Ухвала суду № 42359381, 15.01.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 551/880/14-ц Номер провадження 22-ц/786/41/15Головуючий у 1-й інстанції Сиволап Д.С. Доповідач ап. інст. Чічіль В. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Мартєва С.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 15 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, у якому зазначало, що 15 червня 2006 року ОСОБА_2 було надано кредит у розмірі 5 600,00 грн. зі сплатою 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань, судовим наказом Київського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2014 року з ОСОБА_2 було стягнуто 4 093,67 грн.

Просило стягнути заборгованість за кредитним договором, нараховану після видачі вказаного судового наказу, станом на 30 червня 2014 року, у загальній сумі 13 028,87 грн., що складається з: 11 932,26 грн. боргу за тілом кредиту та по простроченим відсоткам, 500 грн. фіксованого штрафу та 596,61 грн. процентної складової штрафу.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 15 жовтня 2014 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 13 028,87 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 243,60 грн. судових витрат.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог банку відмовити за недоведеністю і безпідставністю.

Апеляційний розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з надходженням від апелянта (відповідача) ОСОБА_2 та його представників клопотань про відкладення розгляду справи з різних підстав.

Так, 9 грудня 2014 року до канцелярії суду здано заяву від 5 грудня 2014 року за підписом ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у судовому засіданні, призначеному на 9 грудня 2014 року о 15 год. 00 хв. (дня подачі заяви), та серед підстав неможливості з'явитися у судове засідання зазначено про перебування апелянта на стаціонарному лікуванні у СМЗ УМВС України у Полтавській області, без надання будь-якого документу, підтверджуючого вказану обставину.

23 грудня 2014 року до канцелярії апеляційного суду здано клопотання за підписом директора ПП «Юридична компанія «Право і захист» ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, призначеного у судове засідання на 23 грудня 2014 року о 11 год. 20 хв. у зв'язку з укладенням з останнім угоди №22/12/14 від 22 грудня 2014 року про надання правової допомоги та необхідністю часу для підготовки до розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Крім того, надано світлокопію довідки про тимчасову непрацездатність особи від 19 грудня 2014 року про перебування ОСОБА_2 з 8 грудня 2014 року по 19 грудня 2014 року на стаціонарному лікуванні у СМЗ УМВС України у Полтавській області (а.с. 113). Тобто, достовірність попередньої заяви від 5 грудня 2014 року (а.с. 105) про перебуванням ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні на момент написання заяви викликає обґрунтовані сумніви.

15 січня 2014 року до судового засідання, призначеного на 9 хв. 20 год., до канцелярії апеляційного суду здано клопотання за підписом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника ОСОБА_4 у судому засіданні по розгляду іншої справи у Решетилівському районному суді Полтавської області, призначеному на 10 год. 00 хв. Тобто, клопотання було подано представником ОСОБА_4 впродовж години до початку засідання суду апеляційної інстанції, при необхідності, зі слів представника апелянта, вибуття до смт. Решетилівка (відстань від м. Полтави - близько 50 км). Крім того, до вказаного клопотання додано довіреність від 25 грудня 2014 року, видану ОСОБА_2 на представництво його інтересів у суді на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, тобто представництво могло здійснюватися іншими довіреними апелянтом особами.

Слід наголосити на тому, що усі клопотання (заяви) подавалися особисто в канцелярію суду (не направлялися поштою чи будь-якою кур'єрською службою) в день судових засідань, про час і місце яких апелянт повідомлявся завчасно.

Крім того, з огляду на положення ст. 38 ЦПК України, вказані вище обставини не позбавляли ОСОБА_2 можливості брати особисту участь у судовому засіданні.

Проте, у призначені засідання суду апеляційної інстанції апелянт з'являтися не вважав за потрібне.

З урахуванням викладеного, колегією суддів вбачається недобросовісне користування апелянтом та представниками апелянта наданими їм ЦПК України процесуальними правами та вважається за можливе здійснити розгляд справ за відсутності ОСОБА_2 чи уповноваженої ним особи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як убачається з матеріалів справи, що 15 червня 2006 року ОСОБА_2 на підставі заяви-позичальника отримав у ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») кредитну картку НОМЕР_1 з кредитним лімітом у сумі 250 грн., з процентною ставною по кредиту 3% на місяць та сплатою щомісячних платежів у розмірі 7% від суми заборгованості. У подальшому, кредитний ліміт по картці неодноразово змінювався, та 24 січня 2009 року встановлено у розмірі 2 800 грн.

Згідно з наданого банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_2 по вищевказаній кредитній картці станом на 30 червня 2014 року становить 15962,18 грн., яка складається з: 2 792,32 грн. заборгованості за кредитом, 13 233,61 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом.

У свою чергу, місцевим судом встановлено, що судовим наказом Київського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2008 року з ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» вже стягувалась заборгованість за кредитним договором від 15 червня 2006 року за тілом кредиту та відсоткам у загальному розмірі 4 093,67 грн., яка відповідачем залишається несплаченою ні повністю та частково.

Крім того, на кредитну заборгованість банком нараховано неустойку, а саме: 500 грн. фіксована частина штрафу та 596,61 грн. процентна складова штрафу.

У силу положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання.

Порушенням зобов'язання, з огляду на зміст ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Наявний у матеріалах справи банківський розрахунок заборгованості та виписка по рахунку за кредитною карткою НОМЕР_1 є належним чином доведеним, та ОСОБА_2 не спростований.

За таких обставин, місцевий суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь банку заборгованість по відсоткам, нарахованих впродовж строку дії кредитної картки, виключивши суми, що були стягнуті раніше за судовим наказом.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_2 вказує на пропуск банком строку позовної давності для стягнення з нього відсотків по кредитній картці, вважаючи, що такий строк сплинув 19 квітня 2011 року.

Між тим, дані твердження апелянта не можуть братися до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6 листопада 2013 року в справі №6-116цс13, роз'яснено, що початок перебігу позовної давності за кредитною карткою, у якій не визначено чергових платежів, пов'язується зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Місцевим судом встановлено, що кредитна картка НОМЕР_1 видавалась ОСОБА_2 на строк до травня 2013 року, банк звернувся до суду у серпні 2014 року (а.с. 51).

Будь-яких доказів у підтвердження встановлення іншого строку дії картки ОСОБА_2 не надано, а початок відліку апелянтом строку позовної давності з моменту видачі судового наказу не ґрунтується на законі.

Решта доводів апеляційної скарги є несуттєвими та такими, що не спростовують висновків місцевого суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування чи зміни.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 15 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: В.А. Чічіль

Судді: О.Ю. Кузнєцова

С.Ю. Мартєв

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль