Ухвала суду № 42369273, 16.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/9991/29486/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року

у справі № 2а-4801/11/1370

за позовом Приватного підприємства «Колоски»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Колоски» (далі - ПП «Колоски»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000922321 від 08 квітня 2011 року та № 0000932321 від 08 квітня 2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000922321 від 08 квітня 2011 року в частині збільшення ПП «Колоски» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 24 485,00 грн. (19 588,00 грн. - основний платіж, 4 897,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та податкове повідомлення-рішення № 0000932321 від 08 квітня 2011 року в частині збільшення ПП «Колоски» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19 589,00 грн. (15 671,00 грн. - основний платіж, 3 918,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Колоски» судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Колоски» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 453/23-209/30583609 від 25 березня 2009 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення підприємством пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні автотранспортних послуг у Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на підставі договору від 01 квітня 2008 року.

Такий висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що в складених за результатами проведених операцій актах виконаних робіт відсутня інформація щодо характеру послуг та місця їх надання. Крім того, відповідач посилався на непредставлення платником податків на перевірку належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000922321 від 08 квітня 2011 року, яким позивачу за порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 24 485,00 грн. (19 588,00 грн. - основний платіж, 4 897,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000932321 від 08 квітня 2011 року, яким позивачу за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19 589,00 грн. (15 671,00 грн. - основний платіж, 3 918,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, за змістом наведених законодавчих норм транспортні послуги для віднесення їх вартості до складу валових витрат та сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, до складу податкового кредиту мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність здійснення відповідної господарської операції.

В розглядуваному випадку правомірність формування позивачем даних податкового обліку підтверджується дослідженими судами товарно-транспортними накладними, талонами замовника, актами виконаних робіт, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями.

При цьому слід враховувати, що певні недоліки актів виконаних робіт та товарно-транспортних накладних, складених за результатами проведених господарських операцій, на що на обґрунтування своєї позиції посилається податковий орган, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

Акти виконаних робіт та товарно-транспортні накладні є належними та підтверджують право покупця на формування даних податкового обліку і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте при цьому дають змогу, як у наведеній ситуації, ідентифікувати постачальника, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обліку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.