Ухвала суду № 42375552, 13.01.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 88-ц/790/2/15 Головуючий: 1 інстанції

Справа № 641/6727/14-ц Чайка І.В.

Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.

За участю секретаря: Андрійко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа: Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про визнання іпотечного договору припиненим та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року позивачка ОСОБА_2 в особі свого вповноваженого представника звернулась до суду з позовом, в подальшому уточненим, в якому вказувала на те, що 26 серпня 2008 року між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі: ПАТ «Укрсоцбанк»), був укладений Договір кредиту № 825/1-40/1/8-012, згідно якого позивачці на умовах строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання було надано кредит у розмірі 290 000,00 доларів США з кінцевим терміном його погашення не пізніше 25 серпня 2018 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 15% річних. Кредитні кошти у вищезазначеному розмірі були отримані позичальницею ОСОБА_2 на поточні потреби.

При цьому, з метою забезпечення виконання нею як позичальницею своїх договірних зобов'язань за вказаним Кредитним договором, того ж дня, тобто 26 серпня 2008 року, між банківською установою та позивачкою був укладений нотаріально посвідчений Іпотечний договір № 825/4-40/9/8-093, за яким вона передала в іпотеку банку належні їй на праві приватної власності нежитлові приміщення підвальної частини № І, 1-:-12; 1-ого поверху № 18-:-35, ІІ; загальною площею 533,40 кв.м., що знаходяться в житловому будинку АДРЕСА_1. Згідно п.1.2 зазначеного Договору сторони домовились, що заставна вартість предмету іпотеки становить 2 010 675,00 грн.

За умовами Договору кредиту № 825/1-40/1/8-012 від 26 серпня 2008 року, укладеного між сторонами, погашення кредиту здійснюється згідно з тарифами на послуги по наданню кредитів періодично - до «05» числа кожного місяця рівними частинами в розмірі 2 416,27 доларів США.

Зобов'язання зі своєчасного повернення кредиту та відсотків позичальницею встановлено п.п. 3.3.5 та 3.3.6 кредитного договору.

Отже, у кредитному договорі сторони встановили строки виконання позивачкою окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Згідно п.п. 3.2.2.2 та 3.2.7 кредитного договору ПАТ «Укрсоцбанк» має право у разі невиконання позичальницею будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, в односторонньому порядку розірвати цей договір та вимагати дострокового виконання нею всіх своїх зобов'язань за кредитним договором протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня вручення їй вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені).

Тобто, сторонами було погоджено в умовах кредитного договору право банку вимагати від позичальниці повернення всієї суми наданого кредиту у випадках невиконання останньою будь-якого із зобов'язань, встановленого кредитним договором, в тому числі щодо погашення кредиту в строк, встановлений п.п. 1.1, 3.3.5 та п. 3.3.6 кредитного договору.

Оскільки вона, позивачка як позичальниця пропустила терміни здійснення щомісячних платежів, встановлених договором, 16.04.2009 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до неї з письмовою вимогою про дострокове погашення кредиту в загальному розмірі 270 666,64 доларів США, в тому числі простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 9 662,22 доларів США, заборгованості по прострочених відсотках в розмірі 8 653,34 доларів США, а також 5 253,52 грн. нарахованої пені (повідомлення ПАТ Укрсоцбанк» вих. № 11.4.1-01/96-1495 від 16.04.2009 року).

Таким чином, відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» реалізував наявне у нього право вимоги до позичальниці про дострокове повернення кредиту, та відповідно встановив новий строк повернення кредитної заборгованості - протягом 30 календарних днів з дня отримання позичальницею письмової вимоги.

Зазначену вимогу ПАТ «Укрсоцбанк» вона, позивачка не виконала, тому право ПАТ «Укрсоцбанк» вважається порушеним з моменту недотримання позивачкою строку дострокового погашення кредиту (протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги - до 16.05.2009 року).

Відтак перебіг позовної давності за вимогою ПАТ «Укрсоцбанк» про дострокове погашення кредиту почався з 17.05.2009 року, а саме з дня, наступного за останнім днем погашення кредиту та виникнення у банку права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Проте, в межах трирічного строку позовної давності (а саме до 17.05.2012 року) ПАТ «Укрсоцбанк» не скористався своїм правом звернення до суду з позовом про стягнення з позичальниці ОСОБА_2 кредитної заборгованості, а тому зобов'язання останньої перед банком за Договором кредиту № 825/1-40/1/8-012 від 26 серпня 2008 року припинилися.

Позивачка зазначила, що нещодавно їй стало відомо про звернення ПАТ «Укрсоцбанк» до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом про стягнення з неї та її поручителя ОСОБА_5 заборгованості за Договором кредиту № 825/1-40/1/8-012 від 26 серпня 2008 року, за результатами розгляду якого третейським судом було ухвалено рішення від 09.10.2009 року про задоволення вимог банку. При цьому кредитором - ПАТ «Укрсоцбанк» при зверненні до третейського суду не було враховано той факт, що оскільки укладений кредитний договір є договором про надання споживчого кредиту, спір про стягнення заборгованості за ним не може бути розглянутий в такому порядку, оскільки це суперечить законодавству України щодо захисту прав споживачів.

Крім того, позивачка ОСОБА_2 вказувала й на те, що як вбачається з відзиву відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» на її позовну заяву, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 14.01.2014 року вчинено виконавчий напис, реєстровий № 33, згідно якого запропоновано звернути стягнення на належні їй нежитлові приміщення, загальною площею 533,40 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які на підставі Іпотечного договору № 825/4-40/9/8-093 від 26.08.2008 року були передані ПАТ «Укрсоцбанк» у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за Договором кредиту № 825/1-40/1/8-012 від 26 серпня 2008 року.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації нежитлових приміщень, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» за період з 11.04.2011 року по 14.12.2011 року в розмірі 3 775 916,93 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису - 3 000,00 грн.

23.07.2014 року відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» пред'явив до виконання вищезазначений виконавчий напис до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області.

Проте, на думку позивачки вищезазначений виконавчий напис вчинено нотаріусом незаконно, всупереч вимогам ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», згідно якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

У даному випадку ПАТ «Укрсоцбанк» надіслав позивачці повідомлення (вих. № 11.4.1-01/96-1495) від 16.04.2009 року, в якому вимагав від неї дострокового погашення кредиту протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання цього повідомлення.

Таким чином, ПАТ «Укрсоцбанк», керуючись п.п. 3.2.2.2 та 3.2.7 кредитного договору № 825/1-40/1/8-012 від 26 серпня 2008 року та ст. 1050 ЦК України, реалізував наявне у нього право вимоги до позичальниці про дострокове повернення кредиту, що залишився, та сплату процентів, належних йому від суми кредиту. Тим самим ПАТ «Укрсоцбанк» встановив новий строк повернення кредиту (протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги), а саме до 16.05.2009 року.

Відтак, починаючи з 17.05.2009 року протягом трьох років (тобто до 17.05.2012 року) ПАТ «Укрсоцбанк» мав право звернутися за вчиненням виконавчого напису.

Більш того, навіть якщо вважати днем виникнення у ПАТ «Укрсоцбанк» права вимоги до позивачки день прийняття рішення Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків від 09.10.2009 року, то все одно трирічний строк для вчинення виконавчого напису закінчився 10.10.2012 року.

Однак, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив, з якого дня у ПАТ «Укрсоцбанк» виникло право вимоги до ОСОБА_2 і чи дотриманий банком трирічний строк, чим порушив приписи ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 3.1 гл. 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що починаючи з дня отримання нею вимоги банку про дострокове повернення кредитного боргу, а саме з 17 квітня 2009 року, вона або вповноважена нею особа жодних платежів по кредитному договору не здійснювала, позивачка ОСОБА_2 просила суд на підставі ст.ст. 319, 321, 328, 331, 355-358, 364, 367, 376 ЦК України:

- Визнати припиненим Іпотечний договір № 825/4-40/9/8-093 від 26.08.2009 року, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 26.08.2008 року за реєстровим № 6303;

- Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 14.01.2014 року, що зареєстрований у реєстрі за № 33 за договором іпотеки № 825/4-40/9/8-093 від 26.08.2008 року про стягнення з позивачки грошових коштів у розмірі 3 775 916,93 грн. та витрат на здійснення виконавчого напису у розмірі 3 000,00 грн., недійсним та таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі й наполягав на їх задоволені.

Представник відповідача - ПАТ «Укрсоцбанк» проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 заперечував, посилаючись на те, що строк позовної давності щодо стягнення з останньої кредитної заборгованості ще не сплинув, зважаючи на те, що відповідно до Меморіального валютного ордеру № 281514797 від 24 квітня 2012 року позичальницею ОСОБА_2 було здійснено платіж на суму 3 000,00 доларів США на погашення нарахованих процентів по кредиту. Крім того, відповідно до укладеного між сторонами Договору кредиту № 825/1-40/1/8-012 від 26.08.2008 року ними було узгоджено вирішення спорів у третейському суді, а тому посилання позивачки на Закон України «Про захист прав споживачів» є безпідставними. На момент вчинення нотаріусом виконавчого напису 14.01.2014 року ОСОБА_2 не було направлено до банку жодних заперечень з приводу правомірності розрахунку заборгованості, не було жодних звернень до суду з приводу оскарження кредитного договору або договору іпотеки, що підтверджує безспірність вимог ПАТ «Укрсоцбанк» щодо стягнення з позичальниці кредитної заборгованості за рахунок предмету іпотеки.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено в повному обсязі.

Визнано припиненим Іпотечний договір № 825/4-40/9/8-093 від 26.08.2008 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2, посвідчений 26.08.2008 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, за реєстровим № 6303.

Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 14.01.2014 року за реєстровим № 33 за договором іпотеки № 825/4-40/9/8-093 від 26.08.2008 року про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 3 775 916,93 грн. та витрат на вчинення виконавчого напису у розмірі 3 000,00 грн. недійсним та таким, що не підлягає виконанню.

Не погодившись із таким рішенням районного суду, відповідач - ПАТ «Укрсоцбанк» в апеляційній скарзі просив скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачкою ОСОБА_2 вимог за їх безпідставністю.

В обгрунтування своєї скарги апелянт посилався на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Зокрема, апелянт вказував на те, що здійснення позичальницею ОСОБА_2 останнього платежу 24.04.2012 року в сумі 3 000,00 доларів США на погашення виниклої кредитної заборгованості за Договором кредиту № 825/1-40/1/8-012 від 26.08.2008 року, а відтак і визнання нею свого кредитного боргу, що в свою чергу призвело до переривання перебігу позовної давності, підтверджується не тільки Меморіальним валютним ордером № 281514797 від 24 квітня 2012 року, а й заявою на переказ готівки від 24.04.2012 року за № FjB1211580500242, підписаною особисто позичальницею ОСОБА_2

Представник позивачки ОСОБА_2 у своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» просив суд апеляційної інстанції відхилити цю апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

При цьому представник позивачки ОСОБА_2 вказував на те, що підпис у заяві на переказ готівки в сумі 3 000,00 доларів США від 24.04.2012 року за № FjB1211580500242 на погашення кредитного боргу виконаний не позичальницею ОСОБА_2, оскільки цей підпис сильно відрізняється від оригінального підпису ОСОБА_2, приклади яких зокрема є в кредитному та іпотечному договорах, а також у виданій останньою довіреності.

Отже, заява на яку посилається банк, підписана не ОСОБА_2, а також не уповноваженою нею особою за дорученням і не може свідчити про сплату останньою суми заборгованості, а як наслідок і про переривання перебігу строку позовної давності.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2014 року, ухвалене по справі, скасоване.

У задоволенні заявленого ОСОБА_2 позову відмовлено в повному обсязі за його безпідставністю.

У жовтні 2014 року представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року за нововиявленими обставинами, в якій просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким апеляційну скаргу відповідача - ПАТ «Укрсоцбанк» залишити без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2014 року, ухвалене по справі - без змін.

В обґрунтування своєї заяви представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилається на Висновок експерта Київської незалежної судово-експертної установи за результатами проведення експертного почеркознавчого дослідження від 24.10.2014 року № 0976, який на момент ухвалення Апеляційним судом Харківської області рішення від 14.10.2014 року ще не існував, та який є істотною для справи обставиною. Зокрема вказаним висновком встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2, зображення якого міститься у рядку «Підпис платника» у заяві на переказ готівки від 24.02.2012 року № FjB1211580500242 (ПАТ «Укрсоцбанк» Харківське відділення, 61057 м. Харків) виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2, а відповідно вказана заява, на яку посилались банківська установа та суд апеляційної інстанції у своєму рішенні від 14.10.2014 року не може свідчити про часткову сплату позичальницею ОСОБА_2 суми кредитної заборгованості, тобто про визнання нею кредитного боргу, та як наслідок і про переривання перебігу строку позовної давності.

Перевіривши матеріали цивільної справи, наведені заявником ОСОБА_3 доводи та надані на їх обґрунтування докази, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі та оцінивши їх у сукупності, судова колегія вважає, що заява представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд ухваленого по справі рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - це факультативна стадія цивільного процесу, в якій судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Задоволення судом заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами всупереч вимогам ЦПК порушує принцип правової визначеності та право заявника на доступ до правосуддя, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950).

Підстави та порядок перегляду судових рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами визначені законодавцем у главі 4 розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Згідно частини другої вказаної правової норми підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

2-1) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Зазначений перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначений за законодавчому рівні, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами може виникнути лише за наявності таких умов у сукупності:

- розгляд цивільної справи судом закінчено;

- відповідне судове рішення набрало законної сили;

- наявні підстави, передбачені у частині другій зазначеної статті.

Як роз'яснено в п.п. 1, 3, 5, 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», передбачений главою 4 розділу V ЦПК перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені частиною другою статті 361 ЦПК, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 361 ЦПК, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Як зазначалося вище, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року було скасоване рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2014 року, ухвалене по справі, та в задоволенні заявленого ОСОБА_2 позову відмовлено в повному обсязі за його безпідставністю.

Приймаючи це рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що факт визнання позичальницею ОСОБА_2 кредитного боргу за Договором кредиту № 825/1-40/1/8-012 від 26.08.2008 року, а саме здійснення нею відповідного платежу 24.04.2012 року в сумі 3 000,00 доларів США на погашення виниклої кредитної заборгованості, що є підставою для переривання перебігу позовної давності, підтверджується не тільки Меморіальним валютним ордером № 281514797 від 24 квітня 2012 року, а й заявою на переказ готівки від 24.04.2012 року за № FjB1211580500242 з підписом позивачки ОСОБА_2

При цьому доводи щодо сумнівності підпису позивачки ОСОБА_2 в зазначеній заяві на переказ готівки від 24.04.2012 року за № FjB1211580500242 та категоричні твердження щодо належності цього підпису іншій особі вже наводилися її представником у своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк», подану на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2014 року, ухвалене по справі, та були предметом дослідження апеляційним судом при апеляційному перегляді цивільної справи.

Проте, будь-яких клопотань про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи для встановлення автентичності підпису позивачки ОСОБА_2 у заяві на переказ готівки від 24.04.2012 року за №FjB1211580500242 представником останньої у суді апеляційної інстанції не заявлялось, хоча будь-яких перешкод для цього не було.

Що ж стосується наданого представником позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в обґрунтування своєї заяви про перегляд ухваленого апеляційним судом по справі рішення за нововиявленими обставинами Висновку експерта Київської незалежної судово-експертної установи за результатами проведення експертного почеркознавчого дослідження від 24.10.2014 року № 0976, то цей висновок експерта, який виконаний у позасудовому порядку на замовлення самої позивачки ОСОБА_2 (а.с. 139-146), взагалі стосується автентичності підпису ОСОБА_2 у заяві на переказ готівки від 24.02.2012 року, а не в заяві № FjB1211580500242 від 24.04.2012 року, яка прийнята апеляційним судом у якості письмового доказу при апеляційному перегляді рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2014 року, в зв'язку з чим зазначений експертний висновок не може бути підставою для перегляду рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року, ухваленого по справі, в порядку глави 4 розділу V ЦПК України.

Таким чином, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що наведені заявником ОСОБА_3 - представником позивачки ОСОБА_2 обставини не є нововиявленими в прямому розумінні ч. 2 ст. 361 ЦПК України, а тому законні підстави для позитивного вирішення ініційованого ним питання та задоволення поданої ним заяви про перегляд ухваленого по справі рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року, в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 208, 209, 210, 304, 313, 317, 319, 361, 363, 365 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа: Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про визнання іпотечного договору припиненим та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: