Постанова № 42369291, 23.12.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року 11 год. 15 хв. Справа № 808/7061/14 Провадження №ДО/808/540/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.; представника позивача - Краснопольського О.М. (довіреність від 22 грудня 2014 року); представника відповідача - Воронкової Н.В. (довіреність від 17 листопада 2014 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» до Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» (далі іменується - позивач) до Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2014 №0000932201 про збільшення грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 92862 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Метсільвер», оскільки за даними операціями товар був поставлений, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Ухвалою судді від 23.10.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання, призначене на 23.12.2014, прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позову, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог повністю.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 23.12.2014.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Артемівський завод стінових матеріалів» пройшло процедуру державної реєстрації, а відтак набуло правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується - Закон України №755-IV); перебуває на обліку у Артемівській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (статті 63, 64 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України)); та зареєстроване за юридичною/податковою адресою: 84536, Донецька область, місто Артемівськ, селище міського типу Красна Гора, вулиця Першотравнева (стаття 45 ПК України, статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV).

Відповідно до направлень від 26.06.2014 №428 та №429 фахівцями Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено перевірку Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів», за результатами якої складено Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» код ЄДРПОУ 25093764, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Метсільвер», код за ЄДРПОУ 38422101, за період: січень-лютий 2014 року» від 10.07.2014 №350/22/250937764 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 11).

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.07.2014 №0000932201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92862 грн. 00 коп., в томі числі: за основним платежем - 61908 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30954 грн. 00 коп. (а.с. 10).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 10.07.2014 №350/22/250937764, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення платником податків пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України): занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 61907 грн. 90 коп., у томі числі по податкових деклараціях за січень 2014 року - 27940 грн. 00 коп., за лютий 2014 року - 33967 грн. 90 коп.

На обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на відсутність факту реального вчинення господарський операцій з контрагентом позивача - ТОВ «Метсільвер» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей в січні 2014 року на суму у розмірі 167640 грн. 00 коп. та лютому 2014 року на суму у розмірі 203807 грн. 39 коп.

З матеріалів справи вбачається, що між Дочірнім підприємством «Артемівський завод стінових матеріалів» та ТОВ «Метсільвер» укладений договір поставки від 28.01.2014 №06 (далі іменується - Договір №06) (а.с. 27), відповідно до умов якого постачальник передає, а покупець приймає та оплачує товар - «Плита шамотная ШБ (4600х230х75)» в кількості 11 тисяч штук (пункт 1.1 Договору №06). Відповідно до пункту 2.1 Договору №06, сума поставки без врахування ПДВ становить 139700 грн. 00 коп.; нарахування ПДВ становить 27940 грн. 00 коп.; загальна вартість становить 167640 грн. 00 коп.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано видаткову накладну №РН-0000160 від 31.01.2014 на поставку визначеного Договором №06 товару (а.с. 25) на суму 167640 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 27940 грн. 00 коп.; та податкову накладну №160 від 31.01.2014 на суму у розмірі 167640 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 27940 грн. 00 коп. (а.с. 16).

Також, між Дочірнім підприємством «Артемівський завод стінових матеріалів» та ТОВ «Метсільвер» укладено договір поставки від 27.02.2014 №16 (далі іменується - Договір №16), предметом якого являлась поставка товару - «Кирпич огнеупорный ШБ-5» в кількості 28 тисяч штук; «Мертель ШБ-28» в кількості 3,75 тон (пункт 1.1. Договору №16). Відповідно до пункту 2.1 Договору №16 вартість поставки становить 169839 грн. 49 коп., нарахування ПДВ - 33967 грн. 90 коп., загальна сума - 203807 грн. 39 коп.

Позивачем надано суду видаткову накладну на товар, визначений Договором №16, від 28.02.2014 №РН-000442 на суму у розмірі 203807 грн. 39 коп., в томі силі ПДВ - 33967 грн. 90 коп. (а.с. 26); та податкову накладну від 28.02.2014 №442 на суму у розмірі 203807 грн. 39 коп., у тому числі ПДВ - 33967 грн. 90 коп. (а.с. 17).

Вказані вище податкові накладні зареєстровані в Реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом №8092518 (а.с. 24).

Контролюючий орган зазначає, що під час проведення перевірки платником податків не надано документів на підтвердження транспортування товару, що свідчить про нереальність здійснення таких господарських операцій.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до пунктів 3.3 Договорів №06 та №16 встановлено, що доставка товару здійснюється транспортом постачальника. Тобто, питання щодо транспортування товару вирішувалось виключно ТОВ «Метсільвер» та являлось обов'язком контрагента, а не позивача. Товарно-транспортна накладна повинна оформлюватись при перевезенні вантажним автомобільним транспортом і була обов'язковим документом для того підприємства, яке надає послуги з перевезення вантажним автомобільним транспортом. Відсутність товарно-транспортної накладної не дає права на відображення сум у податкових витратах відповідних транспортних послуг. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначають взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. Тобто, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

В даному ж випадку поставка товару здійснювалась контрагентом позивача, а відтак відсутність в останнього товарно-транспортних накладних є цілком прийнятним та об'єктивним.

Проте, на вимогу позивача, ТОВ «Метсільвер» надані товарно-транспортні накладні від 31.01.2014 (а.с. 100-103), та від 28.02.2014 (а.с. 106-109).

Суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не можуть бути прийняті судом в якості доказів, оскільки такі документи не були надані податковому органу під час проведення перевірки. З даного приводу суд зазначає, що первинні документи - письмові докази, які перевірялись під час проведення перевірки, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі становить сукупність обставин, що підтверджують або ж спростовують реальність здійснення господарських операцій. Суд зобов'язаний виявляти та досліджувати усі належні докази, що стосуються предмета спору (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 27.03.2012).

На підтвердження використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивачем надані Акти від 31.03.2014 щодо придбання та використання товару (а.с. 97, 98). Судом також досліджено оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за січень 2014 року - жовтень 2014 року (а.с. 99), зі змісту якої вбачається, що платником податків відображено в обліку товарні обороти за Договором №06 (кредит 167640 грн. 00 коп.), та Договором №16 (кредит 203807 грн. 39 коп.).

Обставини щодо переміщення товару також підтверджуються накладними на переміщення від 03.02.2014 №159 та від 28.02.2014 №124 (а.с. 154); прибутковими ордерами від 28.02.204 та 31.01.2014 (а.с. 155, 156).

Факт здійснення господарських операцій підтверджено первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності.

Оцінивши вказані вище правочини за правилами статті 86 КАС України, суд відзначає, що вони укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, їх предметами є речі, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони мали правовий статус платників ПДВ.

В Акті перевірки зазначено, що на момент проведення перевірки оплата за постановлений відповідно до Договорів №06 та №16 товар не здійснена.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто, датою виникнення права у позивача на віднесення сум податку до податкового кредиту виник з моменту отримання товару відповідно до податкових накладних: 31.01.2014 та 28.02.2014 відповідно.

Натомість, відсутність документів щодо оплати товару не може свідчити про нереальність господарських операцій та нівелювати право платника податків на формування податкового кредиту, оскільки таке право у позивача виникло відповідно до абзацу 2 пункту 198.2 статті 198 ПК України - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 №88 (далі іменується - Положення №88) визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Наявні у матеріалах справи первинні документи (стаття 1 Закону України №996-XIV; пункт 2.1 Положення №88), визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій (стаття 1 Закону України №996-XIV; абзац 2 пункту 2.1 Положення №88) між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Метсільвер».

Таким чином, формування показників податкової звітності з ПДВ (Декларація з ПДВ за січень 2014 року (з Додатками №1 та №5) (а.с. 86-90); Декларація з ПДВ за лютий 2014 року (з Додатками №1 та №5) (а.с. 91-96)), здійснено на підставі первинних документів, оформлених по реально здійсненним господарським операціям.

За приписами пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

В силу вимог пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 139.1 статті 139 ПК України встановлює вичерпний перелік витрат платника податку, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Серед таких обмежень витрати на придбання м'яса курки та її частин, які були виключенні відповідачем зі складу витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до пункту 140.5 статті 140 ПК України, встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.4 статті 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факти здійснення господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності, понесенням витрат на придбання товару. А відтак, віднесення платником податків сум ПДВ до податкового кредиту у звідному (податковому) періоді січня та лютого місяців 2014 року є правомірним та обґрунтованим.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що джерелом встановлення обставин та висновків про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента - ТОВ «Метсільвер», були висновки Акту від 17.04.2014 №237/05-66-22-02/38422101 «Про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Метсільвер» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками за січень-лютий 2014 року».

З даного приводу суд зазначає, що платник податків не може нести відповідальності за дії контрагентів при відсутності його вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996), індивідуалізації відповідальності (стаття 61 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996). Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності полягає в тому, що якщо контрагент платника податків не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не може бути підставою для настання негативних наслідків для самого платника податків.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права. Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, при вирішенні спорів з податковими органами застосуванню підлягають висновки рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії.

Також, у справі «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

На переконання суду посилання контролюючим органом на висновки інших актів перевірки (актів звірки, довідок) є недопустимим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що господарські операції, здійснені між позивачем та ТОВ «Метсільвер» за період з січня 2014 року по лютий 2014 року за Договорами №06 та №16, є реальними.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 29 липня 2014 року №0000932201.

Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» (код ЄДРПОУ 25093764) суму судового збору у розмірі 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 72 (сімдесят дві) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська