Ухвала суду № 42362912, 15.01.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:№ 22ц/790/189/15 Головуючий 1 інст. - Клименко О.І.

Справа № 2024/10047/12 Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: право власності

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення права на частку у сумісному майні і визнання права власності на 1/12 частину квартири,

ВСТАНОВИЛА:

Спірною є квартира АДРЕСА_1, яка приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх синам: ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 13 квітня 2000 року Харківською дистанцією цивільних споруд Південної залізниці.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після смерті останнього та

відповідно до нотаріально посвідченого свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.10.2011 р. мати померлого- ОСОБА_6 успадкувала 2\3 частки спадкового майна ( у тому числі з урахуванням 1\3 частки у спадщині, від якої відмовився батько померлого ОСОБА_5.), а дочка померлого ОСОБА_3 успадкувала 1\3 частки спадкового майна.

У грудні ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 в порядку вимог ст. 365 ЦПК України про припинення права на належну їй 1\12 частку у сумісному майні та визнання за ним права власності на 1/12 частину вищевказаної квартири, посилаючись на те, що зазначена частка квартири є дуже малою, не може бути виділена в натурі, а вартість цієї частки, визначеної відповідно до судової будівельно - технічної експертизи в розмірі 37888 грн. внесена ним на депозитний рахунок суду. Крім того ОСОБА_3 ніколи не проживала в цій квартирі і в ній як житлі не потребує.

Треті особи на стороні позивача: його дружина ОСОБА_6 та син ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали у повному обсязі за заявленими підставами.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що застосування вимог ст.. 365 ЦК України повинно бути при наявності всіх перелічених в ній підстав, однак матеріали справи цього не містять. Вважала, що вона не перешкоджала позивачу та членам його сім'ї користуватися спірною квартирою, яка є подільною річчю, і вона має можливість користуватися кімнатою площею 9,2 кв.м.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року позов ОСОБА_5 задоволено.

На це рішення суду ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подана апеляційна скарга, в якій з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, міститься клопотання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19.02.2014 р. рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_5

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.10.2014 р. рішення Апеляційного суду Харківської області від 19.02.2014 р. скасовано і справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи в апеляційному порядку ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що районним судом не враховано, що застосування вимог ст.. 365 ЦК України можливо лише при наявності всіх перелічених в ній підстав, однак матеріали справи цього не містять.

Зазначає, що вона, ОСОБА_3 не перешкоджала позивачу та членам його сім'ї користуватися спірною квартирою, яка є подільною річчю, і вона має можливість користуватися кімнатою площею 9,2 кв.м. Крім того, вказує, що на порушення вимог ч.1 ст. 365 ЦК України інші співвласники квартири не заявили аналогічний позов, а вартість належної їй в порядку спадкування 1\12 частки спірної квартири є значно заниженою.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до вимог ст.. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія, враховуючи висновки суду касаційної інстанції, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що належна ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8 1\12 частка спірної квартири, є незначною, не може бути виділена в натурі, тому відповідно до ст.. 365 ЦК України право ОСОБА_3 на частку у спільній квартирі може бути припинено.

Судова колегія вважає, що такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Як свідчать останні квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 13 квітня 2000 року Харківською дистанцією цивільних споруд Південної залізниці.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому 1\4 частину вищевказаної квартири.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України є батьки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та дочка померлого - відповідач ОСОБА_3, частки яких у спадщині є рівними згідно вимог ст. 1267 ЦК України, і кожному з спадкоємців належить по 1/12 частини вказаної квартири.

Відповідно до нотаріально посвідченого свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.10.2011 р. мати померлого - ОСОБА_6 успадкувала 2\3 частки спадкового майна ( у тому числі з урахуванням 1\3 частки у спадщині, від якої відмовився батько померлого ОСОБА_5.), а дочка померлого ОСОБА_3 успадкувала 1\3 частки спадкового майна.

Відповідно до ч.1 ст. 365 ЦПК України припинення за рішенням суду права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників можливо, якщо

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Згідно ч.2 цієї статті суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи №3885/8179 від 11.09.2013 р. з технічної точки зору виділити 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 65,7 кв.м, житловою площею - 38,4 кв.м неможливо з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку. При цьому експерт виходив з того, що на 1\12 частини квартири припадає приміщень площею 5,475 кв.м ( 65,7 х 1/12), в тому числі по житловій площі 3, 2 кв.м (38,4х 1\12). Враховуючи об'ємно- планувальне рішення квартири, її розміри, ідеальні частки співвласників, провести виділ 1\12 частини квартири не надається можливим. Оскільки кожному з співвласників необхідно влаштувати окремі виходи з приміщення квартири, житлові кімнати не менш ніж 15,0 кв.м, приміщення кухні не менш ніж 7,0 кв.м, санвузли, виділювальні частки повинні відповідати вимогам ДБН В.2.2 -15-2005, що технічно не є можливим.

Ринкова вартість 1\12 частини квартири АДРЕСА_1 складає 37888 грн. (454 658 х 1\12).

На спростування цього висновку судової будівельно-технічної експертизи ОСОБА_3 та її представником ОСОБА_4 всупереч вимогам ст.ст. 11,60 ЦПК України не надано як до суду першої так і апеляційної інстанції відповідних доказів.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції вимог ст. 183 ЦК України, оскільки спірна квартира не є неподільною річчю, судова колегія вважає безпідставними.

Неможливість виділення в натурі охоплює як неподільність речі, коли частка не може бути виділена в натурі внаслідок природних або штучних характеристик речі як єдиного об'єкта (ст. 183 ЦК України ), так і заборону виділу згідно із законом (ч. 2 ст. 364 цього Кодексу). У зв'язку з чим неможливість виділення речі в натурі вже включає в себе неподільність речі і є ширшим поняттям, тому необхідність для суду встановлювати ознаку, зазначену у пункті другому ч. 1 ст. 365 ЦК України, відпадає.

Перевіряючи наявність підстав, передбачених пунктами третім та четвертим ч.1 ст. 365 ЦК України, суд першої інстанції крім перелічених вище обставин врахував і

неможливість спільного володіння та користування спірною квартирою, оскільки ОСОБА_3 ніколи не проживала в цій квартирі, має інше житлове приміщення, яким користується до наступного часу, і позбавлення її 1/12 частки в спірній квартирі не призведе до істотних матеріальних втрат.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що з зазначеним позовом звернулися не всі співвласники спірної квартири, а лише ОСОБА_5, не є підставою для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позов підтримали за заявленими підставами і інших вимог при розгляді справи не висували.

У зв'язку з зазначеним судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про те, що право ОСОБА_3 на належну їй незначну частку у спільному майні, спільне користування яким є неможливим і не завдасть їй значної шкоди, і тому може бути припиненим.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1.ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: