Ухвала суду № 42359383, 19.01.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1055/14-ц Номер провадження 22-ц/786/281/15Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.

суддів: Одринської Т.В., Петренка В.М.

при секретарі Верещаці М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі банк») на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі банк») про дострокове розірвання договору банківського вкладу, стягнення суми вкладу і нарахованих процентів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким достроково розірвати договір банківського вкладу «Швейцарський «Перший» Здорова добавка» «Піврічний» від 12 вересня 2013 року, стягнути з відповідача на її користь 29 600 доларів США вкладу і 1 554 доларів США нарахованих процентів.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином не виконав та по закінченню строку дії договору не повернув їй вклад та нараховані відсотки за користування ним.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2014 року позов задоволений частково: стягнуто з ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі банк») на користь ОСОБА_3 31 154 доларів США, у задоволенні інших позовних вимог відмовлено, вирішене питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі банк»), посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове, яким відмовити у позові.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зроблено посилання на неправильну оцінку судом фактичних обставин, зокрема щодо обслуговування Банком поточного рахунку позивачки. Окрім того, всупереч роз'ясненням суду касаційної інстанції суд першої інстанції безпідставно стягнув кошти в іноземній валюті. При вирішенні спору по суті на переконання відповідача слід керуватися приписами ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і врахувати Постанову Правління НБУ №733 від 20 листопада 2014 року про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 вересня 2013 року між ОСОБА_3 і ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі банк») укладений договір банківського вкладу№645058/2013, згідно умов якого Банк відкрив позивачці депозитний рахунок та прийняв від неї 29 600 доларів США. Строк вкладу - тринадцять місяців. За користування депозитними коштами Банк зобов'язався нараховувати відсотки у розмірі 10,5% річних. Через шість місяців 13 березня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до Банку із заявою про дострокове розірвання укладеного договору. Банк заяву задовольнив - договір банківського вкладу розірваний, депозитні кошти з нарахованими відсотками перераховані на поточний рахунок ОСОБА_3 № НОМЕР_1, відкритий у тому ж Банку.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, а саме про стягнення суми депозиту і нарахованих відсотків. При цьому суд першої інстанції правомірно виходив з того, що переведення Банком коштів на поточний рахунок позбавляє позивачку реальної можливості розпорядитися своєю власністю (коштами).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти, що були йому передані, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктами 1.6. і 2.1. договору банківського вкладу (а.с.9) передбачено, що умови і порядок дострокового повернення вкладу визначені також Правилами відкриття та обслуговування вкладних та поточних рахунків фізичних осіб, затверджених ПАТ «ВіЕйБі Банк».

За змістом пунктів 4.3. - 4.6 Правил (у новій редакції), які діяли на час виникнення спірних правовідносин, у разі дострокового розірвання договору банківського вкладу повернення грошових коштів, внесених на вклад у готівковій формі, відбувається шляхом перерахування коштів (депозитних і відсотків) на рахунок-кореспондент, відкритий в Банку на ім'я вкладника та зазначений в договорі. При цьому Банк зобов'язаний на вимогу вкладника видати йому готівку з цього рахунку у межах наявних на ньому коштів.

Сторонами у справі не заперечується той факт, що Банк вчасно на виконання умов договору і Правил здійснив перерахування вкладу та нарахованих процентів на поточний рахунок позивачки.

Згідно правової позиції ВСУ (постанова №6-140цс13 від 25 грудня 2013 року) під терміном «повернення вкладу і нарахованих процентів» слід розуміти наявність у вкладника реальної можливості отримати та розпорядитися на свій розсуд вкладом. Отже, у подібних спорах доказуванню підлягає той факт, що після перерахування Банком суми вкладу і процентів на поточний рахунок вкладник позбавлений реальної можливості розпорядитися своїми коштами.

Колегія суддів визнає не доведеними належними і допустимими доказами дві суттєві обставини: на виконання приписів НБУ (Постанови Правління №49 від 06 лютого 2014 року, № 104 від 27 лютого 2014 року, № 172 від 28 березня 2014 року) та у відповідності до п.9.1.1. Правил Банк ухвалив рішення щодо обмеження деяких операцій, при цьому позивачка мала реальну можливість користуватися своїми коштами навіть у межах введених обмежень, тобто отримувати готівку частинами.

Твердження апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам ст.192 ЦК України є безпідставним. У абзаці третьому пункту 14 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року, роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Законність укладення договору банківського вкладу в іноземній валюті є очевидною і сторонами не оспорюється, отже суд першої інстанції правомірно стягнув з Банку кошти в іноземній валюті.

Запровадження у Банку тимчасової адміністрації на підставі Постанови Правління НБУ №733 від 20 листопада 2014 року не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, так як ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не скасовує право на звернення до суду за захистом порушеного права, а лише визначає умови і порядок захисту прав вкладників фізичних осіб у зв'язку із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації Банку.

Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі банк») відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А.Лобов

Судді: Т.В. Одринська

В.М. Петренко

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов