Рішення № 42372688, 11.12.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-5336/14

у справі №760/16997/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лазаренко В.В.

з участю секретаря - Пономарьова М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2014 позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся з позовом до відповідачки ОСОБА_1, в якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19.03.2008 року №11317497000, укладеному між ОСОБА_1 та АКІБ «УКРСИББАНК», в загальному розмірі 198071,48 дол. США, що згідно офіційного курсу гривні до долара США встановленого НБУ станом на 25.06.2013 складає 1583185,34 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачці ОСОБА_1 Спосіб реалізації предмета іпотеки позивач просить встановити шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позов обґрунтований тим, що 19.03.2008 між АКІБ «УКРСИББАНК», назва якого змінена на ПАТ «УКРСИББАНК», та відповідачкою ОСОБА_1 як позичальником укладено кредитний договір №11317497000, за умовами якого банк надав останній кредит в сумі 137000,00 дол. США з кінцевим терміном повернення по 19.03.2037 та зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 12,40% річних.

В забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №11317497000 між ним та АКІБ «УКРСИББАНК», назва якого змінена на ПАТ «УКРСИББАНК», укладено договір іпотеки від 19.03.2008 №80278, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за яким відповідач передав позивачу в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1.

08.12.2011 між ПАТ «УКРСИББАНК» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого ПАТ «УКРСИББАНК» як первісний кредитор у основному зобов'язані, що витікає з кредитного договору від 19.03.2008 №11317497000, та у забезпечувальному зобов'язанні, що витікає з договору іпотеки від 19.03.2008 №80278, відступило всі свої права та обов'язки новому кредитору ПАТ «Дельта Банк».

Відповідачка ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору, свої обов'язки щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користуванням в повному обсязі не виконує, у зв'язку з чим має прострочену заборгованість.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору, представником позивача 16.06.2013 на адресу відповідачки направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості, яка залишена останньою без задоволення.

Таким чином з урахуванням умов кредитного та іпотечного договорів, положень ЦК України та Закону України «Про іпотеку» позивач вважає, що він набув права звернути стягнення на предмет іпотеки, та просить захисти його порушене право в зазначений спосіб.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду заяву в якій просить розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомила, з заявою про розгляд справи у її відсутності до суду не зверталася.

Відповідно до положень ст.ст. 169, 224 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних письмових доказів, проти чого не заперечує представник позивача згідно поданої заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.03.2008 між АКІБ «УКРСИББАНК», назва якого змінена на ПАТ «УКРСИББАНК», та відповідачкою ОСОБА_1 як позичальником укладено кредитний договір №11317497000, за умовами якого банк надав останній кредит в сумі 137000,00 дол. США з кінцевим терміном повернення по 19.03.2037 та зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 12,40% річних.

В забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №11317497000 між ним та АКІБ «УКРСИББАНК», назва якого змінена на ПАТ «УКРСИББАНК», укладено договір іпотеки від 19.03.2008 №80278, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за яким відповідач передав позивачу в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1.

08.12.2011 між ПАТ «УКРСИББАНК» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого ПАТ «УКРСИББАНК» як первісний кредитор у основному зобов'язані, що витікає з кредитного договору від 19.03.2008 №11317497000, та у забезпечувальному зобов'язанні, що витікає з договору іпотеки від 19.03.2008 №80278, відступило всі свої права та обов'язки новому кредитору ПАТ «Дельта Банк».

Згідно п.п. 3.4.1, 1.2.2 кредитного договору №11317497000, відповідачка зобов'язалася повернути суму кредиту і сплатити плату за кредит й інші грошові платежі на рахунок банку в порядку та на умовах передбаченим договором, повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 19.03.2037 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зокрема, за ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка в порушення п.п. 3.4.1, 1.2.2 кредитного договору належним чином свої обов'язки по поверненню кредитних коштів не виконує.

Розділом 6 кредитного договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання відповідачкою своїх зобов'язань.

16.06.2013 позивачем на адресу відповідачки направлено вимогу про виконання основного зобов'язання в повному обсязі, у зв'язку з його порушенням.

На час розгляду справи відповідачка вимогу позивача не виконала та має прострочену заборгованість за кредитним договором №11317497000, зокрема, поточна заборгованість по тілу кредиту - 133456,26 дол. США, що згідно офіційного курсу гривні до долара США встановленого НБУ станом на 25.06.2013 складає 1066715,88 грн., заборгованість по процентах - 64615,22 дол. США, що згідно офіційного курсу гривні до долара США встановленого НБУ станом на 25.06.2013 складає 516469,46 грн., загальна заборгованість - 198071,48 дол. США, що згідно офіційного курсу гривні до долара США встановленого НБУ станом на 25.06.2013 складає 1583185,34 грн.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, з положень ст.ст. 1050, 1054 ЦК слідує, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

За ст. 33 Закону України «Про іпотеку» невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положенням вказаної статті відповідає зміст п. 4.1 договору іпотеки від 19.03.2008 №80278, яким передбачено право позивача при порушенні відповідачкою основного зобов'язання задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Враховуючи, що судом встановлено порушення основного зобов'язання за кредитним договором з боку відповідачки ОСОБА_1, при чому розмір заборгованості відповідачки перед позивачем є співмірним з вартістю іпотечного майна погодженій сторонами у п. 1.2 договору іпотеки, суд вважає вимогу позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтованою та такою, що відповідає умовам договору та положенням закону і підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 39 Закону «Про іпотеку», у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідні роз'ясненнями містяться і в п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Згідно ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Таким чином суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Дельта Банк» належить задовольнити в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 3, 14-16, 20, 509, 525-527, 536, 546, 549-552, 572, 575, 610-611, 625, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 10, 11, 57-58, 60, 88, 208-209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 березня 2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за номером 2127, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» за кредитним договором від 19 березня 2008 року №11317497000 в загальному розмірі 198 071,48 дол. США, що згідно офіційного курсу гривні до долара США встановленого НБУ станом на 25.06.2013 складає 1583185,34 грн.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Визначити початкову ціну предмету іпотеки на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 3654,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: