Вирок № 42359621, 20.01.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16485/14-к

Провадження №: 1-кп/752/132/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.01.2015 р. м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Бондаренко Г. В.

суддів - Бойка О.В., Мазура Ю.Ю.,

при секретарі - Нікітіній А.С.

з участю прокурора - Пащенка Д.О.,

потерпілого - ОСОБА_1,

представника потерпілого - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12013110010004961 по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Червоноград, Львівської області, громадянина України, українця, який працює заступником директора ТОВ «Укрростехно», одружений, має трьох неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий, і.н. НОМЕР_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

встановив:

ОСОБА_5, діючи умисно, з корисливих мотивів 10.05.2011 року запропонував ОСОБА_1 придбати його власний автомобіль марки «Ауді Q-7» номер шасі НОМЕР_3, д.р.н. НОМЕР_2. ОСОБА_1, будучи введеним в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_4, який переконав його в правдивості своїх намірів, погодився на укладення договору. Так, 25.05.2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5, перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т Глушкова, 1 в павільйоні № 71 на території Експоцентру в присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали попередній договір купівлі-продажу вищевказаного автомобіля. Під час підписання договору ОСОБА_5 в присутності вищевказаних свідків повідомив неправдиву інформацію, що зазначений вище автомобіль Ауді належить йому на праві приватної власності і він у термін не пізніше 16 год. 00 хв. 11.07.2011 року зобов'язується укласти основний договір купівлі-продажу даного автомобіля. Згідно п. 4 зазначеного основного договору ОСОБА_5 у час та місці укладення даного договору зобов'язується надати зазначений у попередньому договорі транспортний засіб та документи на нього, що підтверджують права власності на даний автомобіль.

На виконання попереднього договору ОСОБА_1 в присутності вищевказаних свідків передав ОСОБА_4 грошові кошти в загальній сумі 593 400 грн., про що останній написав розписку. В подальшому ОСОБА_5, не маючи в реальності на праві власності автомобіль «Ауді Q-7» номер шасі НОМЕР_3, д.р.н. НОМЕР_2, отримавши шахрайським шляхом вказані гроші, використав їх на власні потреби, чим завдав потерпілому збитків на суму 593 400 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину та заявлений до нього цивільний позов не визнав і показав, що потерпілого він знає з 2000 року, до 2011 року стосунки були нормальні, ділові. Вони з ОСОБА_1 мали спільний проект, в якому також була третя особа. Він виступав як гарант по даному проекту. Розписку він дійсно писав в присутності ОСОБА_8, але вона не мала відношення до автомобіля, він писав її з метою гарантування повернення 50 000 Євро, які ОСОБА_10 перерахував через розрахунковий рахунок на адресу третьої особи для реалізації спільного проекту. Особисто він гроші не отримував. Чи вказував він у розписці мету отримання грошей, він не пам'ятає. З приводу укладення попереднього договору вказав, що він дійсно підписував його, але лише 2-й аркуш, з метою поставки для ОСОБА_10 легкового автомобіля, але без вказівки на його марку чи номерні знаки. Даний договір він також підписував добровільно, в присутності ОСОБА_8. З приводу копії свідоцтва на автомобіль з д.р.н. НОМЕР_2, яка знаходилась у ОСОБА_10, обвинувачений пояснив, що він надав її потерпілому як залог за довго до 2011 року, коли брав у нього позику. Дана копія свідоцтва на автомобіль Нісан. Автомобіля Ауді в нього ніколи не було і продати його він нікому не обіцяв.

Разом з тим, вина обвинуваченого ОСОБА_4 в повній мірі підтверджена зібраними і дослідженими судом в ході судового розгляду доказами, зокрема, показами потерпілого ОСОБА_1, який в суді показав, що з ОСОБА_4 знайомий понад 10 років, до 2011 року стосунки були гарні, ділові. 10.05.2011 року ОСОБА_5, знаючи, що він шукав автомобіль, запропонував йому продати автомобіль Ауді за зниженою ціною, проте просив передоплату, оскільки він, ОСОБА_5 мав намір купити собі новий автомобіль, а йому продати Ауді. Він погодився, оскільки довіряв ОСОБА_4 та знав його давно, але враховуючи велику суму грошей вирішив для впевненості укласти з ОСОБА_4 попередній договір і гроші передати в присутності свідків. Для підготовки проекту договору ОСОБА_5 дав йому копію свідоцтва про реєстрацію автомобіля Ауді. 25.05.2011 року приблизно о 12 год. він приїхав в м. Київ на пр-т Глушкова в один із павільйонів Експоцентру з бланками договорів та грошима. Під час зустрічі він дав ОСОБА_4 для ознайомлення договори, а той йому дав оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Ауді. Після того як вони ознайомились із документами, а свідки звірили дані у свідоцтві із даними в договорі, ОСОБА_5 підписав обидві сторінки попереднього договору та написав розписку про отримання від нього грошей в сумі 593 400 грн., які він йому в цій же кімнаті передав при свідках. Гроші були крупними купюрами в гривнях в целофановому пакеті темного кольору. Із кімнати ОСОБА_5 вийшов першим разом із грошима. Свідки в момент підписання договору, написання розписки та передачі грошей постійно знаходились у кімнаті. Ввечері вони повинні були дивитися автомобіль, але ОСОБА_5 на зустріч не з'явився, це його насторожило, потім він перестав ходити в офіс, уникав його, з ним зник зв'язок. Пізніше в липні 2011 року ОСОБА_5 повідомив йому, що автомобіля Ауді в нього немає і гроші він не поверне. Потерпілий звернувся із заявою до правоохоронних органів, після чого ОСОБА_5 просив його забрати заяву, обіцяв повернути гроші, перерахував йому 1000 грн. і більше нічого.

Вказані показання потерпілого ОСОБА_1 в повній мірі узгоджуються і показаннями допитаних судом свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, які показали, що потерпілого ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_4 вони знають давно, стосунки між ними ділові. 25.05.2011 року ближче до обіду ОСОБА_1 попросив їх допомогти йому і бути присутніми при підписанні договору та передачі грошей. Все відбувалось по пр-ту Глушкова в м. Києві в павільйоні № 72 Експоцентру. Коли вони зайшли до кімнати переговорів, там вже перебували ОСОБА_1 та ОСОБА_5, про щось спокійно спілкувались на столі лежали документи. ОСОБА_1 попросив їх подивитись документи, звірити дані в них та копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Ауді 7, паспортні дані, при цьому вони бачили, що оригінал свідоцтва був у ОСОБА_4 Після того як вони все звірили і всі дані співпадали у попередньому договорі купівлі-продажу автомобіля, ОСОБА_1 передав ОСОБА_4. гроші в гривнях, крупними купюрами, які були в целофановому пакеті. ОСОБА_5 їх перерахував, підписав договір, написав розписку. Вони останніми засвідчили підписання договору. Першим з кімнати переговорів вийшов ОСОБА_5 разом з грошима. Все відбувалось у спокійній атмосфері, тиску ні на кого ніхто не здійснював, будь-яких зауважень від ОСОБА_4 щодо змісту договору не надходило. Згідно договору, який підписали сторони, ОСОБА_5 зобов'язувався продати ОСОБА_1 власний автомобіль Ауді Q7, а останній в якості передоплати передав йому вищевказані гроші в сумі приблизно 600 000 грн.

Судом не встановлено підстав для оговору потерпілим та свідками обвинуваченого ОСОБА_4, не наведені такі підставі і стороною захисту. Потерпілий, свідки та обвинувачений в 2011 році перебували у нормальних, ділових стосунках, причин для оговору один одного в них не було, не встановлені такі причини і судом. Враховуючи викладене, суд вважає вказані вище показання потерпілого та свідків належними і допустимими доказами та покладає їх в основу обвинувального вироку.

Крім вказаних вище показань потерпілого та свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується і долученими до провадження та безпосередньо дослідженими судом документами, а саме:

попереднім договором від 25.05.2011 року (а.с.89-90), згідно з даними якого ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали попередній договір купівлі-продажу автомобіля «Ауді Q-7» номер шасі НОМЕР_3, д.р.н. НОМЕР_2, згідно якого ОСОБА_1 передає ОСОБА_4 в якості передоплати 590800 грн., а ОСОБА_5 зобов'язується передати ОСОБА_1 до 16 год. 11.07.2011 року належний йому на праві приватної власності автомобіль «Ауді Q-7» номер шасі НОМЕР_3, д.р.н. НОМЕР_2 та документи на нього, який містить підписи сторін на обох аркушах та підписи свідків на другому аркуші;

розпискою від 25.05.2011 року (а.с. 91), згідно з даними якої ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_1 25.05.2011 року 593400 грн. в присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в якості оплати за автомобіль згідно попереднього договору купівлі-продажу від 25.05.2011 року, яка містить підпис ОСОБА_4 та свідків;

висновком експерта № 828 від 6.11.2013 року (а.с. 101-112), згідно даними якого підписи від імені ОСОБА_4 на другій сторінці попереднього договору купівлі-продажу автомобіля від 25.05.2011 року та на зворотній стороні розписки від 25.05.2011 року виконані однією особою. Вирішити питання, чи однією особою виконананий підпис від імені ОСОБА_4 на першій сторонці попереднього договору купівлі-продажу автомобіля від 25.05.2011 року та два підписи від імені ОСОБА_4 на другій сторонці попереднього договору купівлі-продажу автомобіля від 25.05.2011 року та на зворотній стороні розписки від 25.05.2011 року, не представилось можливим, з причин, зазначених в дослідницькій частині висновку. Підписи від імені ОСОБА_4 на другій сторінці попереднього договору купівлі-продажу автомобіля від 25.05.2011 року та на зворотній стороні розписки від 25.05.2011 року виконані ОСОБА_4 Вирішити питання, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 на першій сторонці попереднього договору купівлі-продажу автомобіля від 25.05.2011 року ОСОБА_4 або іншою особою не представилось можливим з причин, зазначених у дослідницькій частині висновку;

висновком експерта № 99 від 18.02.2014 року (а.с. 94-98), згідно з даними якого підпис від імені ОСОБА_4, який розміщений в попередньому договорі купівлі-продажу автомобіля від 25.05.2011 року, укладеного між ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої, на 1-му аркуші під текстом з правої сторони виконаний ОСОБА_4;

листом ЦБДРтаАС, згідно з даними якого автомобіль «Ауді Q-7» номер шасі НОМЕР_3 станом на 27.06.2013 року в підрозділах ДАІ МВС України не реєструвався.

Беручи до уваги вищевикладені докази в їх сукупності, суд вважає, що вказівки обвинуваченого ОСОБА_4 на його невинуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки повністю спростовані вищенаведеними у вироку доказами, які в повній мірі узгоджуються між собою, є належними та допустимими. Наведені обвинуваченим факти не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, тому такі його показання суд визнає позицією його захисту, спрямованою на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків та дослідивши письмові докази у справі, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених у вироку суду, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 190 КК України як умисне заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах, кваліфіковані вірно.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до особливо тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризуються виключно позитивно, під наглядом лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює, за місцем роботи також характеризуються виключно позитивно як працьовитий, дружелюбний, товариський, прагне до зміцнення його авторитету, має міцні та доброзичливі стосунки в сім'ї, багато часу приділяє вихованню дітей, одружений, обставини, що пом'якшують його покарання, - наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, часткове відшкодування завданих збитків, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, та вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 основне покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 190 КК України.

Разом з тим, враховуючи обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, зокрема його сімейного стану, наявності тісних соціальних зв'язків, те, що він працює, та наявності обставин, що пом'якшують покарання, а також принцип індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства і тому при призначенні йому основного покарання слід застосувати вимоги ст. 75 КК України. Враховуючи вказане та вимоги ст. 77 КК України суд не має права призначити ОСОБА_4 обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Із врахування даних про особу обвинуваченого, зокрема, наявність тісних соціальних зв'язків, місця проживання та роботи, обставини вчинення злочину, наявності обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, те, що він вчинив особливо тяжкий злочин, виходячи з розміру завданих збитків, лише частково відшкодував завдані збитки, не перешкоджає суду звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням. Не визнання обвинуваченим своєї вини є його конституційним правом і не може бути перешкодою для звільнення останнього від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України.

Враховуючи те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена в повному обсязі, суд вважає, що цивільний позов потерпілого слід задовольнити. Разом з тим, беручи до уваги встановлений судом факт часткового відшкодування ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_1 завданих збитків, розмір заявленого позову підлягає зменшенню на відшкодовану суму - 1000 грн.

Питання щодо процесуальних витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінальну-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальних збитків 592 400 (п'ятсот дев'яносто дві тисячі чотириста) гривень.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальні витрати у справі на залучення експерта: висновок експертизи № 99 від 18.02.2014 року в розмірі 1467 (одна тисяча чотириста шістдесят сім) грн. та висновок експерта № 828 від 6.11.2013 року в розмірі 978 (дев'ятсот сімдесят вісім) грн. на користь держави.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу обрати у виді особистого зобов'язання, поклавши на нього строком на два місяці до 20.03.2015 року включно наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:

прибувати за викликом до суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій,

не відлучатися із м. Києва без дозволу суду першої інстанції,

повідомляти суд першої інстанції про зміну місця проживання та місця роботи.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з моменту проголошення.

Суддя Г. В. Бондаренко

Судді О.В. Бойко

Ю.Ю. Мазур