору:

28 жовтня 2014 року до господарського суду Запорізької області звернувся Позивач - Державне підприємство «Вугілля України» (далі за текстом ДП «Вугілля України») з позовом до Відповідачів - Державного підприємства «Селидіввугілля» (далі за текстом ДП «Селидіввугілля») та Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» (далі за текстом ПАТ «ЦЗФ «Комсомольська») про стягнення збитків.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.10.2014р. прийнято до розгляду матеріали господарської справи №905/3821/14-908/4376/14, розгляд справи призначено в судовому засіданні 19.11.2014р., при цьому витребувано від сторін документи, необхідні для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області 19.11.2014р. розгляд справи відкладено до 09.12.2014р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області 09.12.2014р. розгляд справи відкладено до 12.01.2015р., строк розгляду продовжено на 15 днів до 13.01.2015р.

В судове засідання 12.01.2015р. представники Сторін не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 12.01.2015р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що між ДП «Вугілля України» та ДП «Селидіввугілля» було укладено Договір поставки № 04-11/1-ЕН від 19.04.2011р., під час виконання якого Постачальником було допущено порушення умов договору, що призвело до необхідності здійснення з боку ПАТ «Центренерго» додаткових витрат у вигляді сплати зборів за користування вагонами на загальну суму 40897,08 грн.

В свою чергу ПАТ «Центренерго», як Вантажоотримувач звернувся до суду з позовом про стягнення з ДП «Вугілля України» збитків. Рішенням господарського суду м. Києва від 27.03.2013 р. у справі № 5011-19/15864-2012 з ДП «Вугілля України» на користь ПАТ «Центренерго» стягнуто 174 596,52 грн. збитків, які були понесені останнім під час виконання умов Договору поставки вугілля №1114/6 від 30.12.2011р., укладеного між ДП «Вугілля України» та ПАТ «Центренерго», а також 3491,94 грн. судового збору.

На виконання рішення суду, згідно п. 3 ст. 203 ГК України було складено та підписано 24.05.2013 р. за № 0902/10 заяву про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 358 176,49 грн., згідно п.9.8 якої, «зобов’язання ДП «Вугілля України» по виконанню грошового зобов’язання перед ПАТ «Центренерго» на підставі рішення суду № 5011-19/15864-2012 на суму у розмірі 178 088,46 грн. (п.8 заяви) припиняється зарахуванням зустрічних вимог повністю.

Отже ДП «Вугілля України» понесло збитків у розмірі 40 897,08 грн. з ПДВ.

Поставка вугільної продукції у змерзлому стані є порушенням умов п. 3.1.3 Договору, Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998р. № 457, «Правил перевезення вантажів, які змерзаються (ст.27 Статуту). Відповідно додаткові витрати відбулися з вини ДП «Селидіввугілля» - Постачальник, Вантажовідправник - Асоціація «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр», відповідно до 224 ГКУ зобов’язане компенсувати всі витрати.

За таких обставин Позивач просить стягнути з ДП «Селидіввугілля» та ПАТ «ЦЗФ «Комсомольська» на користь ДП «Вугілля України» 40 897,08 грн. збитків, а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач-1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, який надійшов на адресу суду 09.12.2014р. В обґрунтування заперечень посилається на те, що Позивач не довів факту спричинення йому збитків за умовами Договору поставки вугілля № 04-11/1-ЕН від 19.04.2011р. саме з вини Відповідача-1, оскільки ДП «Селидіввугілля» у даній справі не є ні вантажовідправником, ні вантажоодержувачем за відправками, а рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2013 року у справі № 5011-19/15864-2012 вини ДП «Селидіввугілля» також не встановлено. Також у відзиві Відповідач-1 просить справу розглянути без його участі.

Відповідач-2 заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник Відповідача-2 в судові засідання за викликом суду не з’являвся, правом надати відзив на позов не скористався.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали господарського суду Запорізької області від 29.10.2014р. про порушення провадження у справі та від 19.11.2014р., 09.12.2014р. про відкладення розгляду справи були направлені за адресою місця реєстрації ПАТ «ЦЗФ «Комсомольська», вказаною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Таким чином, Відповідач-2 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав ї охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов’язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне.

19.04.2011р. між Державним підприємством «Вугілля України» - Покупець та Державним підприємством «Селидіввугілля» - Постачальник укладено договір поставки вугілля №04-11/1-ЕН (далі за текстом Договір №04-11/1-ЕН), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник на умовах передбачених даним Договором, зобов’язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі за текстом вугілля).

Пунктом 2.1 Договору №04-11/1-ЕН передбачено, що вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаних в додатках до договору.

Відповідно до п.п. 3.1.2, 3.1.3 Договору №04-11/1-ЕН, постачальник зобов’язався здійснювати завантаження вугілля однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею, в період з 15 листопада по 15 березня проводити профілактичні міри щодо запобігання змерзанню вугілля у дорозі (сушіння, переморожування, промаслення тощо) відповідно до ДСТУ 4083-2002.

Вантажовідправники, ТЕС - вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення (місце поставки), кількість, марки, базова якість, терміни поставки, максимальний добовий обсяг відвантаження вугілля на кожну ТЕС, ціна та вартість вугілля визначаються в додатках до договору. Кількість вугілля по поставках в додатках до договору зазначається на підставі обсягів закупівлі, погоджених Покупцеві енергогенеруючими компаніями/кінцевими споживачами у відповідних періодах поставки (п.п. 4.2., 4.3 Договору №04-11/1-ЕН).

Строк дії Договору №04-11/1-ЕН встановлено з 01.05.2011р. до 30.04.2012р. (п.10.1 Договору №04-11/1-ЕН).

30 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» - Покупець та Державним підприємством «Вугілля України» - Постачальник укладено договір поставки вугілля № 111/6 (надалі по тексту – Договір №111/6).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору №111/6 Постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1. Договору №111/6 вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.

Партія вугілля відвантажується після відбору об’єднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно об’єднаної проби п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об’єднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії .

Датою виконання зобов’язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі. Вугілля, яке не відповідає умовам цього договору та не прийняте з цього приводу покупцем, до поставки за договором не зараховується (пункти 2.2., 2.3. Договору №111/6).

Пунктом 3.1.1. Договору №111/6 Сторони погодили, що постачальник зобов’язаний поставити покупцеві на умовах цього договору вугілля в асортименті, по реквізитах та з якісними характеристиками, погодженими сторонами.

В період з 15 листопада по 15 березня Постачальник зобов’язаний проводити профілактичні міри, щодо запобігання замерзанню вугілля у дорозі (сушіння, переморожування промаслення тощо), відповідно до ДСТУ 4083-2002 (пункту 3.1.3. Договору №111/6).

Згідно з пунктом 5.1. Договору №111/6 приймання вугілля за цим Договором здійснюється Сторонами спільно в місці надходження (на ТЕС Покупця).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, під час виконання умов Договору Постачальником було допущено порушення умов Договору, що призвело до необхідності здійснення зі сторони Публічного акціонерного товариства «Центренерго» додаткових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору на адресу вантажоодержувача - Вуглегірська ТЕС Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в лютому 2012 року від вантажовідправника ПАТ ЦЗФ «Комсомольська» надійшло 30 вагонів з вугіллям, яке на правах власності належало Державному підприємству «Вугілля України», що підтверджується наступними залізничними накладними: № 53565370, 53565412, 53551677, 53549085, 53599593, 53603197.

На виконання вимог пункту 5.1. Договору №04-11/1-ЕН було проведено приймання вугілля спільно з представником постачальника та було виявлено, що вугілля надійшло в змерзлому стані та щодо якого не проводились профілактичні міри проти змерзання. Дане вугілля не відставало від бортів вагонів, що призвело до неможливості його вивантаження без попереднього розігріву.

Вказані обставини підтверджуються наступними актами відбору з представником постачальника № 655 від 12.02.2012 року, № 630 від 10.02.2012 р., № 622 від 09.02.2012 р. та актами про змерзання вугільної продукції: № 655 від 12.02.2012 р., № 630 від 10.02.2012 р..

Керуючись пунктом 13 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (надалі по тексту - Правила перевезення вантажів, які змерзаються), було складено акти загальної форми за участю представника залізниці, що засвідчують факт надходження вугілля у змерзлому стані, щодо якого не проводились профілактика проти змерзання, а саме: акти загальної форми ГУ-23 б/н від 08.02.2012 р., від 06.02.2012 р., від 07.02.2012 р..

Окрім того, до вищевказаних актів загальної форми ГУ-23 були оформлені акти доповнення за участю представника залізниці, депутата Світлодарської міської ради та представника громадськості, в яких засвідчені факти надходження вугілля у змерзлому стані та заходи, що були проведені для відновлення сипучості вугілля.

Зважаючи на вищенаведене, позивач зазначає, що Публічним акціонерним товариством «Центренерго» були понесені додаткові витрати у вигляді сплати зборів за користування вагонами на загальну суму 40 897,08 грн., що підтверджується відомостями плати за користування вагонами: №№ 1202107, 10020103, 12020108, 09020102, 09020100, 11020104 та переліками ТЕХ ПД № 248, № 184, № 158, № 242.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року по справі №5011-42-16060-2012, яке набрало законної сили, за позовом ПАТ «Центренерго» до ДП «Вугілля України» про відшкодування збитків, стягнуто з ДП «Вугілля України» на користь ПАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» збитків по Договору №111/6 від 30.12.2011р. на загальну суму 174 596,52 грн.

Позивачем надано заяву №0902/10 від 24.03.2013р. про виконання вказаного рішення про припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позовні вимоги ДП «Вугілля України» мотивовані неналежним виконанням ДП «Селидіввугілля» своїх зобов’язань за договором поставки № 04-11/1-ЕН від 19.04.2011 року, зокрема, п. 3.1.3. договору про проведення профілактичних мір щодо запобігання змерзанню вугілля у дорозі згідно з ДСТУ 4083-2002, що спричинило поставку вугілля в змерзлому стані та як наслідок понесення позивачем збитків у розмірі 40 897,40 грн., що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2013 р. по справі №511-19/15864-2012.

Відповідач проти позовних вимог заперечив та зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання збитків саме відповідачем, оскільки вантажовідправником вугілля є ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська», яка є правоноступником Асоціації «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський Розрахунково - Фінансовий Центр», а не Відповідач ДП «Селидіввугілля». Крім цього, зазначив про здійснення Відправником заходів для попередження змерзання продукції – умаслення 1%, тому вина Відповідача відсутня.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Між Асоціацією «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський Розрахунково – Фінансовий Центр» (Асоціація, правонаступником якої є ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська») та ДП «Селидіввугілля» (Замовник) укладено Договір №136 від 01.06.2005 р., за яким Замовник передає на переробку Асоціації вугілля для збагачення на ЦЗФ «Комсомольська».

Відповідно до розділу 3 Договору №136 ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» відвантажує концентрат протягом 1-2 днів після поставки вугілля Замовником та надання реквізитів для відвантаження (п.3.2.).

ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» здійснює збагачення вугілля та відвантажує продукти збагачення за реквізитами вказаними Замовником. Замовник зобов’язаний надати реквізити, які містять достовірні дані про вантажоотримувача (розділ 4 Договору №136).

Отже, ДП «Селидіввугілля» поставляє вугілля для збагачення третій особі та водночас надає їй реквізити для відвантаження Вантажоотримувачу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов’язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (частина 3 статті 225 Господарського кодексу України).

Судом враховано те, що згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов’язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов’язань.

Згідно з пунктом 5.5 Договору, на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля, у випадках, якщо інше не передбачено договором, розповсюджуються, зокрема вимоги Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 та нормативно правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.

Відповідно до пункту 3 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, у разі завантаження у вагони в холодну пору року вантажів, вологість яких вища за безпечну до змерзання, відправник повинен застосувати засоби профілактики від змерзання та примерзання вантажу до стін та підлоги вагонів.

Згідно з пунктом 4 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, в умовах стійких морозів ефективним засобом застерігання від змерзання вантажу у вагонах є попереднє (до навантаження) промороження шляхом багаторазового пересипання (перелопачування) його екскаватором, скрепером, грейферним краном або іншим механізмом. При цьому необхідно, щоб частини вантажу якнайкраще обвітрювалися зовнішнім повітрям. Промороження може вважатися закінченим після досягнення в середині шару пересипаного вантажу температури - 3 градуси С та нижче.

У відповідності до пункту 13 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, у разі прибуття вантажу у змерзлому стані одержувач складає акт загальної форми за участю представника станції. В акті засвідчується факт прибуття вантажу в змерзлому стані, указуються заходи, ужиті одержувачем для вивантаження вагонів, а також час, затрачений на розморожування та вивантаження. На підставі цього акта одержувач вирішує з відправником питання про відшкодування додаткових витрат на розморожування та вивантаження, пов’язаних з недостатністю застосованих профілактичних заходів.

Відповідно до п.1 Правил перевезення вантажів, які змерзаються (ст. 27 Статуту) затверджена наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 вантажами, які змерзаються, вважаються вантажі, що перевозяться навалом і які при температурі нижче 0 С втрачають свої властивості сипучості внаслідок змерзання окремих часток вантажу між собою та примерзання їх до підлоги та стін вагона.

У разі пред’явлення до перевезення вантажів, які змерзаються, відправник повинен ужити заходів щодо зменшення їх вологості до безпечної для змерзання межі. Якщо зменшити вологість до безпечних меж неможливо, то відправник повинен ужити заходів щодо запобігання чи зменшення ступеня змерзання вантажу шляхом застосування відповідних профілактичних засобів.

У разі завантаження у вагони в холодну пору року вантажів, вологість яких вища за безпечну до змерзання, відправник повинен застосувати засоби профілактики від змерзання та примерзання вантажу до стін та підлоги вагонів.

Таким чином, ДП «Селидіввугілля», поставляючи вугілля для збагачення ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» та надаючи йому реквізити для відвантаження вантажоотримувачу в порядку норм 194 ГК України, покладає виконання господарського зобов’язання щодо відправки вантажу на третю особу.

Отже, враховуючи приписи статті 194 ГК України сторони зобов’язання не звільняються від обов’язку реального виконання зобов’язання при неналежному його виконанні третьою особою. Це означає, що у разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язання третьою особою, яка виступає безпосереднім виконавцем, боржник у зобов’язанні повинен особисто вчинити дії, які є об’єктом відповідного правовідношення.

Обов’язок ДП «Селидіввугілля» поставляти вугілля на умовах передбачених договором та проводити профілактичні міри, щодо запобігання змерзанню вугілля у дорозі передбачено, зокрема, розділом 3 Договору №04-11/1-ЕН.

Відповідальність Постачальника за здійснення поставки вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам Договору, а також п. 3.1.2. та 3.1.3. Договору, передбачена п. 8.3 Договору №04-11/1-ЕН, згідно якого Постачальник відшкодовує затрати покупця та вантажоотримувача по оплаті користування вагонами, витрат на подачу-прибирання вагонів, маневрових робіт, зберігання вантажів залізницею та інше.

Як вбачається з матеріалів справи, Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго» листами, факсограмами неодноразово повідомляла ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» та ДП «Селидіввугілля» про надходження змерзлої продукції та неможливість своєчасного вивантаження вагонів, зокрема, факсограмою № 11-719 від 24.02.2012 р. повідомлено про вжиття додаткових засобів для вивантаження вагонів, що спричинило витрати на загальну суму 40897,08 грн., з проханням надати гарантійний лист про їх відшкодування.

Крім того, ДП «Вугілля України» звернулося до ДП «Селидіввугілля» з претензією №08-05/1-ю від 08.05.2012р. щодо сплати 40 897,08 грн.

Заперечення Відповідача-1 не приймаються судом до уваги, на підставі наступного: Відповідач-1 знімає з себе відповідальність, оскільки не є ані Вантажовідправником ані Вантажоотримувачем вугільної продукції і що саме Вантажовідправник повинен нести відповідальність за спричинені збитки.

Дане твердження Відповідача є помилковим, оскільки Позивач звернувся з позовними вимогами до Відповідача-1, оскільки на виконання п. 3.1.5 договору поставки № 04-11/1-ЕН від 19.04.2011р. у графі 1 «заяви і відмітки вантажовідправника» накладних № 53565370, 53565412, 53551677, 53549085, 53599593, 53603197 прописано, що поставка спірної продукції відбувалась в рахунок договору № 04-11/1-ЕН від 19.04.2011 року, укладеного між ДП «Селидіввугілля» та ДП «Вугілля України».

Згідно даних, занесених до накладної, відправником є Асоціація ДРФЦ, при цьому ТОВ ДП «Селидіввугілля» (боржник) не звільняється від обов’язку виконати зобов’язання в натурі та відшкодувати збитки понесені через неналежне виконання господарських зобов’язань третьою стороною. Тобто у разі порушення договірних зобов’язань, чинних нормативних актів на транспорті третьою особою, які були покладені згідно п.п. 1.1, 3.1.1 договору № 04-11/1-ЕН на дотримання боржником (ДП «Селидіввугілля»), обов’язок боржник повинен виконати сам. Відповідальність за не виконання або неналежне виконання зобов’язань у випадках покладення відповідних прав або обов’язків на іншу (третю) особу несе та сторона, яка є учасником договору (ДП «Селидіввугілля»).

З урахуванням приписів ст. 618 ЦК України Відповідач-1, будучи Постачальником згідно наявних в матеріалах справи залізничних накладних, переклавши виконання зобов’язання по завантаженню вугілля на третю особу - вантажовідправника Асоціацію ДРФЦ, залишається відповідальним за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання третьою особою, оскільки договором не була встановлена відповідальність безпосереднього виконавця Асоціації ДРФЦ.

Відповідач стверджує, що в умовах договору не визначена можливість здійснювати Асоціацією ДРФЦ поставку вугільної продукції.

Однак, пунктом 4.2 договору № /2-ЕН сторонами визначено, що вантажовідправники, кількість, марки, базова якість, максимальний обсяг вугілля, визначаються в додатках до договору. Так додатком № 02/12-1 від 30.10.2012 р. між Позивачем та Відповідачем було погоджено вантажовідправника ЦЗФ «Комсомольська».

Також судом не приймається до уваги твердження Відповідача про здійснення вантажовідправником заходів для попередження змерзання вугілля, оскільки, відповідно до актів спільного опробування вугілля, актів про змерзання вугільної продукції, актів загальної форми ГУ-23 та доповнень до них, засоби профілактики (промаслення 1%) виявились неефективним та зауважено про відсутність застосування будь-яких засобів профілактики до спірної партії вугілля.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Даний спір має похідний характер від спору у справі №5011-42/16060-2012 господарського суду м. Києва, рішенням якого від 16.01.2013 року стягнуті збитки за поставлену спірну продукцію у змерзлому стані з Позивача

Статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов’язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб’єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Позивач звернувся до Відповідачів на виконання ст. 228 ГК України з вимогою про відшкодування збитків (грошових коштів) за порушення договірних зобов’язань у порядку регресу, а згідно ч. 6 ст. 261 ЦК України стосовно регресних зобов’язань, тобто зобов’язань по відшкодуванню грошових коштів або інших майнових цінностей, сплачених кредитором (ДП «Вугілля України») третій особі (ПАТ «Центренерго») з вини боржника (ДП «Селидіввугілля») за порушення останнім умов договору поставки № 04-11/1-ЕН від 19.04.2011р.).

Відповідно п. 3 ст. 678 ЦК України, якщо Продавець (ДП «Селидіввугілля») товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо відшкодування збитків можуть бути пред’явлені до продавця товару (Відповідача-1).

Згідно п. 8.3 договору № 04-11/1-ЕН від 19.04.2011р., у випадку прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, а також п. 3.1.2. та п. 3.1.3 договору, Постачальник відшкодовує затрати Покупця та Вантажоотримувача по оплаті користування вагонами, витрат на подачу - прибирання вагонів, маневрових робот та ін.

За таких обставин, відшкодування збитків в порядку регресу повинно відбуватися за рахунок ДП «Селидіввугілля», а позовні вимоги до ПАТ «ЦЗФ «Комсомольська» Позивачем заявлено безпідставно.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ДП «Вугілля України» в частині стягнення збитків з ДП «Селидіввугілля» підлягають задоволенню, в задоволенні позовних ДП «Вугілля України» в частині стягнення збитків з ПАТ «ЦЗФ «Комсомольська» відмовляється.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на ДП «Селидіввугілля».

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України» до Державного підприємства «Селидіввугілля», Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» про стягнення збитків задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400 м. Селидове Донецької області, вул. К. Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (01601 м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 327029) 40 897 (сорок тисяч вісімсот дев’яносто сім) грн. 08 коп., 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Вугілля України» до Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» про стягнення збитків відмовити.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 19.01.2015р.