Постанова № 42355225, 14.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2014 р. Справа № 804/17688/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ніколайчук С.В.

при секретарі судового засідання Федуркіній А.В.;

за участю:

представник позивача ОСОБА_1;

представник відповідача Кравченко В.В..;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_3 до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міністерства оборони України м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.14р. гр. ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міністерства оборони України м. Дніпропетровська, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність начальника КЕВ МО України м.Дніпропетровська, яка виразилась в не розгляді заяви №2418 від 29.09.14р. ОСОБА_3 по суті, в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та вжити заходів передбачених цим Законом;

- зобов'язати начальника КЕВ МО України м.Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_3 в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та видати розпорядження, щодо приватизації квартири, яку вона займає на підставі ордеру №1131 від 23.10.1089 року.

В обґрунтування позову зазначено, що гр. ОСОБА_3, керуючись ст. ст. 40, 47 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 6 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Наказом Міністра оборони України № 1 від 03.01.1993 року, звернулась з заявою до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міністерства оборони України м. Дніпропетровська, що є уповноваженим органом з приватизації в с.м.т. Черкаське та с.м.т. Гвардійське, про передачу в приватну власність квартири, в якій вона прописана з 26.10.14р. та проживає на підставі ордера №1131 від 23.10.1989р., проте листом № 3084 року гр. ОСОБА_3 безпідставно відмовлено у приватизації зазначеної квартири. Таким чином, позивач просить суд захистити його право на приватизацію квартири. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надавши письмові заперечення, у яких зазначила, що згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" не підлягають приватизації квартири, розташовані на територіях закритих військових поселень. Також посилається на лист Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 11.09.2013 року № 303/4/15/1183, в якому зазначено, що до числа закритих військових містечок включені військові містечка, зокрема, військове містечко №3 смт. Черкаське. Таким чином, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини:

гр. ОСОБА_3 проживає у АДРЕСА_1.

Вселення в квартиру відбулося на підставі ордеру № 1131 від 23.10.1989 року, виданого Гвардійською КЕЧ району, правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська.

Також встановлено, що не зважаючи на звернення гр. ОСОБА_3 до відповідача з проханням оформити передачу в приватну власність квартиру, що вона займає разом з членами своєї сім'ї, їй відмовлено. Відмову мотивовано не визначеністю статусу АДРЕСА_1.

Так, гр. ОСОБА_3 29 вересня 2014 року звернулася з заявою до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міністерства оборони України м. Дніпропетровська з проханням оформити передачу в приватну власність квартиру.

17.10.2014р. начальник Квартирно-експлуатаційного відділу міністерства оборони України м. Дніпропетровська надав відповідь вих. № 3084, згідно до якої зазначено, що згідно переліку закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд, затвердженому Начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем України від 01.08.2013 року смт.Черкаське смт.Гвардійське Дніпропетровської області відноситься до закритих військових містечок. Згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у закритих війтих містечках житловий фонд приватизації не підлягає.

Згідно із ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Правовий режим власності визначається виключно законами (п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України "Про приватизацію державного житлового фонду", який прийнято 19.06.1992 р. за №2482-XXII (далі - Закон України №2482-XXII).

Закон України №2482-XXII передбачає порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом на законних підставах, з обмеженням на приватизацію, визначеним п. 2 ст. 2 цього Закону.

Згідно п. 2 ст. 2 Закону України №2482-XXII не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.

Судом встановлено, що в законодавстві України відсутнє визначення "закрите військове містечко", тому суд, керуючись частиною сьомою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із конституційних принципів і загальних засад права.

Відповідно до частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

На підтвердження відкритості військового містечка №3 смт.Черкаське гр. ОСОБА_3 звертає увагу на Наказ Міністра оборони України №569 від 16.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад". Додатком №1 зазначеного наказу затверджено Перелік військового майна (військове містечко №4, №1), що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади с. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області.

Також, позивач стверджував, що частину об'єктів нерухомого майна військового містечка №1, №2, №3, №4 передано в комунальну власність с.м.т. Гвардійське та с.м.т. Черкаське, тому військове містечко не може бути закритим, адже статус закритого виключає можливість перебування на території містечка цивільних громадян.

Як встановлено судом, 19.08.2013 р. Начальником Генерального штабу - Головнокомадувачем Збройних Сил України затверджено Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд. До зазначеного переліку увійшло військове містечко № 3 с.м.т.Черкаське.

Таким чином, Перелік від 19.08.2013 р. суперечить Наказу Міністра оборони України № 569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад", який має вищу юридичну силу.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого у разі не відповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад" має вищу юридичну силу та є чинним, суд не застосовує Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд від 03.09.2013 р. до якого увійшло військове містечко № 3 с.м.т. Черкаське та який затверджено Начальником Генерального штабу - Головнокомадувачем Збройних Сил України. Тому суд приймає, зазначений наказ, як належний доказ відкритості військового містечка.

З метою повного та всебічного розгляду справи, додатково судом досліджено визначення правового режиму майна закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном, які закріпленні в Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".

Згідно ст. 1 зазначеного Закону, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Однак, процедуру вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил (далі - військові частини), та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони (далі - самоврядні установи і організації), та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність регулює Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1282 від 29.08.2002 р. (далі - Порядок). Лише в зазначеному Порядку є визначення військового містечка.

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об'єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.

Відповідно до 2-1 Порядку об'єктами передачі згідно з цим Порядком є:

1) військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням;

2) нерухоме майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно);

3) інше окреме індивідуально визначене (рухоме) майно;

4) житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів.

Повноваження для передачі військового майна передбачено пунктом 4 Порядку згідно до якого передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням:

1) Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2-1 цього Порядку;

2) Міноборони - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 3 і 4 пункту 2-1 цього Порядку.

Отже право передати житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури (військове містечко № 4) в комунальну власність має Міноборони.

Крім того судом встановлено, що згідно пунктів 3, 7, 8 Доручення Президента України за підсумками робочої поїздки до Дніпропетровської області 12.10.2010 р. для вирішення проблемних питань, що стримують соціально-економічний розвиток регіону доручено (http://www.president.gov.ua/documents/12474.html):

- Прийняти рішення стосовно доцільності передачі житлового фонд об'єктів соціально-культурної сфери та інженерних мереж селищ міського типу Гвардійське та Черкаське в комунальну власність територіальних громад Новомосковського району Дніпропетровської області. (Термін - 10.12.2010 р. - ОСОБА_4);

- Вжити заходів щодо забезпечення мешканців селищ міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області безперебійним постачанням якісної питної води, здійснити заходи щодо розвитку системи водовідведення. (Термін - серпень 2011 р. - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9);

- Забезпечити проведення капітальних ремонтів гарнізонних будинків офіцерів та дошкільних дитячих закладів, розташованих у селищах міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області. (Термін - грудень 2011 року - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11).

На виконання зазначеного Доручення Президента України та відповідно до повноважень Міністром оборони України прийнято вищезгаданий Наказ №569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад" яким зобов'язано Головне КЕУ Збройних сил України організувати безоплатне вилучення з балансу Гвардійської КЕЧ району військового майна та його безоплатну передачу в комунальну власність територіальних громад згідно з Переліком військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади селища Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області (додаток 1 до наказу), Переліком військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади селища Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області (додаток 1 до наказу), Переліком військового майна, що безоплатно передається в спільну власність Новомосковської районної ради Дніпропетровської області (додаток 3 до наказу).

Так, згідно з Додатком №2 до Наказу Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. затверджено Перелік військового майна (військове містечко №3, №2), що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади смт.Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області.

До Переліку входять: житлові будинки, котельні, гбудинкоуправління №203; каналізаційно-насосна станція, дитячі садки, школа, мережі водопостачання, мережі каналізації, мережі теплопостачання та інше.

Як наслідок прийняття зазначеного Наказу та з метою його виконання, частину об'єктів передано в комунальну власність, однак передача житлових будинків не відбулася через відсутність інвентаризаційних справ, які начебто втрачено Гвардійською КЕЧ району.

Отже, з огляду на Доручення Президента України від 12.10.2010 р. та враховуючи фактичну передачу об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури, що перебували в оперативному управлінні Гвардійської КЕЧ району (правонаступник Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська), суд вважає, що військове містечко №3 має ознаки відкритого.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до абз. 4 п. 9 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України №406/2011 від 06.04.2011р., Міністр у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Накази Міноборони України, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

З огляду на зазначену норму Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад" та Додаток №2, яким затверджено Перелік військового майна (військове містечко №3, №2), що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади селища Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, є обов'язковим для виконання Гвардійською КЕЧ району Дніпропетровської області, тому суд вважає затягування питання щодо приватизації житла з посиланням на не визначеність статусу військового містечка протиправним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ігнорування Наказу Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад", ігнорування листа №303/4/17/394 від 13.05.2013 заступника начальника Головного КЕУ Збройних Сил України полковника Прогонюка С.Т. - є належним підтвердженням бездіяльності начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міністерства оборони України м. Дніпропетровська щодо вжиття заходів для приватизації квартири гр.ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАСУ).

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи встановлено ст. 162 КАСУ згідно до якої у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вичинити певні дії.

Враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для задоволення позову в частині позовних вимог, а саме: визнає протиправною бездіяльність начальника КЕВ МО України м.Дніпропетровська, яка виразилась в не розгляді заяви №2418 від 29.09.14р. ОСОБА_3 по суті, в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та вважає за необхідне вжити заходи, передбачені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», щодо приватизації квартири, яку позивач займає на підставі ордеру №38 від 03 листопада 2009 року, а також зобов'язати начальника КЕВ МО України м.Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_3 в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача видати розпорядження щодо приватизації квартири гр. ОСОБА_3, яку гр.ОСОБА_3 займає на підставі ордеру №1131 від 23.10.1989р., суд зазначає, що саме компетенцією Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, а не суду, є розгляд заяви щодо передачі у приватну власність квартири із подальшим здійсненням відповідних заходів за розглядом заяви.

Отже, питання щодо вжиття заходів щодо приватизації квартири має розглядати орган приватизації при прийнятті рішення за заявою позивача, яким на сьогодні у спірних правовідносинах є Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська.

В даному випадку суд не вправі втручатись у внутрішню діяльність суб'єкта владних повноважень та вказувати наперед яке він повинен прийняти рішення.

За таких умов суд приходить до висновку про необхідність відмови гр.ОСОБА_3 в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача видати розпорядження щодо приватизації цієї квартири.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 69 КАСУ визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАСУ).

Згідно приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов гр. ОСОБА_3 до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міністерства оборони України м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними - задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міністерства оборони України м. Дніпропетровськая, яка виразилась в не розгляді заяви №2418 від 29.09.14р. ОСОБА_3 по суті, в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та вжити заходи, передбачені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», щодо приватизації квартири, яку займає на підставі ордера №1131 від 23.10.1989року.

Зобов'язати начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міністерства оборони України м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_3 в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 листопада 2014 року

Суддя С.В. Ніколайчук