Ухвала суду № 42371518, 15.01.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/1882/13-ц Головуючий у І інстанції Закаблук О.В.Провадження № 22-ц/780/123/15 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.Категорія 9 15.01.2015

УХВАЛА

Іменем України

15 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Микитенко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою начальника Кагарлицького управління соціального захисту населення на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 31 жовтня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, заінтересована особа - управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації, державне підприємство «Київпассервіс» про встановлення факту, що має юридичне значення, -

встановила:

У грудні 2013 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,, заінтересована особа, - управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації, державне підприємство «Київпассервіс» про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій заявники просили суд винести рішення, яким встановити факт того, що спецформування автоколона військового типу АК 2254 відноситься до інших військових формувань.

Свої вимоги заявники обґрунтовували тим, що рішенням Кагарлицького районного суду від 29.05.2013 р. було встановлено факт виконання Заявниками службових обов'язків у складі спецформування автоколони військового типу АК 2254 по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до Положення про спеціальні формування, призначені для передачі до складу Збройних сил та інших військових формувань під час мобілізації, затвердженого постановою КМУ №634 віл 16.05.2002 р. спецформування - утворені в мирний час на договірних засадах підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності згідно із штатами і табелями до штатів автомобільні, авіаційні, водні, залізничні, зв'язку, медичні та інші формування, які після відповідної підготовки та забезпечення передаються під час мобілізації до складу Збройних сил та інших військових формувань для забезпечення їх потреб і перетворюються у військові частини, установи та організації.

Спецформування автоколона військового типу АК 2254 була створена для доукомплектування військової частини 31771 (м. Черкаси), що підтверджується листом Київського обласного військового комісаріату №2/1/1034 від 13.04.2012р.

Однак, враховуючи те, що спецформування автоколона військового типу АК 2254 згідно Постанови Кабінету міністрів України від 03.11.2000 р. була ліквідована, Заявникам необхідно підтвердити факт того, що спецформування автоколона військового типу АК 2254 відноситься до іншого військового формування.

Крім цього, згідно листа Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Головного штабу Збройних сил України №2287 від 27.04.2012 р. інформація щодо цілей та термінів створення автоколони військового типу носить закритий характер.

У зв'язку з вищезазначеним виникла необхідність підтвердження юридичного факту, а саме факт того, що спецформування автоколона військового типу АК 2254 відноситься до іншого військового формування. Заявники входили до складу спецформування автоколони військового типу АК 2254, яке відноситься до інших військових формувань та виконували службові обов'язки у складі по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 31 жовтня 2013 року заяву задоволено та встановлено факт того, що спецформування автоколона військового типу АК 2254 відноситься до інших військових формувань.

В апеляційній скарзі начальник Кагарлицького управління соціального захисту населення просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявники входили до складу спецформування автоколони військового типу АК2254 та виконували службові обов'язки по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підпадають під статус інваліда війни, а тому для отримання зазначеного статусу заявникам необхідно підтвердити факт того, що автоколона військового типу №2254 відноситься до іншого військового формування.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається з матеріалів справи, заявники звернулася до суду із заявою про встановлення факту того, що спецформування автоколона військового типу АК 2254 відноситься до інших військових формувань, що необхідно їм для отримання статусу інваліда війни.

Проте, у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вказана заява про встановленя факту, що має юридичне значення не підлягає судовому розгляду в порядку ст. 256 ЦПК України, оскільки такий факт встановлюється не в судовому порядку, а в порядку, визначеному Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».

За таких обставин, відповідно до вимог ч.1 ст.310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 310 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу начальника Кагарлицького управління соціального захисту населення задовольнити частково.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 31 жовтня 2013 року скасувати та закрити провадження у справі.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: