Рішення № 42383739, 14.01.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/140/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2015 Справа № 908/5338/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - не з'явився; від відповідача - Сиваш В.В., довіреність № 18-156 від 23.12.14 р.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/5338/14,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП" (51901, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 107-А, скорочено ТОВ «ЗІП»);

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діоганальна, 11, скорочено ПАТ «Запорізький завод феросплавів»);

про стягнення суми.

Сутність спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП" заявлено вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" за договором постачання № 550 від 13.08.2013 р. заборгованості за поставлений товар з урахуванням індексу інфляції в розмірі 13203,05 грн. та 3 % річних в розмірі 359,61 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.12.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5338/14, присвоєно номер провадження 34/140/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 17.12.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.14 р. підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.12.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 14.01.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання зобов'язань за договором постачання № 550 від 13 серпня 2013 року ТОВ «ЗІП» здійснило поставку відповідачу - ПАТ «Запорізький завод феросплавів» лакофарбової продукції за наступною видатковою накладною: № ГП-0000915 від 20.09.2013 р. на суму 11 020,91 грн., вказана продукція у визначений пунктами 5.1., 5.2. розділу 5 договору постачання № 550, строк оплачена не була. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 526, 527, 530, 533, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 217, 218, 222 ГК України, ст.ст. 5, 12, 13, 15 ГПК України.

Клопотанням, яке надійшло до канцелярії суду 26.12.2014 р., позивач просив позов задовольнити в повному обсязі, розглянути справу без його участі в засіданні, в поясненнях від тієї ж дати надходження, ТОВ «ЗІП» повідомляло суд, що після порушення провадження у справі № 908/5338/14 відповідач здійснив оплату заборгованості відповідно до платіжного доручення № 220378 від 17.12.2014 року у сумі 11020,91 грн., що підтверджується банківською випискою за 17 грудня 2014 р.

ПАТ «Запорізький завод феросплавів», відповідач по справі, просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилається на те, що 17.12.2014 р. ПАТ «ЗФЗ» перерахувало на рахунок позивача 11020,91 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 220378 від 17.12.2015 р. Таким чином, грошові кошти - у розмірі 11020,91 грн. згідно рахунку-фактури № ГП-0000872 20.09.2013 р. ПАТ «ЗФЗ» перерахувало позивачу. Відповідно до п. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України відповідальність особи наступає лише за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Вважає, що вина ПАТ «ЗФЗ» відсутня, оскільки зобов'язання за договором ПАТ «ЗФЗ» виконані.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив в його задоволенні відмовити.

За клопотанням представника відповідача розгляд заяви здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2013 року між ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (покупець) та ТОВ «ЗІП» (постачальник) був укладений договір постачання № 550 (далі - договір № 550).

Відповідно до п. 1.1. договору № 550 ТОВ «ЗІП» (постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (покупець) прийняти та оплатити продукцію, в асортименті та за цінами, вказаними в додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Ціна на узгоджений обсяг та період поставки товару вказується в додатку до цього договору. Загальна сума договору на момент його складання становить 11045,10 грн., з урахуванням ПДВ. (п.п. 2.2., 2.3. договору № 550).

Термін поставки товару вказано в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 6.1. договору № 550).

13.08.13 р. сторонами укладено додаток № 1 до договору № 550 з визначенням обсягу, асортименту, ціни товару, але строк поставки не встановлено.

Відповідно до п. 11.1 договору № 550, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 р., а в частині гарантійних зобов'язань - до терміну їх закінчення.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору поставки на адресу ПАТ «Запорізький завод феросплавів» була здійснена поставка товару, а саме лакофарбової продукції за видатковою накладною: № ГП-0000915 від 20.09.2013 р. на суму 11 020,91 грн.

Отримання товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача Похілько Г.В., який діяв на підставі довіреності № 816 від 20.09.2013 р.

Пунктом 4.1.1. договору № 550 передбачено, що разом з поставкою товару продавець зобов'язаний надати покупцеві наступні оригінали документів, оформлені державною мовою: рахунок, накладну на відпуск товару, оформлені відповідно до вимог п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 р. № 88; податкову накладну, оформлену відповідно до статей 187, 201 ПК України, «Порядку заповнення податкових накладних» № 1379 від 01.11.2011 р.; копію сертифіката походження «Товару» СТ1 на мові країни-виробника, завірену печаткою «Постачальника» (у разі необхідності); у разі, якщо «товар» підлягає сертифікації - гігієнічний, екологічний сертифікат (оригінали або належним чином завірені копії); товарно-транспортну накладну (ТТН) форми N 1-ТН, затвердженої Наказом Мінтрансу і Мінстату України від 29.12.1995 р. № 488/346.

За поясненнями позивача, на виконання пункту 4.1.1. зазначеного договору, разом з товаром були надані всі необхідні документи. Претензій щодо не надання комплекту документів від відповідача позивачеві не надходило. Не висувались претензії відповідачем і щодо обсягу та ціни товару.

Приписами п. 12 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, встановлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні.

Положеннями п. 14 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення і товарів народного споживання по якості» № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р., визначено, що приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.ін.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.

Судом встановлено, що при прийнятті продукції відповідачем не складалися акти про відсутність будь-яких товаросупровідних документів. Строк для передання не отриманих документів відповідно до вимог ст. 666 ЦК України ПАТ «Запорізький завод феросплавів» не встановлював.

Відповідно до п. 5.1. договору № 550 оплата здійснюється за фактичну кількість поставленого товару шляхом оформлення покупцем на адресу постачальника гарантованого платежу «з датою виконання у майбутньому».

Згідно п.5.2. договору № 550 покупець відправляє гарантований платіж на адресу постачальника на 5 календарний день від дати поставки за фактичну кількість поставленого товару за умови виконання постачальником п.4.1.1, 4.1.5-4.1.7 цього договору. Дата виконання гарантованого платежу - 30 календарний день від дати відправки гарантованого платежу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Отже, відповідач мав оплатити товар до 26.10.2013 р.

Відповідно до платіжного доручення № 220378 товар в сумі 11020,91 грн. оплачено 17.12.2014 року., після порушення провадження у даній справі.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, провадження у справі № 908/5338/14 в частині стягнення основного боргу в розмірі 11020,91 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 2182,14 грн. за період: листопад 2013 року - жовтень 2014 року та 3% річних у розмірі 359,61 грн. за період: з 26.10.2013 р. по 26.11.2014 р.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних позивачем розраховано вірно. Втрати від інфляції за підрахунками суду складають 2182,81 грн., але суд не може виходити за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає заявлена сума.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, в тому числі за вимогами, провадження по яким припинено.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження по справі № 908/5338/14 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП" 11020,91 грн. основного боргу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код юридичної особи: 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП" (51901, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 107-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 21875464) 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 61 коп. 3% річних, 2182 (дві тисячі сто вісімдесят дві) грн. 14 коп. втрат від інфляції, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.01.2015 р.

Суддя А.О. Науменко