Ухвала суду № 42362883, 13.01.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 635/4248/14-ц Головуючий 1 інст. Бобко Т.В.

Провадження № 22ц/790/561/15 Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: сімейні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Макарова Г.О.,

суддів: Кіся П.В., Кружиліної О.А.,

за участю секретаря Рязанової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зміну способу участі у вихованні дитини, третя особа: Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області,-

встановила:

20 травня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, який в подальшому уточнив та в остаточній редакції просив суд зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінити режим його спілкування з дитиною, який було визначено розпорядженням Харківської районної державної адміністрації та встановити наступні часи та дні його зустрічей з сином: два рази на тиждень щосереди та щоп'ятниці приходити до дитини за місцем її проживання з наданням можливості спілкування без присутності матері з 14 години до 18 години, крім того кожної суботи з 18 години до неділі 18 години дозволити забирати дитину у матері та перебувати з нею за місцем проживання позивача. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 23 червня 2012 року по 24 жовтня 2013 року перебував у шлюбі з відповідачем, від якого мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 24.10.2013 року шлюб між сторонами був розірваний. У зв'язку з тим, що відповідач перешкоджав йому спілкуватися з дитиною, не давав можливості приймати участь у вихованні дитини, позивач змушений був звернутися до служби у справах дітей з заявою про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 08 жовтня 2013 року був встановлений спосіб його спілкування з дитиною, а саме: кожної середи та кожної неділі з 16-30 години по 18-00 годину зустрічатися та спілкуватися з дитиною в присутності відповідача за місцем проживання останньої. Однак, відповідач продовжував перешкоджати йому спілкуватися з дитиною, систематично порушував умови побачень з сином. Вважає, що визначений рішенням органу опіки та піклування спосіб його участі у вихованні дитини не дає можливості повноцінно виконувати свій обов'язок, як батька дитини, вільного спілкування з дитиною. Позивач має постійне місце роботи, житло, яке відповідає всім вимогам для проживання дитини, сплачує регулярно аліменти, крім того, додаткового надає матеріальну допомогу на утримання дитини, таким чином має можливість повноцінно виконувати свій обов'язок щодо виховання сина лише за умови безпосереднього систематичного спілкування з останнім щотижня за місцем свого проживання, а також навідуючись до дитини двічі на тиждень.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснив про обставини викладені вище, а також зазначив, що відповідач перешкоджає його спілкуванню з дитиною під різними приводами, спілкування з дитиною в присутності матері є неможливим, оскільки остання влаштовує сварки в присутності дитини, в зв'язку з чим він наполягає на спілкуванні з дитиною без присутності відповідача, він має нормальний психологічний контакт з дитиною, крім того, за місцем проживання позивачем створені належні умови для перебування та сну дитини.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та пояснила, що розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області, яким був визначений порядок участі батька у вихованні дитини ОСОБА_3 та порядок їх побачень, нею виконувалося належним чином, однак позивач під час цих побачень не спілкувався з дитиною, а з'ясовував стосунки між ними, ображав її, вчиняв сварки, погрожував фізичною розправою, у зв'язку з чим вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів. З метою запобігання образ і погроз на свою адресу та належного виконання вищевказаного розпорядження Харківської державної адміністрації Харківської області, відповідач звернулася до Харківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та уклала 11 листопада 2013 року з ними договір про здійснення соціального супроводу відповідно до умов якого, побачення з дитиною проходили в присутності представника вказаної установи. Під час побачень з сином в присутності працівника Харківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, ОСОБА_2 вів себе стримано, однак до дитини приходив на побачення лише раз у місяць, намагаючись постійно перенести день та час побачень, щоб уникнути присутність під час них представника центру. 17 січня 2014 року у не визначений для побачення день позивач вимагав надати йому побачення з дитиною, однак відповідачем було в цьому відмовлено через сильний мороз та хворобу дитини, внаслідок чого позивачем знову була влаштована сварка, після якої ОСОБА_2 вимушена була укласти 11 лютого 2014 року новий договір про здійснення соціального супроводу з Харківським районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді №45/13, однак позивач на побачення з дитиною після цього не приходив. Таким чином вважає, що ОСОБА_2 не має наміру виконувати розпорядження Харківської державної адміністрації Харківської області від 08 жовтня 2013 року, оскільки у нього на меті не спілкування та участь у вихованні дитини, а здійснення тиску на відповідача та влаштування з нею сварок. Щодо позовних вимог в частині зміни режиму спілкування з дитиною зазначила, що не заперечує проти зміни встановлених рішенням Харківської районної державної адміністрації Харківської області днів на дні, зазначені позивачем, але враховуючи режим дитини та години денного сну, встановити час спілкування з 12 до 13.30 години або з 16.30 до 18 години. Щодо спілкування позивача з дитиною у її відсутність та цілодобового перебування дитини за місцем проживання позивача, відповідач заперечувала з підстав малого віку дитини та особливостей догляду за дитиною відповідного віку, вважала неможливим відрив дитини від матері.

Представник відповідача ОСОБА_4, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, позовні вимоги визнав частково та підтримав позицію відповідача, не заперечував проти встановлення трьох днів на тиждень для спілкування позивача з дитиною, але у час, вільний від сну дитини.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області Чопорова В.В., яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні вважала можливим задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача не чинити перешкоди позивачу в участі в вихованні дитини, в частині позовних вимог щодо зміни способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею вважала необхідним відмовити та залишити порядок, встановлений розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області №484 від 08 жовтня 2013 року, ухвалити рішення із врахуванням інтересів неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 листопада 2014 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зміну способу участі у вихованні дитини задоволено частково. Усунуті перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з дитиною та у її вихованні та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до способу,визначеного рішенням суду. Визначено наступний спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши зустрічі з дитиною кожної середи, п'ятниці та суботи місяця з 16 години 30 хвилин до 18 години 00 хвилин без присутності матері дитини ОСОБА_1. Початок та закінчення зустрічі ОСОБА_2 з дитиною відбувається за місцем проживання дитини. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд безпідставно не узяв до уваги, що позивач при спілкуванні з дитиною порушував порядок встановлений розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Статтями 10, 11, 58, 60, 61, 179, 212, 213 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно розтлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.5 ст.19 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст. 157, 158, 159 Сімейного кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Згідно з п.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції «Про права дитини», батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване встановленням таких фактів та відповідних їм правовідносин:

23 червня 2012 року сторони зареєстрували шлюб у Жовтневому відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №255 (свідоцтво про шлю серії НОМЕР_1 від 23 серпня 2012 року).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 19 листопада 2012 року).

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний, дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено проживати з матір'ю.

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області №484 від 08 жовтня 2013 року визначена участь ОСОБА_2 у вихованні та порядок побачень з його з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним шкільного віку, надавши йому можливість щосереди та щонеділі з 16.30 години до 18.00 години зустрічатися та спілкуватися з сином в присутності матері дитини ОСОБА_1 за місцем її проживання, надано батькам право змінювати порядок побачень з малолітньою дитиною за їх взаємною згодою.

11 листопада 2013 року та 11 лютого 2014 року ОСОБА_1 уклала договори з Харківським районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про здійснення соціального супроводу щодо присутності фахівця із соціальної роботи під час зустрічей батька з дитиною за її місцем проживання з метою уникнення конфліктів між батьком та матір'ю.

Згідно листа Харківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 122 від 24.01.2014 року сім'я ОСОБА_1 перебуває під соціальним супроводом ХРЦСССДМ з 11.11.2013 року, при відвідуванні ОСОБА_2 своєї дитини. 20.11.2013 року, 27.11.2013 року, 18.12.2013 року, 15.01.2013 року був присутній фахівець із соціальної роботи, побачення проходили в спокійній атмосфері. Як вбачається зі змісту зазначеного листа про наявність конфліктних ситуацій між сторонами по справі зазначено тільки зі слів відповідача ОСОБА_1

Про наявність конфлікту між сторонами по справі з приводу участі у вихованні неповнолітньої дитини вбачається також зі змісту висновків ДІМ ВМ (м. Люботин) Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області (по обслуговуванню Харківського району та м. Люботин) від 19.10.2013 року та 18.01.2014 року за заявами ОСОБА_1

Як вбачається з актів від 21 жовтня 2013 року, від 06 січня 2014 року та від 30 червня 2014 року, складених депутатом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області Шапарь С.М., 20 жовтня 2013 року о 16-30 годині та 05 січня 2014 року о 12 годині, 29 червня 2014 року останній разом з ОСОБА_2 прибув за адресою місця проживання ОСОБА_1, а саме: АДРЕСА_1, однак в першому та третьому випадках двері ніхто не відкрив, а в другому - ОСОБА_1 відмовила ОСОБА_2 в побаченні з сином через хворобу останнього, в квартиру увійти не дозволила, при цьому згідно довідки КЗОЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги сел. Пісочин Харківського району Харківської області» №27 від 18 листопада 2013 року хвороба, через яку відповідач не дозволила батьку побачитися зі своїм сином, не може бути перешкодою для їх спілкування.

Згідно акту, також складеному депутатом Пісочинської селищної ради Шапарь С.М. від 07 травня 2014 року, 04 травня 2014 року спілкування ОСОБА_2 зі своїм сином відбулося 5 хвилин, після чого ОСОБА_1 без пояснень забрала дитину і пішла додому.

Аналогічні акти про відмову ОСОБА_1 у зустрічі позивача зі своїм сином ОСОБА_3 складені також 22 червня 2014 року та 02 липня 2014 року депутатом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області Сасіною О.А.

Таким чином, судом першої інстанція встановив наявність перешкод з боку відповідача у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні, крім того, сама відповідач у судовому засіданні підтвердила, що з моменту звернення позивача до суду не надає можливості позивачу спілкуватися з дитиною та умисно не виконує розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області №484 від 08 жовтня 2013 року.

Надані відповідачем акти, складені депутатом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області Сасіною О.А. 22.11.2013 року та 16.12.2013 року суд першої інстанції до уваги не прийняв, оскільки зміст актів не містить даних про джерело інформації, викладеної в актах, крім того, не зазначено про присутність депутата при встановленні викладених в актах обставин, крім того, акти містять лише інформацію станом на 16 грудня 2013 року.

Посилання відповідача на недопустимість наданих позивачем актів як доказів по справі через порушення вимог Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» щодо перевищення повноважень депутата при їх складанні суд першої інстанції вважав безпідставними оскільки зазначені акти не є нормативно-правовими документами суб'єкта владних повноважень, а складені при здійсненні депутата своєї діяльності у виборчому окрузі як певна форма такої діяльності, що не суперечить вимогам 1 глави Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та ч.2 ст.4 Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Законом України №452/97-ВР від 15.07.1997 року, згідно якої місцеві власті в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

При визначенні порядку спілкування відповідача з дитиною, суд першої інстанції врахував вимоги ст.141 Сімейного кодексу України, ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до яких батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо дитини, висновок Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 12.09.2014 року з розв'язання спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, висновок дитячого психолога від 04.10.2014 року, а також обставини проживання дитини до розлучення батьків, дані, що характеризують батьків та їх взаємовідносини.

Відповідно до висновку Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 12.09.2014 року з розв'язання спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, наданому у порядку ч.5 ст.19 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування з урахуванням умов проживання батька, його характеристики за місцем проживання, даних про стан здоров'я позивача та інших обставин, вважає за доцільне надати позивачу можливість до досягнення дитиною шкільного віку забирати дитину за місцем проживання щосуботи о 18 годині та повертати щонеділі о 18 годині ОСОБА_1 та надати можливість батькові спілкуватись з дитиною щосереди з 16 години до 18 години без присутності матері та третіх осіб.

Але з таким висновком органу опіки та піклування у повному обсязі суд першої інстанції не погодився виходячи з наступного.

Згідно висновку дитячого психолога ОСОБА_8 від 04.10.2014 року, складеного за наслідками зустрічі з мамою ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_3, зустрічі дитини з батьком повинні проходити в присутності матері (як знайомого дорослого, що забезпечує підтримку), зустрічі можуть тривати одну-дві години, психолог припускає, що тривалі зустрічі батька з дитиною без присутності матері можуть привести до підвищення рівня тривоги у дитини, появі різних страхів, порушення сну і інших несприятливих наслідків.

Як встановлено зі змісту даного висновку та змісту рішення Харківського районного суду від 24 жовтня 2013 року про розірвання шлюбу між сторонами, позивач не проживає разом з дитиною з шести місяців дитини, після цього спілкування позивача з дитиною має короткочасний та нерегулярний характер, у суду відсутні дані щодо відвідування дитиною теперішнього місця проживання позивача, наявність будь-якого контакту дитини з матір'ю позивача, яка проживає разом з останнім, що підтверджується актом обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 05.09.2014 року, складеним головним спеціалістом відділу ССД ХРДА.

Таким чином, враховуючи вік дитини на момент розгляду справи - 2 роки та зазначені вище обставини, суд першої інстанції вважав неможливим та таким, що може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, цілодобове перебування малолітнього ОСОБА_3 без присутності матері за місцем проживання позивача з 18 години кожної суботи до 18 години кожної неділі.

Загальновідомим є той факт, що дитина відповідного віку, а саме у віці до трьох років потребує спеціального догляду, дотримання режиму сну та годування. Як встановлено з пояснень відповідача, яка постійно перебуває з дитиною, час денного сну дитини займає з 13 години по 16 годину, при цьому суд першої інстанції також врахував необхідність певного часу для годування дитини після сну, а тому суд вважав за необхідне обмежити час спілкування позивача з дитиною у межах позовних вимог з 16 години 30 хвилин до 18 години 00 хвилин. Зазначений час для спілкування відповідає також часу, встановленому розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області №484 від 08 жовтня 2013 року. Зазначений час для спілкування позивача з дитиною є також прийнятним для відповідача, підстав для його зміни судом не встановлено.

Позивач просить збільшити кількість днів спілкування з дитиною, проти чого відповідач не заперечує, що за думкою суду відповідає інтересам дитини та принципам, викладеним у Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, в зв'язку з чим суд вважає за доцільне визначити інший порядок участі сторін у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 встановивши кількість днів спілкування позивача з дитиною у межах позовних вимог - три рази на тиждень, а саме: середа, п'ятниця та субота.

Щодо позовних вимог в частині надання можливості позивачу спілкуватися з дитиною без присутності матері суд першої інстанції зазначив наступне.

Позивач від дня народження дитини до досягнення нею шестимісячного віку проживав разом з сім'єю, після чого мав періодичні побачення з дитиною у порядку передбаченому розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області №484 від 08 жовтня 2013 року, позивач працює, отримує дохід (а.с.10, 15, 16), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.54), висновком Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 12.09.2014 року зазначена можливість спілкування позивача з дитиною без присутності матері.

Оцінюючи висновок дитячого психолога ОСОБА_8 від 04.10.2014 року в частині можливості надання негативних наслідків для дитини у разі її спілкування з батьком без присутності матері, суд зазначав, що такий висновок зроблений психологом без зустрічі з позивачем ОСОБА_2 та вивчення поведінки дитини по відношенню до батька, хоча про необхідність проведення такого дослідження в присутності батька було оговорено у судовому засіданні у присутності сторін. Виходячи з наведеного, суд вважає такий висновок в зазначеній частині неповним та таким, що не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Крім того, приймаючи рішення про встановлення режиму спілкування позивача з дитиною без присутності матері, суд першої інстанції прийняв до уваги також неприязні стосунки, що склалися між сторонами та вважав, що постійні сварки, які виникають між сторонами під час їх сумісного перебування, будуть негативно впливати на психоемоційний стан дитини та перешкоджати повноцінному спілкуванню батька з дитиною, що порушує його право на участь у вихованні дитини. Обставин, які б перешкоджали спілкуванню позивача з дитиною без присутності відповідача, судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважав що зміна способу участі ОСОБА_2 у вихованні та порядку побачення його з малолітнім сином ОСОБА_3, при якому дитина буде мати можливість знаходитися деякий час з близькою та люблячою її особою - батьком, буде сприяти позитивному розвитку дитини, що повністю відповідає її інтересам.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді колегії: