Ухвала суду № 42371437, 15.01.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/1512/13 Головуючий у І інстанції Оберемко В.О.Провадження № 22-ц/780/22/15 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.Категорія 38 15.01.2015

УХВАЛА

Іменем України

15 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 8 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4, третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є спадкоємцем першої черги за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року матері - ОСОБА_5 На частину спадкового майна отримав свідоцтво про право на спадщину, проте, 27.01.2011 року відповідно до листа Першої Київської ДНК довідався, що даною нотаріальною конторою, після померлої ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину на ? частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Макарівського р-ну, Київської обл. на ім'я спадкоємця другої черги - ОСОБА_6, дії якого позивач вважає незаконними та просив видане свідоцтво визнати недійсним та скасувати його, визнати за ним право власності на ? частину вищевказаного житлового будинку.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 10.12.2013 року залучено до участі у справі в якості відповідача правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 - ОСОБА_4

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 8 січня 2014 року позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано видане Першою Київською державною нотаріальною конторою Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_6 на ? частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Макарівського р-ну, Київської обл. після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5. Врешті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 ( а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_5 залишилось наступне нерухоме спадкове майно:

Позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за законом, а тому отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 та гараж НОМЕР_2 в ГБК «Петровський» по вул. Дружківській, 8/10 в м. Києві, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом серії ВЕЕ №838690 та серії ВРД №692346 (а.с. 9,11).

27.01.2011 року відповідно до листа Першої Київської ДНК позивач дізнався, що даною нотаріальною конторою, після померлої ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину на ? частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Макарівського р-ну, Київської обл. на ім'я спадкоємця другої черги - ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 року відповідач ОСОБА_6 помер, що підтверджується актовим записом про смерть №137 від 26.07.2013 року (а.с. 135).

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 10.12.2013 року залучено до участі у справі в якості відповідача правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 - ОСОБА_4 (а.с. 141).

Стаття 1258 ЦК України визначає черговість спадкування за законом та зазначає, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього кодексу.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи за заповітом може прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Враховуючи зазначені норми матеріального права та обставини справи, колегія суддів прийшла до висновку, що видане спадкоємцю другої черги за законом ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину є незаконним, оскільки воно порушує права спадкоємця першої черги за законом - ОСОБА_3, який відповідно до Закону прийняв спадщину, отримавши свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про скасування свідоцтва про право на спадщину виданого на ім'я спадкоємця другої черги - ОСОБА_6

Крім того, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в решті позовних вимог, в частині визнання права власності на спадкове майно, оскільки такі позовні вимоги суперечать закону.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, а саме договору дарування житлового будинку, власником спірного майна на час звернення з позовом та ухвалення рішення є ОСОБА_2, яка набула право власності на житловий будинок у тому числі і на майно, яке позивач вважає спадковим, а саме ? частину житлового будинку (а.с. 166-167).

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи зазначені норми, апелянт, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, не надав апеляційному суду належних, допустимих доказів на підтвердження доводів, викладених у апеляційній скарзі, а саме - доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, згідно вимог ст.309 ЦПК України.

При таких обставинах колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 8 січня 2014 року залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: