Ухвала суду № 42355380, 14.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2015 року

справа № П/811/2106/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі №П/811/2106/14

за позовом

Приватного малого підприємства «Тарон»

до

про

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПМП “Тарон”(далі – позивач) звернулося до суду з позовом до Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області (далі – відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 11 квітня 2014 року №0000602202 (т. 1 а.с.3-18).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №П/811/2106/14 (т.1 а.с.1).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, які в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції, застосовані спірним податковим повідомлення-рішенням, на його підставі, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі №П/811/2106/14 адміністративний позов задоволенний. (суддя – Нагібіна Г.П.) (т.3 а.с.193-195)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що характер укладених між позивачем та ПП “Конті-Преміум”, ТОВ “ВКП “Будекспро 12”, ТОВ “Сідлей” та ТОВ “Полімексгруп-11”, правочинів мав як реальний так і економічний зміст, тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит та суми витрат по господарським операціям.

Відповідач – Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі №П/811/2106/14 та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що прийнявши оскаржуване податкове повідомлення – рішення він діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам державної податкової служби.

09 вересня 2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№45825/14 надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він, посилаючись на те, що податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що він, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, допущені його контрагентами ПП «Конті-Преміум», ТОВ «ВКП «Будекспро 12», ТОВ «Сідлей», ТОВ «Полімексгруп – 11», або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди. На час здійснення господарських операцій, вищезазначені контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Тому з урахуванням вищезазначеного, просить суд залишити постанову суду першої інстанції від 15.07.2012 року без змін, та відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПМП “Тарон” 12.03.1993 р. зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради за №14441200000004240, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Серія А00 №746342 (т.1, а.с.30) та перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ з 24.03.1993 р. за №1545 (т.1, а.с.32).

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що 18 березня 2014 року посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного малого підприємства «Тарон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.04.2012р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р. та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої було складено акт №67/11-23-22-02/13758371 від 31 березня 2014 року (далі акт перевірки).

Висновками акту перевірки встановлено наступні порушення ПМП «Тарон», а саме: 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на 294109,00 грн., в тому числі за травень 2012р. на суму 32050,00 грн., за липень 2012 року на 44132,00 грн., за вересень 2012 року – 150000,00 грн., жовтень 2012 року – 4757,00 грн., грудень 2012 року – 62429,00 грн., березень 2013 року – 153,00 грн., жовтень 2013 року – 588,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення – рішення від 11.04.2014 року №0000602202, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 441164,00., у тому числі за основним платежем 294109,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 147055,00 грн. (т.1,а.с.20).

Під час перевірки відповідач дійшов висновку про заниження податку на додану вартість внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП “Конті-Преміум”, ТОВ “ВКП “Будекспро 12”, ТОВ “Сідлей” та ТОВ “Полімексгруп-11”, правочини з якими встановлено нікчемними.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що 01.01.2011 року між позивачем ПМП «Тарон» (Покупець) та ПП «Конті Преміум» (Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 12, згідно якого Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість і ціна якого зазначена в рахунку (т.1, а.с.97)

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору було надано до суду копії накладних від 04.05.2012р., від 21.05.2012р. за № 143, від 30.05.2012р. за № 151; копії податкових накладних від 04.05.2012р. за № 9, від 21.05.2012р. за № 12, від 30.05.2012р. за № 16; копії прибуткових накладних від 04.05.2012р №ПН-0000014, від 21.05.2012р. №ПН-0000015, від 30.05.2012р №ПН-0000016 (том 1 а.с.98-106).

Крім того, відповідно до акту №54 про надання послуг, ПП «Конті Преміум» надало позивачу послуги автотранспортом та механізмами на загальну суму 58839,17 грн. (в т.ч. ПДВ – 9806,53 грн.) (т.1, а.с.107), що підтверджується копіями товаро - транспортних накладних (т.3, а.с. 16-22), та за результатами наданих послуг позивачеві виписано податкову накладну №11 від 10.05.2012р. та рахунки (т.1, а.с. 108-110).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Будекспро 12» укладено договір підряду від 20.10.2012 року. Предметом укладеного договору є реконструкція з впровадженням енергозберігаючих технологій Тарасівського навчально-виховного комплексу Новгородківського району (т.1,а.с.116-117).

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору матеріали справи містять копії первинних документів, а саме податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт, платіжні доручення (т. 1, а.с. 118-161), що підтверджують фактичне виконання сторонами умов даного договору.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем (Підрядник) та Управлінням капітального будівництва Кіровоградської ОДА (Замовник) укладено договір підряду №44/12 від 22.10.2012 року. Предметом укладеного договору є виконання робіт по об’єкту “Тарасівський навчально – виховний комплекс Новгородківського району – реконструкція з впровадження енергозберігаючих технологій” та усунення вад упродовж гарантійного періоду (т.3,а.с.25-33). Виконання умов вказаного договору підтверджується долученими до справи копіями первинних документів (т.3,а.с.34-52)

Таким чином, отримані від ТОВ “ВКП “Будекспро 12” послуги реконструкції з впровадженням енергозберігаючих технологій, надані в межах господарської діяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2012 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ “Сідлей” укладено договір купівлі-продажу №12 (т.1,а.с.166).

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору було надано до суду копії видаткових накладних від 16.09.2012р. №91601, №91602, від 17.09.2012р. №91701, №91702, від 18.09.2012р. №91801, №91802, від 19.09.2012р. №91902, №91903, від 20.09.2012р. №92001, від 24.09.2012р. №92401, від 25.09.2012р. №92501, №92502, від 26.09.2012р. №92601, №92602, від 27.09.2012р. №92701, №92702, від 28.09.2012р. №92804; податкових накладних від 16.09.2012р. №19, №20, від 17.09.2012р. №21, №22, від 18.09.2012р. №23, №24, від 19.09.2012р. №27, №28, від 20.09.2012р. №35, від 24.09.2012р. №38, від 25.09.2012р. № 39, №40, від 26.09.2012р. №41, №42, від 27.09.2012р. №43, №44, від 28.09.2012р. № 51; прибуткових накладних від 16.09.2012р. №ПН-0000191, №ПН-0000192, від 17.09.2012р. №ПН-0000194, №ПН-0000193, від 18.09.2012р. №ПН-0000195, №ПН-0000196, від 19.09.2012р. №ПН-0000224, №ПН-0000223, від 20.09.2012р. №ПН-0000225, від 24.09.2012р. №ПН-0000226, від 25.09.2012р. №ПН_0000227, №ПН-0000228, від 26.09.2012р. №ПН-0000229, №ПН-0000230, від 27.09.2012р. №ПН-0000231, №ПН-0000232, від 28.09.2012р. №ПН-0000233 (т.1, а.с.167-217).

Факт оплати отриманого товару в сумі 900000,00 грн. підтверджується копіями платіжних доручень (т.1,а.с.218-219).

Транспортування товару, здійснювалось за замовленням ТОВ “Сідлей”, що підтверджується долученими до справи копіями товарно-транспортних накладних (т.3,а.с.53-69).

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що 23.02.2012 року між позивачем (замовник за договором) та ТОВ “Полімексгруп 11” укладено договір надання послуг №23. Предметом укладеного договору є надання послуг вантажного транспорту (т.1,а.с.224).

За наслідками виконання умов укладеного договору ТОВ “Полімексгруп 11” виписало рахунок – фактуру №199 від 31.07.2012р. та рахунок – фактуру №200 від 31.07.2012р. (т.1,а.с.225,229), акт №74 про надання послуг автотранспортом та механізмами та акт №75 про надання послуг автотранспортом та механізмами(т.1,а.с.226,230) та податкові накладні №25 від 31.07.2012 р., №26 від 31.07.2012р. (т.1,а.с.227,231)

Факт оплати послуг в сумі 104520,00рн. підтверджується копіями платіжних доручень (т.1,а.с.228,232).

23.02.2012 року між ПМП “Тарон” (покупець) та ТОВ “Полімексгруп-11” укладено договір купівлі-продажу №43/2 (т.1,а.с.233). За наслідками виконання умов укладеного договору ТОВ “Полімексгруп-11” виписало рахунки – фактури, видаткові накладні, податкові накладні та прибуткові накладі (т.1,а.с.234-236,238-240,242-245,247-251,253).

Факт оплати отриманого товару в сумі 175270,00 грн. підтверджується копіями платіжних доручень (т.1,а.с.237,241,246,252).

Транспортування товару, здійснювалось за замовленням ТОВ “Полімексгруп-11”, що підтверджується долученими до справи копіями товарно-транспортних накладних (т.3,а.с.100-128).

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що придбані товари використовувались позивачем у власній господарської діяльності, а саме під час виконання робіт, за укладеними договорами підряду №10/1 від 10.04.2012 року укладеного з ТОВ "Південна промислова компанія" (т.2,а.с.196), договором підряду №7/1 від 01.08.2012 року укладеного з селищною радою смт. Олександрівка (т.2,а.с.207-211), договором підряду №05/08 від 19.07.2012 року, укладеного з ТОВ "Спецелектромонтаж 2007" (т.2,а.с.220-222) та договором підряду №48/09 від 02.11.2009 року, укладеного з Управлінням капітального будівництва облдержадмінстрації (т.2,а.с.234-235).

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих йому ПП «Конті-Преміум», ТОВ «ВКП «Будекспро 12», ТОВ «Сідлей» та ТОВ «Полімексгруп-11» у перевіряємому періоді

Водночас усі вищенаведені контрагенти позивача на час видачі податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому відповідно до п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України мали обов'язок виписувати податкові накладні.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому питання віднесення певних сум до податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочинів між позивачем та контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 15 липня 2014 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі №П/811/2106/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 15 січня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна