Ухвала суду № 42355374, 15.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 рокусправа № 808/2101/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Розівського районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у справі №808/2101/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітніх - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Розівського районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24 березня 2014 року звернулася до суду з позовом до Розівського районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, в якому просить суд визнати протиправною відмову відповідача в реєстрації позивача та її дітей за місцем проживання та зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію за місцем проживання позивача та її малолітніх дітей.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте відповідачем рішення від 04.12.2013 року №470 про відмову в реєстрації місця проживання, є незаконним, безпідставним та таким, що порушує права позивача, як співвласника нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано відмову Розівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в реєстрації ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітніх - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за місцем проживання від 04.12.2013 року. Зобов'язано Розівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітніх - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про реєстрацію їх місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що право позивача на проживання у житлі підтверджується належним чином зареєстрованим договором дарування від 13.11.2013 року №1499, а отже, позивачем було надано документ, що підтверджує право на проживання в житлі, в зв'язку з чим згода співвласника житла не є необхідною. Крім того, суд першої інстанції вказує на те, що прийняття рішень щодо здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, відповідно до Указу Президента України від 06.04.2011 №405/2011 Питання Державної міграційної служби України, є компетенцією ДМС України та її територіальних підрозділів, а тому у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача до відповідача в частині зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію за місцем проживання позивача та її малолітніх дітей.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач згідно договору дарування від 13.11.2013 року №1499 є власником Ѕ будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки позивач є співвласником вищезазначеного будинку та йому належить Ѕ частки вказаного будинку, а тому за приписами ст.ст. 358, 369 Цивільного кодексу України незалежно від форми спільної власності (сумісна чи часткова), для реєстрації місця проживання позивача та її малолітніх дітей потрібна згода співвласників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору дарування від 13.11.2013 року №1499 ОСОБА_5 передала позивачу безоплатно у власність Ѕ частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з відповідною часткою надвірних будівель. На земельній ділянці розташований: житловий будинок площею 56,3 кв.м, матеріали стін - черепашник оштукатурений та надвірні будівлі: веранда, ганок, погріб, літня кухня, гараж, 2 сараї, убиральня, 2 басейни, огорожа, ворота, вимощення. Житловий будинок з надвірними будівлями розташований на земельній ділянці площею 0,1020 га, кадастровий номер 2324955100:06:005:0091, що є комунальною власністю (а.с.8-10).

Зазначений договір був посвідчений нотаріусом Розівської державної нотаріальної контори Мацків Т.М. та зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 13.11.2013 року за №3357623.

Згідно з довідкою від 14.11.2013 року №143, виданої БТІ КП «Розівський комунгосп» Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, належить - Ѕ позивачу, згідно зазначеного договору дарування та Ѕ ОСОБА_7, згідно договору купівлі-продажу від 01.10.2001 року (а.с.12).

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 26.12.2001 року №1574, посвідченого нотаріусом Розівської державної нотаріальної контори Мацків Т.М., спадкоємцем Ѕ частки майна померлої ОСОБА_7, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_8 (а.с13).

З метою реєстрації себе та своїх дітей за місцем проживання у зазначеному житловому будинку, Ѕ частина якого була подарована позивачу та належить йому на праві приватної власності, позивач 01.12.2013 року звернувся до відповідача з відповідною заявою. До заяви було додано: паспорт та ідентифікаційний код позивача, свідоцтва по народження ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, договір дарування від 13.11.2013 року №1499, довідка від 14.11.2013 року №143 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26.12.2001 року №1574.

Листом від 04.12.2013 року №470 відповідач відмовив позивачу у реєстрації місця проживання.

Зазначена відмова була мотивована тим, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а оскільки відсутня згода на реєстрацію місця проживання другого співвласника нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, то заява позивача не підлягає задоволенню (а.с.14).

Правомірність відмови відповідача у реєстрації позивача та її малолітніх дітей за місцем їх проживання є предметом спору переданого на вирішення суду.

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі - Закон №1382-IV) вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

За приписами Закону №1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.

Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів встановлений Наказом МВС України від 22.11.2012 №1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» (далі - Порядок).

За приписами п. 1.2, 1.3 ст. 1 Порядку реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Порядку для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру:

- письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5 Порядку);

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;

- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

- талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

документи, що підтверджують:

- право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач 01.12.2013 року звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію місця проживання. До заяви ним було додано зокрема договір дарування від 13.11.2013 року №1499 на право власності Ѕ частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Тобто в даному випадку документом, що підтверджує право на проживання позивача у житлі є договір дарування від 13.11.2013 року №1499 на право власності Ѕ частки житлового будинку.

Відмова відповідача у реєстрації позивача за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю згоди співвласника Ѕ цього будинку, фактично позбавляє права позивача на реалізацію її конституційного права на користування Ѕ частиною житла, яке належить їй на праві приватної власності.

Що стосується реєстрації місця проживання малолітніх дітей позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом 2.3 Порядку передбачено, відомості про дітей віком до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вносяться до заяви одного з них.

Відомості про реєстрацію дитини, яка не досягла 14 років, вносяться до картки реєстрації того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, та до адресної картки.

До адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України надсилаються відомості про реєстрацію місця проживання того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, у графу 14 цих відомостей вноситься інформація про дитину (прізвище, ім'я, по батькові, стать, дата і місце народження).

Тобто, відомості про реєстрацію малолітніх дітей позивача вносяться до заяви про реєстрацію місця проживання позивача та її реєстраційної картки, а отже не потребують окремої згоди співвласників житла на їх реєстрацію місця проживання.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Розівського районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у справі №808/2101/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 16 січня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко