Ухвала суду № 42369629, 15.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Київ К/9991/76520/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Альбатрос»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011

у справі № 2а-1670/4244/11

за позовом Приватного підприємства «Альбатрос»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Альбатрос» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 19.04.2011 № 0003412301/1356 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 23386 грн., в т.ч. 23386 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011, в задоволенні позову відмовлено.

ПП «Альбатрос» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Кременчуцька ОДПІ у письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2011 № 0003412301/1356 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 23386 грн., в т.ч. 23386 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної позапланової перевірки, викладені в акті від 05.04.2011 № 1886/23-209/32615036, про порушення вимог ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, що полягало в неправомірному формуванні податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10».

Відповідач обґрунтовує відсутність у позивача права на податковий кредит за договором від 04.01.2011 № 04/01 щодо отримання дизайнерських послуг та за договором від 23.12.2010 щодо отримання послуг з транспортування меблів та канцтоварів тим, що операції не підтверджуються документально, а також придбані без мети використання в господарській діяльності. Реальність господарських операцій з придбання позивачем товару поставлена відповідачем під сумнів з огляду на те, що перевіркою постачальника позивача встановлено відсутність у останнього адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності, а також встановлено відсутність останнього за юридичною адресою.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на наявність первинних документів, що підтверджують фактичне вчинення операцій з придбання дизайнерських послуг та послуг з транспортування меблів та канцтоварів, вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 ХІV. Наголошує також на тому, що законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, орендувати майно, транспорт тощо, однак податковий орган під час камеральної перевірки контрагента не перевірялись.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до вимог ст. 198 Податкового кодексу України, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Однак наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо господарські операції не мали реального характеру.

При дослідженні питання щодо реальності здійснення операцій з надання ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» позивачеві дизайнерських послуг (комп'ютерної розробки з підбору та розстановки меблів серійного виробництва в приміщеннях або кабінетах та пов'язаних з такою діяльністю робіт) судами попередніх інстанцій, з огляду на умови договору про надання таких послуг, якими передбачено обов'язок щодо виконання попереднього проектування робіт у письмовій формі, розрахунку та виконання підготовчих робіт для виконання завдання, здійснення оцінки вартості робіт та її узгодження із замовником, встановлено відсутність первинних документів, які б підтверджували фактичне виконання таких робіт.

Зокрема, судами встановлено, що надані позивачем судам попередніх інстанцій в підтвердження фактичного отримання дизайнерських послуг роздруківки креслень (ескізів) меблів не містять конкретизації змісту та обсягу господарських операцій, зокрема, в них не зазначено характеристик офісних приміщень, щодо яких здійснено проектування. При цьому кількість наданих позивачем креслень є меншою, ніж кількість виконаних дизайнерських послуг згідно з податковими накладними. Серед видів діяльності ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» відсутні такі види діяльності як надання дизайнерських послуг та послуг з транспортування меблів та канцтоварів.

При дослідженні реальності здійснення операцій з транспортування меблів та канцтоварів за договором від 23.12.2010 судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи не розкривають змісту та обсягів господарських операцій, а саме:

- у податкових накладних зазначено назву «за доставку, розвантаження та розпаковку товару, 1000 шт.» без конкретизації відомостей щодо назв, видів та артикулів поставлених товарів (меблів, канцтоварів) та їх відповідної кількості;

- у товарно-транспортних накладних зазначено лише назви міст без конкретизації інформації щодо шляху прямування товарів від пункту відправлення до пункту призначення.

При цьому кількість поставлених товарів (меблів, канцтоварів), зазначених у товарно-транспортних накладних не відповідає кількості таких товарів, визначеній в податкових накладних і актах виконаних робіт.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, в результаті здійсненої оцінки доказів в їх сукупності, дійшов висновку про те, що надані позивачем документи не підтверджують господарські операції.

З огляду на те, що фактичне вчинення господарських операцій не знайшло свого підтвердження при вирішення справи в судах попередніх інстанцій, на правильне застосування судами норм матеріального права до встановлених обставин, суд касаційної інстанції, діючи в межах, визначених в ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Альбатрос» залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун