Ухвала суду № 42375543, 13.01.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц-/790/202/15 Головуючий: 1 інстанції

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

За участю секретаря: Андрійко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2014 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Бондаренко Наталії Петрівни, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_2, як учасник виконавчого провадження (боржник), звернувся в порядку адміністративного судочинства до Московського районного суду м. Харкова з вищезазначеною скаргою, в якій вказував на те, що 09.06.2014 року простою кореспонденцією він отримав постанову старшого державного виконавця Московського відділу ДВС Харківського МУЮ Бондаренко Н.П. від 20.02.2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 42184655 з примусового виконання постанови ВДАІ Серії АА2 № 113654, виданої 04.10.2013 року, про притягнення його до адміністративної відповідальності та стягнення з нього на користь держави штрафу в розмірі 850,00 грн.

Зазначеною постановою боржнику ОСОБА_2 було встановлено строк для її добровільного виконання до 27.02.2014 року, проте, як вбачалось з відмітки про відправлення на поштовому конверті - відділ ДВС направив йому цю постанову лише 30.05.2014 року, що позбавило його права на виконання вказаної постанови в добровільному порядку у наданий державним виконавцем строк.

Крім того, отримавши витяг з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, він дізнався, що постанову про адміністративне правопорушення Серії АА2 № 113654 від 04.10.2013 року було звернуто до виконання 20.02.2014 року, тобто з пропуском тримісячного строку з дня її винесення, оскільки останнім днем звернення її до виконання відповідно до ч.1 ст. 303 КУпАП було 04.01.2014 року. За таких обставин на день надходження зазначеної постанови до Московського відділу ДВС Харківського МУЮ строк звернення її до виконання вже сплинув.

Посилаючись на вказані обставини, скаржник ОСОБА_2 просив суд визнати постанову старшого державного виконавця Московського відділу ДВС Харківського МУЮ Бондаренко Н.П. про відкриття виконавчого провадження ВП № 42184655 від 20.02.2014 року такою, що винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», та скасувати цю постанову.

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 20 червня 2014 року було відкрито провадження у цивільній справі за вищевказаною скаргою ОСОБА_2 та призначено її до розгляду в судовому засіданні по суті.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_2 підтримав подану ним скаргу в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Представник Московського ВДВС Харківського МУЮ у своїх письмових запереченнях на подану ОСОБА_2 скаргу просила суд відмовити в її задоволенні, вказуючи на те, що постанову про адміністративне правопорушення Серії АА2 № 113654 від 04.10.2013 року було пред'явлено до канцелярії відділу 30.12.2013 року, що підтверджується Журналом реєстрації вхідних документів за грудень 2013 року. Згідно відмітки на виконавчому документі постанова Серії АА2 № 113654 була видана 04.10.2013 року, набрала законної сили 14.10.2013 року, тобто останнім днем пред'явлення її до примусового виконання було 04.01.2014 року, в зв'язку з чим вказаний виконавчий документ було подано на виконання до Московського ВДВС Харківського МУЮ в передбачені законом строки.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2014 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Московського відділу ДВС Харківського МУЮ Бондаренко Н.П. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування зазначеної ухвали районного суду та постановлення по справі нової ухвали про задоволення його скарги на дії старшого державного виконавця Московського відділу ДВС Харківського МУЮ Бондаренко Н.П., пов'язані з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 42184655 від 20.02.2014 року, в повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, апелянт вказує на те, що судом в основу постановленої за результатами розгляду його скарги ухвали покладено надані представником ВДВС Харківського МУЮ документи, які оформлені неналежним чином та взагалі не відповідають вимогам Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами по справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів - є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

За приписами статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ визначена законодавцем у ст. 15 ЦПК України.

Відповідно до вказаної правової норми суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі: КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі: Закон № 606-XIV).

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «про державну виконавчу службу» (ст. 2 Закону № 606-XIV).

Відповідно до ст.ст. 7, 8 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення.

Згідно ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема такі виконавчі документи:

виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

судові накази;

виконавчі написи нотаріусів;

постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби визначений у ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі якої скаржник ОСОБА_2 й звернувся до суду з вищезазначеною скаргою.

Відповідно до частини першої вказаної правової норми рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку (ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Положення ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» кореспондуються зі ст. 383 ЦПК України, відповідно до якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною п'ятою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як зазначалося вище, скаржник ОСОБА_2 звернувся до Московського районного суду м. Харкова, як адміністративного суду, із скаргою на дії старшого державного виконавця Московського відділу ДВС Харківського МУЮ Бондаренко Н.П., пов'язані з винесенням постанови від 20.02.2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 42184655 з примусового виконання постанови ВДАІ Серії АА2 № 113654, виданої 04.10.2013 року, про притягнення його до адміністративної відповідальності та стягнення з нього на користь держави штрафу в розмірі 850,00 грн., у зв'язку з чим ця скарга відповідно до ч. 5 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 181 КАС України підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства, однак суд першої інстанції на зазначені обставини та норми матеріального й процесуального права, що регулюють розгляд таких скарг, належної уваги не звернув, а тому безпідставно відкрив провадження у цивільній справі за вказаною скаргою ОСОБА_2 та розглянув її по суті за правилами цивільного судочинства в порушення вимог діючого законодавства.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, ухвала Московського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2014 року не може бути визнана такою, що постановлена з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України скасувати це судове рішення та направити скаргу ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Московського відділу ДВС Харківського МУЮ Бондаренко Н.П. на новий розгляд до того ж суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі відповідно до вимог діючого законодавства.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2014 року - скасувати.

Матеріали справи за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Бондаренко Наталії Петрівни направити на новий розгляд до Московського районного суду м. Харкова зі стадії відкриття провадження у справі відповідно до вимог діючого законодавства.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: