Ухвала суду № 42369270, 16.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/9991/53336/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року

у справі № 0670/9172/11

за позовом Дочірнього підприємства «Пропан» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз»

до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року, позов Дочірнього підприємства «Пропан» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» (далі - ДП «Пропан» ПАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз»; позивач) до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Житомирському районі Житомирської області ДПС; відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000442301 від 01 квітня 2011 року. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ДП «Пропан» ПАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» судові витрати в розмірі 3,40 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків ДПІ у Житомирському районі Житомирської області ДПС.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Житомирському районі Житомирської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку ДП «Пропан» ПАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 565/23-0/30928236/0100 від 17 березня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000442301 від 01 квітня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 246 228,00 грн. (196 982,00 грн. - основний платіж, 49 246,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Кванта Коста», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договору № 02/08/11-10 від 02 серпня 2010 року на поставку нафтопродуктів (зрідженого газу пропан-бутан), укладеного між вказаним суб'єктом господарювання та позивачем.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган вказував про відсутність у постачальника позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів.

Крім того, відповідач посилався на те, що податкові накладні, виписані ТОВ «Кванта Коста», містять адресу, за якою товариство не знаходиться з 10 грудня 2010 року, що, на думку ДПІ у Житомирському районі Житомирської області ДПС, обумовлює недійсність зазначених податкових документів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, на підтвердження реального характеру проведених поставок позивачем долучено до матеріалів справи належним чином оформлені рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, банківські виписки, товарно-транспортні накладні, акти приймання товарно-матеріальних цінностей, паспорти якості на гази вуглеводневі скраплені паливні для комунально-побутового споживання.

Доводи контролюючого органу про недійсність податкових накладних, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, обґрунтовано відхилено попередніми судовими інстанціями, оскільки при оцінці відповідності заповнення податкових накладних вимогам чинного законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в їх заповненні не тягнуть за собою втрату податковими накладними статусу належних податкових документів, якими вони є в силу підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Податкові накладні є належними та підтверджують право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Відтак неправильне зазначення місцезнаходження продавця в податкових накладних саме собою не призводить до неможливості ідентифікації змісту та обсягу господарських операцій, за умови належного заповнення, як у даному випадку, інших реквізитів податкових накладних та, відповідно, не тягне втрати ними статусу належних податкових документів.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.