Ухвала суду № 42369524, 01.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Київ К/9991/60495/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011

у справі № 2а-4599/09/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська пивна компанія Львів»

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області,

третя особа: Відкрите акціонерне товариство «САН ІнБев Україна»

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Українська пивна компанія Львів» звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області від 02.12.2008 № 898/23-0/21654/33572610 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 74631,20 грн., в тому числі: 53308 грн. основного платежу та 21323,2 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 899/23-0/21654/33572610 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 159000 грн., в тому числі: 106000 грн. основного платежу та 53000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 в задоволенні позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011 скасовано судове рішення суду першої інстанції, позов задоволено.

ТОВ «Українська пивна компанія Львів» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2010. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 ХІV.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Жовківському районі Львівської області проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період: з 01.07.2007 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт від 17.11.2008 № 1422/23-0/33572610, яким зафіксовано порушення:

- п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 106000 грн.;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 53308 грн.

Податковий орган вважає, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат та до складу податку на додану вартість відповідно витрат та податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Грондо» щодо придбання товару - «Пляшки 0,5» за договором від 30.09.2007. Відповідач вважає, що такі операції не пов'язані з господарською діяльністю позивача у зв'язку з відсутністю доказів, які б підтверджували відповідне використання вказаного товару. Крім того, податковий орган посилається на відсутність товарно-супровідних документів, які б підтверджували факт перевезення товару, а також вказує на відсутність в податкових накладних інформації щодо змісту операції, зокрема, щодо осіб, відповідальних за транспортування та отримання товару.

Крім того, контролюючий орган вважає безпідставним включення до складу валових витрат витрат на придбання у ТОВ «Грондо» розвантажувально-навантажувальних робіт у сумі 380120 грн. за договором від 01.03.2007 № 1 у зв'язку з нереальним характером таких операцій. Вказані висновки обумовлює тим, що враховуючи кількість працівників позивача, такі роботи могли бути виконані товариством самостійно. Крім того, посилається на неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грондо» та на те, що вказана юридична особа знаходиться в м. Полтаві, а придбані роботи здійснювались у м. Львові.

На підставі висновків про вказані порушення позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2008 № 898/23-0/21654/33572610 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 74631,20 грн., в тому числі: 53308 грн. основного платежу та 21323,2 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення-рішення від 02.12.2008 від № 899/23-0/21654/33572610 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 159000 грн., в тому числі: 106000 грн. основного платежу та 53000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З метою з'ясування обставин у справі, що мають значення для справи, судом першої інстанцій призначена судово-економічна експертиза, відповідно до висновку якої від 27.02.2010 № 3940 в результаті дослідження первинних документів методами документальної перевірки і співставлення експерт встановив неправомірність висновку відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 53308 грн. та 106000 грн. відповідно.

Відмовляючи в задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, наведені податковим органом в обґрунтування вчинення позивачем порушень, повністю підтверджені матеріалами справи.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що придбання позивачем товару «Пляшка 0,5» та розвантажувально-навантажувальних робіт пов'язане зі здійсненням господарської діяльності, факти отримання вказаних товарів, робіт та виконання розрахунків підтверджується належними первинними документами.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Грондо» з огляду на таке.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і за умови порушення якого, формування податкового кредиту та валових витрат може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог Законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, щодо можливості самостійного здійснення робіт підприємством.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту п.п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Зі змісту абз. 3 ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України вбачається, що свобода підприємницької діяльності, у розумінні якої підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, є загальним принципом господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, враховуючи положення ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, при здійсненні господарської діяльності, керуючись принципами свободи підприємницької діяльності та свободи договору, суб'єкти господарювання вправі вільно укладати будь-які договори, не заборонені законодавством, та самостійно обирати контрагентів, незалежно від їх місцезнаходження.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про правомірність посилань податкового органу в підтвердження нереальності операцій щодо придбання розвантажувально-навантажувальних робіт на достатність у позивача трудових та виробничих ресурсів для самостійного здійснення таких робіт та на віддаленість місцезнаходження ТОВ «Грондо» відносно ТОВ «Українська пивна компанія Львів» є необґрунтованими.

Судом апеляційної інстанції досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій з ТОВ «Грондо» щодо придбання товару - «Пляшки 0,5» та розвантажувально-навантажувальних робіт, в результаті чого достовірно встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними первинними документами (договір від 30.09.2007, договір від 01.03.2007 № 1, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо), які повністю відображають зміст і характер операцій, складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV. Розрахунки за вказаними операціями здійснено шляхом передачі простого векселя.

Крім того, при дослідженні питання щодо придбання в ТОВ «Грондо» товару - «Пляшка 0,5» в межах господарської діяльності, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Як вбачається зі встановлених судом обставин, договір від 30.09.2007 з ТОВ «Грондо» щодо придбання товару - «Пляшки 0,5» позивачем було укладено з метою виконання зобов'язань за договором дистрибуції від 01.01.2007 № 91/07 з ВАТ «САН Інтербрю Україна», згідно з яким позивач повинен повернути тару скло пляшок - тип BNR 173-RG2-500, ТУ У64/00 333 888/001-95.

Позиція податкового органу полягає в тому, що повернення позивачем ВАТ «САН Інтербрю Україна» на виконання дистрибуційного договору тари «Пляшка 0,5 фірмова Чернігівська» не є підтвердженням використання придбаного у ТОВ «Грондо» товару - «Пляшки 0,5», оскільки такі товари є різними.

Суд апеляційної інстанції на підставі письмових пояснень ВАТ «САН Інтербрю Україна», враховуючи оформлені належним чином первинні документи, які зокрема підтверджують, що обсяг придбаного в ТОВ «Грондо» товару відповідає обсягу повернутої тари ВАТ «САН Інтербрю Україна», дійшов обґрунтованого висновку про те, що назва товару «Пляшка 0,5» є скороченою назвою товару «Пляшка 0,5 фірмова Чернігівська».

Таким чином, судом апеляційної інстанції спростовано висновки суду першої інстанції про непов'язаність з господарською діяльністю операцій з придбання у ТОВ «Грондо» товару.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право на формування податкового кредиту та валових витрат в залежність від факту проведення зустрічних перевірок контрагентів в ланцюгу постачання та підтвердження такими перевірками відображення податкових зобов'язань за відповідними операціями.

Таким чином, враховуючи ретельну оцінку доводами та аргументам податкового органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, встановлені обставини щодо фактичного здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів (робіт), висновки судово-бухгалтерської експертизи та інші докази в сукупності, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун