Вирок № 42362131, 20.01.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/5982/13-к

Провадж. №1-кп/639/6/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Макарова В.О.,

за участю: секретарів судового засідання - Петухової В.В., Миколайчук Я.Р., Гриценко М.В., Хачатрян О.М., Джулфаєва А.С., Косенко С.М.,

прокурорів - Старченко Я.В., Ачкасової С.І., Лазарєва А.А.,

представника потерпілого - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому 26.06.2013 року в ЄРДР під №12013220500001712, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Коломак Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого - пенсіонера, раніше судимого: 25 квітня 2001 року Зміївським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 148-2, ч. 1 ст. 165 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі, з застосуванням ст. 31 КК України на 1 рік 6 місяців: 6 липня 2007 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 358 КК України до штрафу в розмірі 850 грн з позбавленням права займати певні посади на 1 рік, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2012 року згідно наказу № 74/1 від 28.08.2014 р. ОСОБА_2 прийнято на роботу в ТОВ ВТО «Світло Шахтаря» на посаду менеджера з постачання та збуту». Крім того, того ж дня з ОСОБА_2 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за нестачу, утрату, порчу ввіреного його майна, майна наданого роботодавцем для виконання робітником своїх посадових обов'язків.

Відповідно до акту приймання-передачі автомобіля від 30.08.2012 р., начальник транспортного цеху ТОВ ВТО «Світло Шахтаря» ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_2 прийняв автомобіль марки ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_1.

2 вересня 2012 року близько 19-00 год., ОСОБА_2, діючи повторно, з корисних мотивів, маючи прямий умисел на привласнення ввіреного йому для виконання його обов'язків майна, що належить ТСВ ВТО «Світло Шахтаря», а саме автомобіля марки ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_1, прийшов на територію ТОВ ВТО «Світло Шахтаря» за адресою: м. Харків, вул. Профспілковий Бульвар, 64, та під виглядом проведення ремонтних робіт забрав вищевказаний автомобіль з території підприємства, після чого обернув його на свою користь та розпорядився їм на власний розсуд.

Після цього ОСОБА_2 зазначений автомобіль на підприємство не повернув та сам не повернувся, через що був звільнений згідно наказу № 75/1 від 5.09.2012 р. за прогули без поважних причин.

Своїми навмисними протиправними діями ОСОБА_2 заподіяв ТОВ ВТО «Світло Шахтаря», згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 192 від 24.05.2013 р., матеріальні збитки в розмірі 17984 грн. 25 коп.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 3 ст. 191 КК України, тобто як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене повторно.

В ході розгляду справи ТОВ ВТО «Світло Шахтаря» подано цивільний позов в кримінальному провадженні та ставиться питання про стягнення з ОСОБА_2 в якості відшкодування матеріальної шкоди 17894 грн. 25 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення винним себе не визнав та пояснив, що був прийнятий на роботу на посаду менеджера з постачання та збуту в ТОВ «ВТО «Світло Шахтаря» 28 серпня 2014 року. В його посадові обов'язки входило вирішення питань стосовно поставки муки. Того ж дня з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

За ним з ініціативи керівництва підприємства був закріплений автомобіль марки ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_1, який належав ТОВ «ВТО «Світло Шахтаря». Автомобіль виявився несправним, і ОСОБА_2 поставив його на ремонт та виконував робочі поїздки на власному автомобілі. Чи був підписаний ним Акт приймання-передачі автомобіля, обвинувачений не пам'ятає. Ремонт автомобіля повинен був за усною домовленістю з директором ТОВ ОСОБА_6 проводитися за кошти ОСОБА_2 з подальшою оплатою йому цих коштів підприємством. За ремонт ОСОБА_2 залишився в боргу перед працівниками СТО в розмірі 1900 грн., які не зміг оплатити, давав відповідні розписки, і автомобіль залишився на СТО в с. Високий Харківського району Харківської області. Куди зник ввірений йому автомобіль з СТО, ОСОБА_2 пояснити не зміг, оскільки не знає. Також повідомив, що протягом тривалого часу продовжував виконувати свої посадові обов'язки.

За ремонт та бензин керівник підприємства ОСОБА_2 не сплачував кошти. В подальшому лише 26 червня 2013 року ОСОБА_2 дізнався, що був звільнений з підприємства, відповідні документи він не підписував. Він звертався до Харківського РВ з приводу розшуку автомобіля, проте його так і не відшукали. Працівники підприємства не просили його повернути автомобіль.

При одержанні ОСОБА_2 автомобіля був присутній завідуючий гаражем. В той же день автомобіль зламався, та він був несправним фактично при його передачі. Про стан автомобіля він доповідав директору підприємства ОСОБА_6

Автомобіль він поставив на СТО особисто ОСОБА_2, техпаспорт та ключі від автомобіля він віддав працівникам СТО, після чого він надавав завідуючому гаражем та ОСОБА_6 службові записки з приводу оплати ремонту автомобіля, проте оплата не була проведена. Саме ОСОБА_6 порекомендував ОСОБА_2 зазначене СТО. Будь-яких документів, які підтверджують факт передання автомобіля працівникам СТО, ОСОБА_2 не отримував та надати суду не зміг.

Останній раз він бачив автомобіль орієнтовно в листопаді 2012 - січні 2013 року. В подальшому при проведенні слідчих дій він разом зі слідчим виїжджав на СТО, проте автомобіль там не знаходився.

Проти задоволення цивільного позову заперечував.

В судовому засіданні досліджені докази, надані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту:

показання представника потерпілого ОСОБА_1, яка пояснила, що ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на ТОВ «ВТО «Світло Шахтаря» наказом від 30.08.2012 р. Цього ж дня він підписав договір про повну матеріальну відповідальність та акт приймання-передачі автомобіля ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_1. Після цього 31 серпня 2012 року він не вийшов на роботу, ніяких підтверджуючих документів не надавав, автомобіль підприємству не повернув.

1-5 серпня 2012 року ОСОБА_2 не з'являвся на роботі, складалися відповідні акти щодо відсутності його на робочому місці. Наказом від 5 вересня 2012 року ОСОБА_2 звільнено з займаної посади. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не знаходився на робочому місці та за місцем своєї реєстрації, підприємством було подано заяву до правоохоронних органів.

З позовом до ОСОБА_2 в рамках цивільного судочинства стосовно повернення втраченого майна підприємство не зверталося;

показання свідка ОСОБА_7, який пояснив, що працює на ТОВ «ВТО «Світло Шахтаря» на посаді охоронця. Приблизно на початку вересня 2012 року після того, як ОСОБА_2 забрав на підприємстві автомобіль, йому зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що автомобіль необхідно ремонтувати. Автомобіль був придатним до експлуатації. ОСОБА_2 приїхав до нього разом з іншим чоловіком кавказької зовнішності. ОСОБА_7 зв'язався з директором підприємства ОСОБА_6 та отримав дозвіл на надання ОСОБА_2 автомобілю для проведення ремонту. ОСОБА_2 разом з автомобілем був наданий путьовий лист;

показання свідка ОСОБА_6, який пояснив, що працює директором ТОВ «ВТО «Світло Шахтаря». ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на ТОВ «ВТО «Світло Шахтаря», підписав договір про повну матеріальну відповідальність та акт приймання-передачі автомобіля ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_1. Автомобіль був у справному стані. У складанні акту приймав участь завідуючий гаражем ОСОБА_8 В подальшому ОСОБА_4 стало відомо, що ОСОБА_2 разом з автомобілем зник. Після зникнення автомобілю працівники підприємства неодноразово намагалися знайти автомобіль та ОСОБА_2, проте за місцем проживання його виявлено не було жодного разу. В подальшому ОСОБА_2 свідок не бачив. З даного факту директор підприємства подавав заяву до органу внутрішніх справ щодо розшуку автомобіля;

показання свідка ОСОБА_9, який пояснив, що працює приватним підприємцем. У його власності знаходиться нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, яке використовувалося під СТО. У другій половині 2012 року в ньому надавалися послуги з вулканізації, а не ремонтні роботи. Також свідок пояснив, що автомобіль ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_1 на зазначеному СТО не ремонтувався, ОСОБА_2 він не бачив та не знає;

показання свідка ОСОБА_5, який пояснив, що у 2012 році працював начальником транспортного відділу ТОВ «ВТО «Світло Шахтаря». У кінці серпня 2012 року на підприємство влаштувався ОСОБА_2, який підписав договір про повну матеріальну відповідальність та акт приймання-передачі автомобіля ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_1. Від імені підприємства акт складав саме ОСОБА_5 Після передання автомобілю ОСОБА_2 поїхав на ньому на СТО змінювати масло, фільтри та свічки запалювання, та більше автомобіля свідок не бачив. Працівники підприємства намагалися відшукати як автомобіль, так і ОСОБА_2, проте їхні спроби виявилися марними;

показання свідка ОСОБА_11, який пояснив, що на початку вересня 2012 року він познайомився з ОСОБА_2 та спілкувався з ним з приводу укладення останнім господарських договорів ТОВ «ВТО «Світло Шахтаря». ОСОБА_2 представився заступником директора підприємства, займався придбанням зерна. Автомобіль, виділений підприємством, знаходився у поганому стані. Свідку стало відомо, що автомобіль на даний час не знаходиться у ОСОБА_2 Він був присутній при розмовах ОСОБА_2 з ОСОБА_6 щодо надання коштів на ремонт автомобіля. Автомобіль стояв на СТО, в подальшому зник. Свідок припускає, що автомобіль був повернутий на підприємство.

висновок судово-автотоварознавчої експертизи від 24.05.2013 р., відповідно до якого ринкова вартість автомобіля ЗАЗ 110557, 2004 року випуску, тип ТЗ пікап, станом на 28.08.2012 р. складає 17984 грн. 25 коп. (матеріали кримінального провадження, а.с. 71-77).

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для відмови в їх прийнятті.

В той же час, суд не може визнати допустимими докази сторони обвинувачення, отримані шляхом відібрання показань від ОСОБА_2, який на час їх надання перебував у статусі свідка, що прямо заборонено положеннями ст.. 87 КПК України, зокрема, дані, викладені в протоколі слідчого експерименту від 22.05.2013 р. (матеріали кримінального провадження, а.с. 87-91), протоколі огляду місця події від 24.05.2013 р. (матеріали кримінального провадження, а.с. 114-116)

Посилання сторони захисту на те, що надані до суду оригінали договору про повну матеріальну відповідальність від 28.08.2012 р. (а.с. 37) та акту приймання-передачі автомобіля від 30 серпня 2012 р. (а.с. 60) не є такими, що оформлені належним чином, а тому не можуть бути визнані належними доказами, суд не може взяти до уваги, оскільки сам ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив факт складання зазначених документів та не оспорював свою участь в їх складанні.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 в обсязі пред'явленого обвинувачення є доведеною. В ході розгляду обвинувального акту доведено, що ОСОБА_2, отримавши в своє відання на підставі акту-приймання передачі автомобіль, діючи з прямим умислом, маючи корисливі мотив та мету заволодіння майном, що йому не належить, незаконно безплатно утримував його, тобто не повернув його потерпілому у встановлений строк та розпорядився ним на власний розсуд, що спричинило матеріальну шкоду ТОВ «ВТО «Світло Шахтаря». Позицію ж обвинуваченого, який не визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд вважає такою, що спрямована на уникнення кримінальної відповідальності.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 191 КК України.

При цьому ознака повторності, передбачена зазначеною частиною ст. 191 КК України, має місце у зв'язку з тим, що у відношенні ОСОБА_2 Харківським районним судом Харківської області розглядається обвинувальний акт за ч. 2 ст. 191 КК України. Як вбачається з наявного в матеріалах кримінального провадження витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 по іншій справі, мало місце 14 серпня 2012 року.

На час постановлення даного вироку справа по суті не розглянута. В той же час, для повторності злочину, передбаченого ст. 191 КК України, не має значення, чи була особа засуджена за попередній злочин, а повторність виключається лише у разі, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений злочин була погашена або знята.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, пенсіонер за віком, раніше неодноразово засуджувався за вчинення умисних корисливих злочинів, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується формально позитивно.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом під час розгляду обвинувального акту не виявлено.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, його наслідки, особу обвинуваченого, його похилий вік та стан здоров'я, його відношення до скоєного кримінального правопорушення, відсутність об'єктивних даних про відшкодування потерпілому заподіяної шкоди, позицію потерпілого з цього приводу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що мета покарання ОСОБА_2 може бути досягнута без його ізоляції від суспільства, а тому призначає йому покарання у вигляді позбавлення волі строком у межах санкції ч. 3 ст. 191 КК України, але на підставі ст. 75 КК України звільняє ОСОБА_2 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком, поклавши на нього обмеження, передбачені п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Обраний до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання застосовується судом до ОСОБА_2 до набрання вироком суду законної сили.

Заявлений в рамках кримінального провадження цивільний позов ТОВ «ВТО «Світло Шахтаря» суд вважає необхідним задовольнити в повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Речових доказів по справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обмеження: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов'язання залишити без змін.

Цивільний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне об'єднання «Світло Шахтаря» в якості відшкодування матеріальної шкоди 17589 (сімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 54 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення експертних досліджень в розмірі 196 (сто дев'яносто шість) гривень, які перерахувати на р/р 31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, МФО 851011, УДКСУ в Комінтернівському районі м. Харкова.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В.О. Макаров