Ухвала суду № 42358490, 13.01.2015, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/88/15-ц,

Провадження № 2н/359/48/2015

УХВАЛА

Іменем України

13 січня 2015 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., вивчивши заяву Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 53» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та 3 % річних за надання комунальних послуг по утриманню будинку та прибудинкової території,-

встановив:

12 січня 2015 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла вище зазначена заява, з проханням: видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «БМУ-53» - 12876,60 грн. суму заборгованості, 3% річних 625,73 грн., а також судові витрати. Крім того, просили з метою забезпечення зобовязання накласти арешт на все майно боржника.

Вивченням заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 98, 105, ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України, а саме: заявником на викладені в заяві обставини не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування щодо розгляду в одному позові позовних вимог різних видів цивільного судочинства, а саме наказного і позовного проваджень.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 96 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано, у разі якщо: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості .

Статтею 152 Цивільного процесуального кодексу України передбачено види забезпечення позову, а саме позов забезпечується : 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

З матеріалів справи вбачається, що заявником заявлено вимогу про видачу судового наказу про стягнення суми заборгованості та 3% річних, що має розглядатися в наказному провадженні, та вимога про забезпечення зобовязання, а саме накладення арешту на все майно боржника, що підлягають розгляду у позовному провадженні. Розгляд в одному позові вимог різних видів цивільного судочинства не передбачено нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов ; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності ; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності. До заяви про забезпечення позову додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову, та документ, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Ознайомившись з доданими до заяви документами, судом встановлено, що вимога про забезпечення зобовязання оформлено неналежним чином. Крім того, відсутній документ, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 105 Цивільного процесуального кодексу України до неналежно оформленої заяви застосовуються положення статті 121 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.

При таких недоліках вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху та надати строк для усунення вище зазначених недоліків, строком пять днів з дня отримання заявником копії ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 121 ЦПК України,-

ухвалив:

Заяву Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 53» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та 3 % річних за надання комунальних послуг по утриманню будинку та прибудинкової території - залишити без руху та надати строк 5 днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

У разі не усунення зазначених недоліків, заява буде вважатись не поданою та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л. В. Яковлєва