Рішення № 42359306, 06.01.2015, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2114/14-ц

Провадження № 2/548/38/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.01.2015 р. Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого -судді Старокожко В.П.,

при секретарі Листопад В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» ПАТ «ДАК « Автомобільні дороги України» про стягнення середнього заробітку за час затримки належних до виплати сум при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначила, що вона працювала на Дочірньому підприємстві «Полтавський облавтодор» ПАТ «ДАК « Автомобільні дороги України» та була звільнена 30.09.2014 р. за ст. 38 ч.1 КЗпП України.

На порушення ст.116 КЗпП України на момент звільнення кінцевий розрахунок з нею проведено не було. Оскільки при звільненні не було сплачено заборгованість по заробітній платі, то просить суд стягнути з відповідача на підставах ст..117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10028 грн. 52 коп. за період з 30.09.2014 р. по 20.11.2014 р. за строк затримки розрахунку 36 робочих днів.

В судове засідання позивачка не з'явилася, надавши заяву про розгляд цивільної справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав суду письмову заяву про визнання позову з клопотанням про розгляд справи у відсутність свого представника.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом у відповідності до ч. 4, ч. 5 ст. 174 ЦПК України встановлено, що визнання позовних вимог відповідачем є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому приймається судом.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.06.2009 року в п. 24 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляду справ у суді першої інстанції» звернуто увагу, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Заслухавши пояснення позивачів та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню, оскільки є обгрунтованим.

Так, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала на посаді начальника філії «Хорольський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор», і відповідно наказів № 49-«К» від 24.09.2014 року ДП « Полтавський облавтодор» та № 22-«К» від 30.09.2014 року Філії «Хорольський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» з 30.09.2014 року було звільнено з займаної посади у зв'язку з виходом на пенсію, відповідно до ст.38 ч.1 КЗпП України.

Судом встановлено, що позивачка на день звільнення працювала, в день звільнення отримала копії наказів про звільнення, трудову книгу, про те не отримала повний розрахунок, який відповідно до довідки № 1 від 06 січня 2015 року було проведено із позивачкою 20.11.2014 року..

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Згідно вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені законодавством строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток позивача судом обраховується виходячи з його заробітку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

Як вбачається з довідки ДП « Полтавський облавтодор» № 175 від 30 вересня 2014 р., середньоденний розмір заробітної плати за серпень - вересень місяці 2014 року становить 278,57грн. (Двісті сімдесят вісім гривень 57 копійки).

Сума компенсації за час затримки остаточного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України становить:

36 днів х 278.57 = 10028.52 грн.

Як встановлено судом, відповідачем в день звільнення розрахунок з позивачем проведено не було, а отже, вимоги в частині стягнення з відповідача всієї суми, що належать йому при звільненні підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума, 10028 грн. 52 коп. середнього заробітку за час затримки з 30 вересня 2014 року по 20 листопада 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ідентифікаційний код 32017261, на користь ОСОБА_1, 1952 року народження, уродженки та жительки АДРЕСА_1 середній заробіток за весь час затримки належних до виплати сум при звільненні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, починаючи 30 вересня 2014 року по день фактичного розрахунку - 20 листопада 2014 року в сумі 10028 (десять тисяч двадцять вісім) грн. 52 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ідентифікаційний код 32017261, на користь держави 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: В.П. Старокожко