Постанова № 42383031, 24.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24 грудня 2014 року 15 год. 39 хв. № 826/19348/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна екологічна група "Біоленд" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 24 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 09 грудня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна екологічна група "Біоленд" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) від 30 вересня 2014 року № 0004872201 та № 0004882201 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 12 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування у судовому засіданні 24 грудня 2014 року. Пояснив, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 11 серпня по 01 вересня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 08 вересня 2014 року складено акт № 6709/22-01/37332227 про результати планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 січня по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня по 31 грудня 2013 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток за 2013 рік у розмірі 2411294,00 грн., чим порушено ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України);

- занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 145183,23 грн., у тому числі за: жовтень 2013 року 99733,23 грн.; листопад 2013 року - 45450,00 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки, 30 вересня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0004872201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2411294,49 грн. за основним платежем та у розмірі 1205647,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0004882201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 145183,23 грн. за основним платежем та у розмірі 72591,62 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишені без змін.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 77.1, 77.4 ст. 77 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, перевірку позивача проведено на підставі наказу від 01 серпня 2014 року № 1063П, копію якого вручено особисто під розписку представнику позивача (бухгалтеру) 01 серпня 2014 року.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ ґрунтуються на тому, що фінансово-господарські відносини позивача із його контрагентами, як і здійснювані ними господарські операції, не мають реального характеру та не підтверджуються первинною документацією.

Поряд з цим, такі висновки відповідача спростовуються з'ясованими у ході судового розгляду справи обставинами та наявними у матеріалах справи доказами.

Представниками позивача надано суду копії первинних документів, з яких вбачається, що у перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із товариством з обмеженою відповідальністю "Ферко", товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Нафтова компанія "Енергія", фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, товариством з обмеженою відповідальністю "Біоленд. Закон і Бізнес" (далі - скорочені назви організаційно правових форм).

З аналізу вище вказаних документів судом з'ясовано наступне:

1). 27 червня 2013 року між позивачем, як покупцем, та ТОВ "ТД НК "Енергія", як постачальником, укладено договір поставки № 270613-ХМ, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю нафтопродукти, а покупець - прийняти та сплатити їх вартість на умовах договору.

Виконання умов договору № 270613-ХМ підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) та податкових накладних, належним чином зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, платіжного доручення.

Факт використання придбаного товару підтверджується шляховими листами трактористів, комбайнерів, водіїв вантажних автомобілів, копіями наказів позивача про затвердження норм витрат палива для сільськогосподарської техніки та вантажних автомобілів.

2). 14 березня 2013 року між позивачем, як стороною-1, та ТОВ "Ферко", як стороною-2, укладено договір міни № 14/03/13/А, за умовами якого сторона-1 зобов'язався передати у власність стороні-2 товар (соняшник), в сторона-2 - інший товар (селітру).

Крім того, 25 лютого 2013 року між позивачем, як стороною-1, та ТОВ "Ферко", як стороною-2, укладено договір міни № 25/02/13/А, за умовами якого сторона-1 зобов'язався передати у власність стороні-2 товар (соняшник), в сторона-2 - інший товар (селітру).

Виконання умов договорів № 14/03/13/А та № 25/02/13/А підтверджується наявними у матеріалах справи копіями специфікацій, видаткових накладних, ТТН.

Факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача підтверджується актами використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин.

У матеріалах справи також містяться копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та витягу з бази даних ДАІ, якими підтверджується право власності позивача на транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення отриманої позивачем селітри.

3). 02 січня 2013 року між позивачем, як замовником, та ТОВ "Біоленд. Закон і Бізнес", як виконавцем, укладено договір № 01-УБ/13 про надання юридичних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати юридичні послуги замовнику на підставах, у порядку та в обсязі, визначених договором.

Виконання умов договору № 01-УБ/13 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітів, платіжними дорученнями, банківськими виписками з рахунку позивача.

4). Фінансово-господарські відносини позивача із ФОП ОСОБА_2 на підставі договору № 15 І/02-13 про надання інформаційно-консультаційних послуг підтверджуються квитанціями, авансовими звітами, видатковими касовими ордерами, актом приймання-передачі та інформаційним висновком щодо орієнтовної вартості транспортних засобів та рухомого майна (обладнання).

Тобто, як вбачається з вище викладених обставин, реальність фінансово-господарських відносин позивача із його контрагентами та здійснення за їх участю господарських операцій підтверджується належними первинними документами, що, у свою чергу, свідчить про помилковість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.27, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа.

Таким чином, із системно проаналізувавши вище викладені норми та з'ясовані судом обставини, враховуючи, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, не надано суду доказів, які безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту, суд прийшов до висновку про помилковість висновків відповідача та, як наслідок, безпідставність прийняття ним оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна екологічна група "Біоленд" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ними судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30 вересня 2014 року:

- № 0004872201, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна екологічна група "Біоленд" (код за ЄДРПОУ 37332227) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 3616941,74 грн. (Три мільйони шістсот шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок одна гривня сімдесят чотири копійки);

- № 0004882201, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна екологічна група "Біоленд" (код за ЄДРПОУ 37332227) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 217774,85 грн. (Двісті сімнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири тисячі вісімдесят п'ять копійок).

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 29 грудня 2014 року