Рішення № 42365241, 13.01.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/6382/14 Провадження № 22-ц/795/28/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Супрун О. П. Доповідач - Страшний М. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСтрашного М.М.,суддів:Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,при секретарі:Нечасному О.Л.за участю:ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6 представника відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення суду апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності, визнання недійсним договору дарування,

в с т а н о в и в:

В червні 2014 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати факт його проживання з ОСОБА_9 однією сім'єю як чоловік та жінка, визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ним право власності на 1\2 її частину, а також визнати недійсним договір дарування цієї квартири від 24 травня 2012 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 жовтня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_8

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права, зокрема, вважає, що правила ст. 174 ЦПК України не поширюються на вирішення даного спору, ухвала про відмову у визнанні відповідачем позову судом не ухвалювалась. Факт спільного проживання протягом багатьох років визнавала відповідачка, даний факт підтверджено також свідками. Апелянт наполягає на тому, що він працював і частину грошей витрачалась на оплату кредиту по квартирі та побутові потреби, ним сплачувались страхові платежі за договором страхування майна, що свідчить про спільний бюджет сім'ї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_10 (а.с.22). Після його смерті відкрилась спадщина.

Згідно договору дарування ОСОБА_10 був власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.6-7, 58 зворот).

До нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_9, мати померлого, та ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_11, який є сином померлого (а.с.35, 39).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 про встановлення факту його проживання сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_9, суд першої інстанції виходив з того, що даний факт не знайшов свого підтвердження.

Такий висновок суду не грунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно положень ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Обґрунтовуючи факт свого спільного проживання з ОСОБА_9, спільного ведення ними домашнього господарства, позивач ОСОБА_8 посилається на покази свідків, інші письмові матеріали, яким, на його думку, суд першої інстанції не надав належної оцінки.

Так, позивачем ОСОБА_8 в судове засідання апеляційного суду було надано копії договорів з працівником, які укладались ним та УМВС України в Чернігівській області в період з червня 2005 року по січень 2010 року, з яких вбачається, що в цей період ОСОБА_8 працював підсобним працівником ВГІРФО УМВС України в Чернігівській області і зазначав адресу свого проживання АДРЕСА_3.

Факт оренди квартири АДРЕСА_3 та проживання в ній однією сім'єю ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтверджували допитані свідки та визнавала сама відповідачка ОСОБА_12

Крім того, відповідно до ст. 174 ЦПК України відповідач ОСОБА_9 визнала заявлені позивачем позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційний суд, аналізуючи покази свідків в сукупності з іншими матеріалами справи, приходить до висновку, що знайшов своє підтвердження факт спільного проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Спірні правовідносини щодо встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя регулюються Сімейним кодексом України.

До 1 січня 2004 року, тобто до дня набрання чинності СК України сам по собі факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу не тягнув за собою юридичних наслідків. Відповідно до діючих на той час норм цивільного права при вирішенні питання спільного набуття майна кожна із сторін повинна була довести факт внесення коштів у придбання такого майна. З 01 січня 2004 року Сімейним кодексом була передбачена можливість поширення статусу спільної сумісної власності на майно, набуте за час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

За таких обставин, до 01 січня 2004 року на спільне проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу не поширюються правила щодо спільної сумісної власності подружжя і факт спільного проживання має юридичне значення лише після зазначеної дати.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_8 в частині визнання факту спільного проживання підлягають задоволенню частково шляхом визнання факту проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року.

За змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України договір є правочином - дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 липня 2006 року ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу було придбано квартиру АДРЕСА_1. Відповідачем ОСОБА_9 з метою придбання спірної квартири був укладений кредитний договір № 36-05/06/5/11/504/2006/02 від 04 липня 2006 року.

Позивач стверджував, що погашення заборгованості по кредитному договору здійснювалось за спільні кошти сім'ї. На підтвердження даного твердження позивачем ОСОБА_8 в засідання апеляційного суду були надані копії банківських квитанцій про купівлю валюти та погашення заборгованості за кредитним договором за період з 2006 року по 2011 рік, в яких в графі „підпис клієнта" стоїть підпис ОСОБА_8

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їх на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Враховуючи, що на момент придбання спірної квартири ОСОБА_9 та ОСОБА_8 проживали як чоловік та жінка однією сім'єю, не перебували у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_9 та ОСОБА_8, частки яких у майні є рівними.

24 травня 2012 року ОСОБА_9 подарувала квартиру своєму синові -ОСОБА_10 (а.с.6-7).

Отже, позовні вимоги ОСОБА_8 підлягають задоволенню частково, а саме належить визнати факт проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року, визнати, що станом на 24 травня 2012 року (день укладення спірного договору дарування) квартира АДРЕСА_1 була спільною сумісною власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Крім того, належить визнати недійсним в частині дарування 1\2 частини квартири договір від 24 травня 2012 року дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_14 24 травня 2012 року, зареєстрований в реєстрі за № 2706.

Позовні вимоги ОСОБА_8 про визнання за ним права власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, оскільки вони заявлені передчасно, враховуючи наявність чинного, ніким не скасованого свідоцтва про право на спадщину (а.с.66), з якого вбачається, що власниками квартирі по 1\2 її частині є ОСОБА_9 та ОСОБА_6

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_8 належить стягнути по 365 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого останнім за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій ((243,60 +243,60 (розгляд в суді першої інстанції вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання недійсним договору) + 243,60 (розгляд цих же вимог в суді апеляційної інстанції)). Крім того, з ОСОБА_8 належить стягнути 125 грн. 01 коп. судового збору, недоплаченого при поданні апеляційної скарги (643,31 (необхідно було сплатити) -518,30 (фактично сплачено) =125,01).

Керуючись ст.ст. 60, 71, 74 СК України, ст.ст. 88, 303, 307, п.1 ч. 1 ст. 309, ст.313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 жовтня 2014 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_8 задовольнити частково.

Визнати факт проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року.

Визнати, що станом на 24 травня 2012 року квартира АДРЕСА_1 була спільною сумісною власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Визнати недійсним в частині дарування 1\2 частини квартири договір від 24 травня 2012 року дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_14 24 травня 2012 року, зареєстрований в реєстрі за № 2706.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 по 365 грн. 40 коп. з кожної судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Стягнути з ОСОБА_8 125 грн. 01 коп. судового збору, недоплаченого при поданні апеляційної скарги на р/р 31210206780002, отримувач - УК у м.Чернігові /м. Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО: 853592.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: