Ухвала суду № 42355314, 11.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2014 рокусправа № 804/10636/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Дадим Ю.М. Кругового О.О. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року

у справі № 804/10636/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд»

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 15 травня 2013 року № 0000622220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 561141,00 грн. та № 0000612220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 648687,50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, на підставі наказу від 02 квітня 2013 року № 552 та направлення № 485/222, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд» з питань дотримання податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта» за травень, червень, липень, вересень 2011 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «Технолог ЛТД» за квітень 2011 року, з приватним підприємством «Оплот» за січень, червень 2011 року, з комунальним підприємством «Парковка та реклама» за січень, вересень 2011 року, з приватним підприємством «ОСОБА_1» за січень, квітень 2010 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Гранд» за вересень 2009 року, за результатами якої складено акт від 15 квітня 2013 року № 492/222/31933268.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого останнім занижено податок на прибуток приватних підприємств під час взаємовідносин, зокрема, з товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта» за травень, червень, липень та вересень 2011 року у розмірі 561141,00 грн., статті 22, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 512043,10 грн., з яких 487949,00 грн. - за період травень, червень, липень, вересень 2011 року по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта».

При цьому, позиція податкового органу про недійсність правочину, укладеного позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта», ґрунтується на висновках акту перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта» від 28 травня 2012 року № 1295/55/22-206, отриманого від Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби. Також відповідач зазначав, що позивачем не було надано до перевірки сертифікат якості на поставлений товар, а саме на придбаний у його контрагента, бітум, що також свідчить про нереальність господарських операцій між цими суб'єктами господарювання.

На підставі акту перевірки від 15 квітня 2013 року Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 15 травня 2013 року № 0000622220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 561141,00 грн. за основним платежем, № 0000612220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 648687,50 грн., в тому числі 487949,00 грн. за основним платежем та 160738,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта» укладено договір поставки від 20 травня 2011 року, № 200511, за умовами якого контрагентом поставлено протягом травня-вересня 2011 року товар (бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90) на загальну суму 4550032,23 грн. (з ПДВ), з якого, за даними акту перевірки від 15 квітня 2013 року, частину становить бітум, отриманий по ланцюгу постачання товариство з обмеженою відповідальністю «Байкара» - товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта» - товариство з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд» на суму 4316359,30 грн., в тому числі податок на додану вартість 729315,70 грн. Реальність господарських взаємовідносин підтверджується видатковими накладними, податковими накладними.

Сума податку на додану вартість у розмірі 729315,70 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту в наступних періодах: у травні 2011 року - 29790,00 грн., у червні 2011 року - 136683,80 грн., у липні 2011 року - 199706,70 грн., у серпні 2011 року - 241367,30 грн., у вересні 2011 року - 121768,62 грн. При цьому, суму податкового кредиту за серпень 2011 року у розмірі 241367,30 грн. зменшено у повному обсязі за результатами попередньої перевірки позивача за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року. У зв'язку з чим до складу податкового кредиту за травень, червень, липень, вересень 2011 року позивачем включено суми податку на додану вартість у розмірі 487949,12 грн.

Оскільки, товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта» не є виробником бітуму, тому якість товару, що постачався ним, підтверджується паспортами якості виробника - Кременчуцького та Лисичанського нафтопереробних комбінатів.

Транспортування товару здійснювалося автоцистернами, що підтверджується товарно-транспортними накладними. Облік бітуму здійснено в Журналі приходу нафтобітуму товариства з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд», в якому також міститься інформація відносно того на якій автомашині завезено прийнятий товар.

Розрахунки між сторонами проводилися в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, факт здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів (договір поставки, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, паспорти якості товару, платіжні доручення), що відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України. Крім того, товар придбано позивачем для використання у власній господарській діяльності.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання відповідача відносно того, що видаткові накладні складені з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так як в них не зазначено ПІБ та посади осіб, що відвантажили та отримали товар та відсутнє посилання на довіреності цих осіб, за якими отримано та відвантажено товар, є безпідставними, оскільки у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та на віднесення до складу витрат відповідного звітного періоду вартості отриманого товару та послуг лише за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит та здійснено такі витрати.

При цьому, слід зазначити, що наявність недоліків у первинних документах є лише порушенням порядку заповнення цих документів, допущених постачальником, а відтак такі недоліки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит та на віднесення до складу витрат відповідного звітного періоду вартості отриманого товару. Тим більше, що податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, та інші первинні документи за правочином з товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта» складені з дотримання обов'язкових вимог до первинних документів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що при визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

При цьому, посилання податкового органу на акт перевірки контрагента позивача не доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 15 квітня 2013 року № 492/222/31933268, оскільки він не спростовує дійсність укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд» з контрагентом правочину щодо поставки товару та не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі № 2а/0470/6811/12 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, встановлення відсутності компетенції та зобов'язання утриматися від певних дій, задоволено частково та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 червня 2012 року №0000160220 та №0000170220, прийняті на підставі акту перевірки від 28 травня 2012 року № 1295/55/22-206 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта» під час здійснення господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Байкара» за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року. З даної постанови вбачається, що судом встановлено реальність здійснення господарської операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта» та товариством з обмеженою відповідальністю «Байкара».

Судове рішення відповідно до приписів статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрало законної сили.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: О.О. Круговий