Рішення № 42356490, 12.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23190/13 12.01.15Колегія суддів у складі головуючого судді Отрош І.М., суддів Картавцевої Ю.В., Сташківа Р.Б., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій"доКомунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"простягнення 2408466 грн. 48 коп.Представники сторін:

від позивача: Гогітідзе В.Ф. - представник за довіреністю № ЦИТ-10/04 від 01.10.2014;

Мельник Е.О. - представник за довіреністю б/н від 18.06.2014;

від відповідача: Макусь Н.П. - представник за довіреністю № 110/005-9 від 12.01.2015;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.11.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" з вимогами до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" про стягнення заборгованості в розмірі 2715832 грн. 47 коп., з яких 2377927 грн. 96 коп. основного боргу, 240345 грн. 45 коп. 3% річних та 97559 грн. 06 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного з Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер» Договору № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати за поставлену позивачем теплову енергію, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.12.2010 по 01.07.2012 у розмірі 2377927 грн. 96 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 240345 грн. 45 коп. та інфляційні втрати в розмірі 97559 грн. 06 коп. за період з грудня 2010 року по жовтень 2012 року, право вимоги за якими перейшло до позивача на підставі договорів факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк», та № 04/10/12 від 04.10.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2013 порушено провадження у справі № 910/23190/13 та справу призначено до розгляду на 16.12.2013.

16.12.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про зобов'язання позивача надати копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.12.2013 розгляд справи відкладено на 27.12.2013, у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача в частині відкладення розгляду справи, неподанням сторонами витребуваних доказів та неявкою представника позивача у судове засідання.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 27.12.2013 справу № 910/23190/13 передано на розгляд судді Головіній К.І.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2013 (суддя Головіна К.І.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.01.2014.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 справу № 910/23190/13 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.01.2014 (суддя Отрош І.М.) справу прийнято до провадження.

17.01.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі № 37/158 стягнено з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» заборгованість за Договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 за період з 01.12.2009 по 01.04.2011 в розмірі 66740 грн. 65 коп., а тому заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з грудня 2010 року по березень 2011 року є безпідставними.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 20.01.2014 оголошено перерву до 31.01.2014.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 31.01.2014 оголошено перерву до 17.02.2014.

14.02.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому в заперечення заявлених позовних вимог, відповідач посилається на розбіжності в сплаті, а саме в довідці про надходження коштів за спожиту теплову енергію від Публічного акціонерного товариства «Екостандарт», розрахунку суми боргу та розгорнутого Акту звірки за період з 01.12.2010 по 01.11.2013 відповідачем сплачено 8937830 грн 53 коп., а в розрахунку ціни позову за цей самий період сплачено набагато менше, а саме 605120 грн 38 коп., а також зазначає, що в довідці про надходження коштів за спожиту теплову енергію від Публічного акціонерного товариства "Еконстандарт" та розрахунку суми боргу, сальдо станом на 01.12.2010 становить 3568838 грн 12 коп., яке не є підтвердженим, зокрема з огляду на наявність рішення Господарського суду міста Києва у справі № 37/158 за позовом Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» до Комунального підприємства «Житло-сервіс» про стягнення заборгованості по договору від 01.10.2003 № 420328 на суму 66740 грн 65 коп.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 17.02.2014 оголошено перерву до 03.03.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 справу № 910/23190/13 передано на розгляд судді Головіній К.І.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2014 (суддя Головіна К.І.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.03.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 справу № 910/23190/13 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.03.2014 справу прийнято до провадження суддею Отрош І.М.

24.03.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 24.03.2014 оголошено перерву до 07.04.2014.

04.04.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від позивача надійшли письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.04.2014 розгляд справи відкладено на 18.04.2014 у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2014 у справі № 910/23190/13 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На розгляд експерта були поставлені питання: чи підтверджується документально заявлена позивачем заборгованість за спожиту теплову енергію за договором від 01.10.2003 № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді, в сумі 2377927 грн. 96 коп. за період з 01.12.2010 по 01.07.2012, з урахуванням сплачених відповідачем грошових коштів у період з 01.12.2010 по 16.04.2014 на рахунок Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» та Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житлово-сервіс» та з урахуванням сальдо станом на 01.12.2010 у розмірі 3568838 грн 12 коп., а також рішення Господарського суду м. Києва у справі № 37/158 за позовом Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» до Комунального підприємства «Житло-сервіс» про стягнення заборгованості по договору від 01.10.2003 № 420328 у сумі 66740 грн 65 коп. та інших доказів, наданих сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2014 зупинено провадження у справі № 910/23190/13 до проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість проведення експертизи), що призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2014 у справі 910/23190/13, та повернення матеріалів справи до суду у справі № 910/23190/13.

26.05.2014 до відділу діловодства Господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи та про забезпечення виконання попередньої оплати експертизи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2014 провадження у справі № 910/23190/13 поновлено для розгляду клопотання судового експерта про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2014 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" та Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" надати документи, необхідні для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2014 зупинено провадження у справі № 910/23190/13 до проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість проведення експертизи), що призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 у справі 910/23190/13, та повернення матеріалів справи до суду.

08.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/23190/13 та висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 5557/14-45 від 30.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 поновлено провадження у справі № 910/23190/13 та розгляд призначено на 31.10.2014.

У судовому засіданні 31.10.2014 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 2063450 грн. 56 коп. основного боргу, 240345 грн. 45 коп. 3% річних та 97559 грн. 06 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2014 призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядження голови Господарського суду міста Києва від 31.10.2014 розгляд справи № 910/23190/13 доручено здійснювати колегіально у складі: головуючий суддя Отрош І.М., суддя Картавцева Ю.В., суддя Сташків Р.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2014 вказаною колегією суддів справу № 910/23190/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.11.2014.

21.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення та заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 2814009 грн. 77 коп., 3% річних в розмірі 240345 грн. 45 коп. та інфляційні втрати в розмірі 91559 грн. 06 коп.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 21.11.2014 оголошено перерву до 12.12.2014.

11.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 2070561 грн. 97 коп., 3% річних в розмірі 240345 грн. 45 коп. та інфляційні втрати в розмірі 97559 грн. 06 коп.

11.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що його заборгованість перед позивачем за договором постачання № 313/2009 від 28.09.2009 становить 569082 грн. 31 коп., а не 2063450 грн. 56 коп., як стверджує позивач у позовній заяві.

У судовому засіданні 12.12.2014 представник позивача подав заяву про повернення зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 6147 грн. 32 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2014, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 12.12.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 12.01.2015.

12.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про витребування доказів.

Розглянувши в судовому засіданні 12.01.2015 клопотання позивача про витребування доказів, суд відмовив в його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

За змістом ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Вказане клопотання позивача не містить, зокрема, обґрунтування неможливості надання зазначених відомостей самостійно, тобто наявності обставин, що перешкоджають їх наданню, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

У судовому засіданні 12.01.2015 представник відповідача подав доповнення на відзив, в якому зазначив, що заборгованість Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" за Договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 становить 50400 грн. 18 коп.

Розглянувши в судовому засіданні 12.01.2015 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 2070561 грн. 97 коп., 3% річних в розмірі 240345 грн. 45 коп. та інфляційні втрати в розмірі 97559 грн. 06 коп., суд прийняв її до розгляду зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог, як зменшення позовних вимог в частині основного боргу і розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 у загальному розмірі 2408466 грн. 48 коп., з яких 2070561 грн. 97 коп. основного боргу, 240345 грн. 45 коп. 3% річних та 97559 грн. 06 коп. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 12.01.2015 представники позивача надали усні пояснення по суті спору; позовні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.01.2015 заперечив проти задоволення позову, надав усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 12.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2003 між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча Компанія «Укр-Кан Пауер» (постачальник) та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (споживач) укладено Договір № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується відповідно до умов Договору виробити та поставити споживачу теплову енергію у гарячій воді, надалі - теплову енергію, для потреб опалення, гарячого водопостачання та вентиляції, а споживач зобов'язується відповідно до умов, викладених у Договорі, одержати поставлену постачальником теплову енергію та оплатити її.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 статуту Публічного акціонерного товариства «Екострандарт», затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Екостандарт» (протокол № 2/2011 від 18.04.2011), товариство є правонаступником спільного підприємства з іноземним інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-КАН ПАУЕР» яке було створено в результаті реорганізації орендного підприємства «Дарницька ТЕЦ», у подальшому реорганізованого у ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер», перейменованого на Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруючі Компанія «ДАРтеплоцентраль» в подальшому на Закрите акціонерне товаристві «Екостандарт». На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товаристві» щодо приведення статуту акціонерного товариства у відповідність з нормами цього закону найменування Закритого акціонерного товариства «Екостандарт» змінено на Публічне акціонерне товариство «Екостандарт».

Теплова енергія постачається в обсягах, зазначених у додатку №1 до Договору, згідно із Договором (п. 2.1 Договору).

Постачання теплової енергії постачальником та одержання її споживачем здійснюється на межі балансової належності споживача, яка визначається згідно із додатком №3 до Договору (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору, теплова енергія у відповідності до умов Договору постачається для потреб опалення - на протязі опалювального сезону, початок та закінчення якого відбувається не пізніше за строки, встановлені відповідними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації; для потреб гарячого водопостачання - на протязі всього строку дії Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору, кількість одержаної споживачем та спожитої ним теплової енергії визначається згідно із додатком №2 до Договору.

Пунктом 3.2 сторони погодили, що оплата поставленої теплової енергії здійснюється споживачем за тарифами, в порядку та на умовах, які визначені додатком №2 до Договору, враховуючи зміни та доповнення до Договору, внесені додатковими угодами до Договору, що укладені сторонами у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 4.2 Договору, постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем, згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1 до Договору; щомісячно оформляти для споживача табуляграму, що містить дані про кількість фактично спожитої теплової енергії, визначеної в гігакалоріях, та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць), платіжну вимогу-доручення, яка оформлюється постачальником згідно із додатком №2 до Договору, податкові накладні в порядку, встановленому законодавством України, та акт звірки розрахунків по Договору, корегування кількості спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку, або будинків (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноважного представника постачальника).

Відповідно до п. 4.3.2 Договору, споживач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість одержаної теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеному у додатку №2 до Договору.

Згідно з п.п. 7.1, 7.2 Договору, він набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє на протязі одного року з дня набрання чинності.

Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо жодною із сторін не буде письмово (рекомендованим листом) заявлене протилежне не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії Договору (п. 7.3 Договору).

Згідно з п. 1 Додатку № 2 до Договору, оплата поставленої теплової енергії здійснюється споживачем згідно із тарифами, встановленими для постачальника чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6 Додатку № 2 до Договору, споживач самостійно знімає показники будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до 25 числа поточного місяця та подає не пізніше 28 числа поточного місяця письмовий звіт про фактично поставлену теплову енергію.

Згідно з п. 7 Додатку №2 до Договору, споживач щомісяця з 8 по 12 число поточного місяця зобов'язаний самостійно отримати в департаменті енергозбуту постачальника, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Червоногвардійський, буд. 2, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, що включає загальну вартість теплової енергії, яка має бути поставлена споживачу на протязі всього поточного місяця, в тому числі вартість теплової енергії, що вже поставлена в поточному місяці, та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично оплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму за попередній період, оформлену постачальником згідно з п. 4.2.2 Договору; два примірники акту звіряння взаєморозрахунків по Договору, один із яких споживач має оформити (підписати) та повернути постачальнику на протязі двох днів з моменту одержання зазначених актів.

Відповідно до п. 8 Додатку № 2 до Договору, споживач зобов'язаний до 25 числа поточного місяця, згідно оформленої постачальником платіжної вимоги-доручення, сплатити грошовими коштами на поточний рахунок постачальника вартість теплової енергії, яка має бути поставлена споживачеві на протязі всього поточного місяця, в тому числі, вартість теплової енергії що вже поставлена в поточному місяці; в першочерговому порядку - суму заборгованості за теплову енергії, поставлену споживачеві раніше (в попередніх розрахункових періодах) та не оплачену ним у встановлений Договором строк.

Пунктом 9.1 Додатку № 2 до Договору сторони погодили, що в разі здійснення споживачем розрахунків за поставлену теплову енергію грошовими коштами з транзитного рахунку КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації, всі сплати споживача, здійснені ним з зазначеного транзитного рахунку, сторони вважають сплатами за теплову енергію, оплата вартості якої була прострочена якнайдовше.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

28.09.2012 між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» (клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» (фактор) укладено договір факторингу № 28/09/12, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» за Договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 (основний договір) на суму 3616174 грн. 72 коп., згідно з додатком № 3 до договору факторингу № 28/09/12.

У відповідності до пункту 1.1. договору факторингу № 28/09/12 сторонами визначено, що борг - це сума грошових коштів, належні до сплати клієнту боржником за основним договором. До боргу включаються суми визначені у розрахунку заборгованості та суми фінансування. Права вимоги - це всі права вимоги клієнта до боржника за основним договором на дату відступлення прав вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати коштів, штрафів, пені та будь-яких інших сум за основним договором та/або які передбачені законодавством, що належать до сплати клієнту за основним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за основним договором підписаним клієнтом на дату набрання чинності цим договором.

З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною основного договору, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за основним договором (пункт 2.2. Договору факторингу № 28/09/12).

Положеннями пункту 2.3 Договору факторингу № 28/09/12 визначено, що фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі фактором у клієнта права вимоги, а фактор набуває права вимоги на борг, який він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані останнім суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, за винятком зворотного викупу права вимоги клієнтом.

Згідно з пунктом 2.4. договору факторингу № 28/09/12 датою відступлення прав вимоги є дата підписання акту прийому-передачі.

У відповідності до пункту 4.2 Договору факторингу № 28/09/12 клієнт зобов'язаний в дату відступлення права вимоги від клієнта до фактора, передати фактору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, шляхом підписання з фактором акту прийому-передачі. В строк до 5 робочих днів з дати відступлення права вимоги клієнт зобов'язаний оформити (підписати та скріпити печаткою на надіслати) повідомлення про відступлення для боржника та надати копії повідомлень фактору

Як встановлено судом, відповідно до підписаного Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» акту прийому-передачі документів від 28.09.2012, відповідно до договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012 клієнт передав фактору засвідчені клієнтом копії договорів згідно з переліку визначеному у додатку № 3 до договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012, в тому числі копію Договору № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003.

Крім того, 04.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» (фактор) та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» (клієнт) укладено договір факторингу № 04/10/12, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги належне йому за договором факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Екостандарт», в тому числі право вимоги до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» за Договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 (основний договір) на суму 3616174 грн. 72 коп.

У відповідності до пункту 1.1. договору факторингу № 04/10/12 сторонами визначено, що борг - це сума грошових коштів, належні до сплати клієнту боржником за основним договором. До боргу включаються суми визначені у розрахунку заборгованості та суми фінансування. Права вимоги - це всі права вимоги клієнта до боржника за основним договором на дату відступлення прав вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати коштів, штрафів, пені та будь-яких інших сум за основним договором та/або які передбачені законодавством, що належать до сплати клієнту за основним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за основним договором підписаним клієнтом на дату набрання чинності цим договором.

З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною основного договору, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за основним договором (пункт 2.2. договору факторингу № 04/10/12).

Положеннями пункту 2.3. договору факторингу № 04/10/12 визначено, що фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі фактором у клієнта права вимоги, а фактор набуває права вимоги на борг, який він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані останнім суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, за винятком зворотного викупу права вимоги клієнтом.

Згідно з пунктом 2.4. договору факторингу № 04/10/12 датою відступлення прав вимоги є дата підписання акту прийому-передачі.

У відповідності до пункту 4.2. договору факторингу № 04/10/12 клієнт зобов'язаний в дату відступлення права вимоги від клієнта до фактора, передати фактору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, шляхом підписання з фактором акту прийому-передачі. В строк до 5 робочих днів з дати відступлення права вимоги клієнт зобов'язаний оформити (підписати та скріпити печаткою на надіслати) повідомлення про відступлення для боржника та надати копії повідомлень фактору.

Як встановлено судом, відповідно до підписаного Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» акту прийому-передачі документів від 04.10.2012, відповідно до договору факторингу № 04/10/10 від 04.10.2012 клієнт передав фактору засвідчені клієнтом копії договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2008, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк», та копії договорів з споживачами згідно з переліку визначеному у додатку № 3 до договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з частиною 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Нормами частини 1 статті 1082 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Приписами статті 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом встановлено, що відповідно до реєстру рекомендованих листів Публічним акціонерним товариством «Екострандарт» від 22.10.2012 на адресу відповідача було направлено повідомлення № 10-10-12/420328 від 10.10.2012 про відступлення на користь позивача права вимоги щодо заборгованості відповідача за Договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003.

Як встановлено судом, за період з 01.12.2010 по 01.07.2012 енергопостачальною компанією (Публічним акціонерним товариством «Екострандарт») було поставлено покупцю (Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс") теплову енергію на загальну суму 8437048 грн. 33 коп. на умовах, передбачених укладеним між сторонами Договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003. Факт, обсяги, вартість наданих послуг та факт здійснення відповідачем часткової оплати підтверджується доданими до позовної заяви копіями облікових карток за період з грудня 2010 року по червень 2012 року, зведених відомостей розщеплення сплат за підігрів води та за опалення за період з грудня 2010 року по червень 2012 року КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» КМДА, актів передачі товарної продукції за період з грудня 2010 року по червень 2012 року, а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплоенергію від Публічного акціонерного товариства «Екострандарт» за період з грудня 2010 року по червень 2012 року за Договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003.

Судом встановлено та це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, банківськими виписками, платіжними дорученнями, реєстрами погашення кредиторської заборгованості підприємств Дніпровського району міста Києва за теплову енергію по пільгах ЧАЕС за рахунок субвенції та реєстрами погашення кредиторської заборгованості підприємств Дніпровського району міста Києва за теплову енергію по пільгах населенню за період з грудня 2010 року по червень 2012 року та реєстрами перерахувань пільг по теплопостачанню за період з грудня 2010 по червень 2012 року, що покупець в порушення умов укладеного договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з 01.12.2010 по 01.07.2012, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 2070561 грн. 97 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати спожитої в період з 01.12.2010 по 01.07.2012 теплової енергії на суму 2070561 грн. 97 коп.

Суд зазначає, що між позивачем та відповідачем відсутній спір з приводу кількості поставленої теплової енергії за позовний період та, по суті, спір виник у зв'язку з порядком зарахування грошових коштів, які надходили від відповідача за Договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечуючи на позовні вимоги, відповідач зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі № 37/158 стягнено з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» заборгованість за Договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 за період з 01.12.2009 по 01.04.2011 в розмірі 66740 грн. 65 коп., а тому заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з грудня 2010 року по березень 2011 року є безпідставними.

Крім того, в заперечення заявлених позовних вимог, відповідач посилається на розбіжності в сплаті, а саме в довідці про надходження коштів за спожиту теплову енергію від Публічного акціонерного товариства «Екостандарт», розрахунку суми боргу та розгорнутого Акту звірки за період з 01.12.2010 по 01.11.2013 відповідачем сплачено 8937830 грн 53 коп, а в розрахунку ціни позову за цей самий період сплачено набагато менше, а саме 605120 грн 38 коп., а також зазначає, що в довідці про надходження коштів за спожиту теплову енергію від Публічного акціонерного товариства "Еконстандарт" та розрахунку суми боргу, сальдо станом на 01.12.2010 становить 3568838 грн 12 коп., яке не є підтвердженим, зокрема з огляду на наявність рішення Господарського суду м. Києва у справі № 37/158 за позовом Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» до Комунального підприємства «Житло-сервіс» про стягнення заборгованості по договору від 01.10.2003 № 420328 на суму 66740 грн 65 коп.

Для з'ясування розміру заборгованості відповідача з урахуванням розбіжностей в сплаті грошових коштів за спожиту теплову енергію між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», суд прийшов до висновку про необхідність призначення у даній справі судової експертизи, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2014 у справі № 910/23190/13 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На розгляд експерта були поставлені питання: чи підтверджується документально заявлена позивачем заборгованість за спожиту теплову енергію за договором від 01.10.2003 № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді, в сумі 2377927 грн. 96 коп. за період з 01.12.2010 по 01.07.2012, з урахуванням сплачених відповідачем грошових коштів у період з 01.12.2010 по 16.04.2014 на рахунок Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» та Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житлово-сервіс» та з урахуванням сальдо станом на 01.12.2010 у розмірі 3568838 грн 12 коп., а також рішення Господарського суду м. Києва у справі № 37/158 за позовом Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» до Комунального підприємства «Житло-сервіс» про стягнення заборгованості по договору від 01.10.2003 № 420328 у сумі 66740 грн 65 коп. та інших доказів, наданих сторонами.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 5557/14-45 від 30.09.2014 вбачається, що за період з 01.12.2010 по 30.07.2012 заборгованість по оплаті теплової енергії з урахуванням рішення Господарського суду м. Києва у справі №37/158 за позовом ТОВ «Екостандарт» до Комунального підприємства «Житло-сервіс» про стягнення заборгованості по договору від 01.10.03 № 420328 у сумі 66740,65грн., сплачених відповідачем грошових коштів у період з 01.12.10 по 16.04.14 на рахунок ПАТ «Екостандарт» та ТОВ «Центр Інфотехнологій» та:

з урахуванням сальдо станом на 01.12.10 - 0 грн., - не підтверджується документально заявлена позивачем заборгованість за спожиту теплову енергію за договором від 01.10.03 №420328, в сумі 2377927,96грн., оскільки складає (- 688087,70грн.) (66740,65 + 8437048,33 - 9191876,68);

з урахуванням сальдо станом на 01.12.10 - 3568838,12 грн., - не підтверджується документально заявлена позивачем заборгованість за спожиту теплову енергію за договором від 01.10.03 №420328, в сумі 2377927,96 грн., оскільки складає 2814009,77 грн. (3568838,12 + 8437048,33 - 9191876,68).

Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.

Висновок експерта повинен бути оголошений у судовому засіданні та досліджений разом з іншими доказами. Дослідження висновку експерта - це процесуальна дія, спрямована на одержання з висновку експерта відомостей про факти судом і доведення їх до сприйняття учасників процесу. Суд зобов'язаний особисто сприйняти наданий йому висновок експерта з метою його правильної оцінки при винесенні рішення.

Відповідно до частин 5, 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Суд зазначає, що частина 5 вказаної статті встановлює додаткове до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України правило оцінки доказів. Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Як зазначається у п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз", у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 р. N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах".

Так, у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" зазначається, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У результаті дослідження та оцінки експертного висновку суд може визнати його: а) повним та обґрунтованим і покласти в основу рішення; б) неповним або не досить зрозумілим і призначити додаткову експертизу; в) таким, що викликає сумніви у правильності висновку, і призначити повторну експертизу; г) не погоджуючись із висновком експерта, не враховувати його у винесенні рішення, постановити рішення на підставі інших доказів.

Якщо суд не погоджується з висновком експерта, він відповідно до частини 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України має право відхилити висновок судового експерта. Мотиви такого відхилення суд повинен викласти в судовому рішенні, як це передбачено ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд відхиляє висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 5557/14-45 від 30.09.2014 у зв'язку з тим, що він не узгоджується з фактичними доказами, наявними у справі, та які підтверджують факт існування заборгованості Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" за Договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 за період з 01.12.2010 по 01.07.2012 в розмірі 2070561 грн. 97 коп., а саме: копіями облікових карток за період з грудня 2010 року по червень 2012 року, зведених відомостей розщеплення сплат за підігрів води та за опалення за період з грудня 2010 року по червень 2012 року КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» КМДА, актів передачі товарної продукції за період з грудня 2010 року по червень 2012 року, довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплоенергію від Публічного акціонерного товариства «Екострандарт» за період з грудня 2010 року по червень 2012 року за Договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003, банківськими виписками, платіжними дорученнями, реєстрами погашення кредиторської заборгованості підприємств Дніпровського району міста Києва за теплову енергію по пільгах ЧАЕС за рахунок субвенції та реєстрами погашення кредиторської заборгованості підприємств Дніпровського району міста Києва за теплову енергію по пільгах населенню за період з грудня 2010 року по червень 2012 року та реєстрами перерахувань пільг по теплопостачанню за період з грудня 2010 по червень 2012 року.

При цьому суд зазначає, що cальдо у бухгалтерському обліку є залишком по бухгалтерському рахунку, різниця між сумою записів по дебету і кредиту рахунків. Дебетове сальдо (дебет більше кредиту) показує стан даного виду господарських коштів на певну дату і відображається в активі балансу. Кредитове сальдо (кредит більше дебету) показує стан джерел господарських коштів і відображається в пасиві. Якщо рахунок не має залишку (сальдо дорівнює нулю), то такий рахунок називається закритим.

Сальдо - не є юридичною категорією та, по суті, визначає певний обсяг невиконаного грошового зобов'язання станом на певний період.

Суд зазначає, що сальдо (заборгованість відповідача за отриману від Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» теплову енергію) сумою 3568838,12 грн. станом на 01.12.2010 є заборгованістю Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" за Договором № 420328, яка встановлена Господарським судом міста Києва у справах № 1/20, № 1/171, № 37/158 та постановами Київського апеляційного господарського суду у справі № 35/91-42/351 та справі № 17/49.

Пунктом 9.1 Додатку № 2 до Договору сторони погодили, що в разі здійснення споживачем розрахунків за поставлену теплову енергію грошовими коштами з транзитного рахунку КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації, всі сплати споживача, здійснені ним з зазначеного транзитного рахунку, сторони вважають сплатами за теплову енергію, оплата вартості якої була прострочена якнайдовше.

Відповідно до п. 9.2 Додатку № 2 до Договору № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003, в разі неналежного оформлення споживачем графи платіжного доручення «призначення платежу», за виключенням випадків передбачених п. 9.1 Додатку № 2 до Договору, сторони вважають, що згідно із даним платіжним дорученням на підставі Договору оплачується теплова енергія, оплата вартості якої була прострочена споживачем найдовше.

За таких обставин суд приймає до уваги твердження позивача про те, що ним були здійснені зарахування частини оплат, проведених відповідачем у період з 01.12.2010 по 01.07.2012, як оплата вартості теплової енергії, яка була прострочена якнайдовше, тобто, в рахунок погашення заборгованості, яка виникла станом на 01.12.2010 та розмір якої встановлений рішеннями суду у справах № 1/20, № 1/171, № 37/158, № 35/91-42/351 та справі № 17/49.

Також, заперечуючи на позовні вимоги, відповідач зазначив, що відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди до Договору № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді, оплата поставленої постачальником теплової енергії здійснюється споживачем згідно з тарифами, встановленими для постачальника чинним законодавством України. Мешканці (населення) житлових будинків, що зазначені в Додатку № 7 до Договору, оплачують постачальнику теплову енергію, поставлену згідно з Договором, грошовими коштами через транзитний рахунок комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Київської міської державної адміністрації. Заборгованість за теплову енергію, яка можливо виникне при неповній оплаті населенням споживачеві комунальних послуг і квартирної плати, не становить борг споживача перед постачальником.

Втім, суд зазначає, що умови Додаткової угоди до Договору не виключили вказане зобов'язання споживача з оплати за теплову енергію, а тільки встановили порядок оплати мешканцями за теплову енергію шляхом перерахування коштів на рахунок третьої особи - КП «ГІОЦ», а також на споживача покладено обов'язок забезпечувати збір коштів з мешканців та вжиття відповідних заходів, штрафні санкції тощо.

Крім того, вказаною Додатковою угодою не змінювались умови, передбачені у п. 8 Додатку № 2 до Договору, а саме в частині обов'язку споживача сплатити до 25 числа поточного місяця грошовими коштами на поточний рахунок постачальника згідно оформленої платіжної вимоги вартість теплової енергії.

Суд зазначає, що між постачальником та мешканцями відсутні правовідносини, а тому стягнення з мешканців заборгованості з оплати за спожиту теплову енергію постачальником є неможливим, а здійснюється саме відповідачем, що відображено зокрема в умовах Додаткової угоди до Договору.

Посилання відповідача на п. 1 Додаткової угоди до Договору про віднесення заборгованості за теплову енергію, яка може виникнути при не повній оплаті населенням споживачу до такої, що не становить борг споживача перед постачальником не приймаються судом до уваги, оскільки аналіз погоджених сторонами умов на постачання теплової енергії у гарячій воді свідчить про те, що відповідач є зобов'язаною особою за отримання від позивача теплової енергії та її оплати з метою передачі кінцевим споживачам.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" в частині стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" суми основного боргу в розмірі 2070561 грн. 97 коп. за Договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 за період з 01.12.2010 по 01.07.2012 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 240345 грн. 45 коп. та інфляційні втрати в розмірі 97559 грн. 06 коп. за період з грудня 2010 року по жовтень 2013 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003, позивачем було правомірно нараховано 3% річних в розмірі 240345 грн. 45 коп. та інфляційні втрати в розмірі 97559 грн. 06 коп. за період з грудня 2010 року по жовтень 2013 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в розмірі 240345 грн. 45 коп. та інфляційні втрати в розмірі 97559 грн. 06 коп. за період з грудня 2010 року по жовтень 2013 року, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" в частині стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" 3% річних в розмірі 240345 грн. 45 коп. та інфляційні втрати в розмірі 97559 грн. 06 коп. за період з грудня 2010 року по жовтень 2013 року за Договором № 420328 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 12.12.2014 представник позивача подав заяву про повернення зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 6147 грн. 32 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з ч. 2 вказаної статті Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012, № 5515-VI, з 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1147 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Відповідно до платіжного доручення № 21 від 20.11.2013, при зверненні з позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 54316 грн. 65 коп. виходячи з ціни позову в сумі 2715832 грн. 47 коп.

Зважаючи на те, що позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 2070561 грн. 97 коп., 3% річних в розмірі 240345 грн. 45 коп. та інфляційні втрати в розмірі 97559 грн. 06 коп., що разом становить 2408466 грн. 48 коп., яка була прийнята судом до розгляду, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України частину сплаченого ним судового збору в розмірі 6147 грн. 32 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 25-Б; ідентифікаційний код: 31025659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 22; ідентифікаційний код: 32531966) суму основного боргу в розмірі 2070561 (два мільйони сімдесят тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн. 97 коп., 3% річних в розмірі 240345 (двісті сорок тисяч триста сорок п'ять) грн. 45 коп., інфляційні втрати в розмірі 97559 (дев'яносто сім тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 06 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 48169 (сорок вісім тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 33 коп.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 22; ідентифікаційний код: 32531966) з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Платник: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк платника: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в розмірі 6147 (шість тисяч сто сорок сім) грн. 32 коп., сплачений за платіжним дорученням № 21 від 20.11.2013.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.01.2015

Головуючий суддя І.М. Отрош

Судді Ю.В. Картавцева

Р.Б. Сташків