Постанова № 42355168, 14.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2015 р. Справа№ 910/17440/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014

у справі № 910/17440/14 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго"

до Публічного акціонерного товариства "Терра Банк"

про зобов'язання виконати умови договору

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 17.12.2014 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/17440/14 до 14.01.2015.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у справі № 910/17440/14 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що вимога позивача про виконання платіжних доручень, є вимогою кредитора (вимогою щодо виконання банком зобов'язань по наданню банківських послуг), задоволення якої не здійснювалось згідно із ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; у відповідача було введено тимчасову адміністрацію, а тому задоволення вимог кредиторів банку здійснюється лише в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у справі № 910/17440/14 скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що позивачем були надані банку платіжні доручення і на рахунках позивача містилась необхідна кількість грошових коштів, для виконання таких доручень, що підтверджується витягами із особового рахунку позивача; оскільки вимоги позивача стосуються зобов'язання виконати умови договору банківського рахунку, а не стягнення коштів за договором депозиту чи інше, позивач не є кредитором банку у розумінні чинного законодавства України; в п. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачений перелік дій, які не можуть бути здійснені банками під час запровадження тимчасової адміністрації, однак, до даного переліку не входить здійснення розрахунково-касових операцій банками.

На думку скаржника, посилання відповідача на введення рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 72 від 21.08.2014 тимчасової адміністрації у відповідача, як на неможливість виконання платіжних доручень позивача та перерахування грошових коштів, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, наслідки запровадження тимчасової адміністрації, визначені ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не передбачають заборони на здійснення розрахунково-касових операцій за договором банківського рахунку.

Скаржник вважає помилковими та необґрунтованими доводи відповідача про те, що позивач, вимагаючи від банку перерахувати кошти за договором банківського рахунку на рахунок в іншому банку, є кредитором відповідача, у даному випадку скаржник є не кредитором відповідача, а клієнтом банку та власником грошових коштів на рахунку, який обслуговує відповідач; при цьому відповідач лише надає послуги позивачу з обслуговування рахунку, тобто фактично розпоряджається належними скаржнику грошовими коштами.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги, вказує на те, що вимога скаржника про зобов'язання вчинити дії, є вимогою кредитора (вимогою щодо виконання відповідачем зобов'язань по перерахуванню грошових коштів за договором банківського рахунку від 02.04.2014 № 25/РКО/60-08-200614/04-54), задоволення якої не здійснюється згідно із ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та п. 1.15 розділу 2 глави ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, таким чином, апеляційна скарга позивача про зобов'язання виконати умови договору не може бути задоволена, оскільки у відповідача введено тимчасову адміністрацію, тому задоволення вимог кредиторів відповідача здійснюється лише в порядку, передбаченому зазначеними Законом та Положенням.

У письмовому поясненні позивач зазначає, що не має майнових вимог до відповідача, а лише вимагає від останнього виконання умов договору щодо здійснення поточних операцій по розпорядженню власними коштами, тобто, вимагає надати послуги, передбачені в договорі та на підтвердження цього, посилається на висновки, наведені у постанові Вищого господарського суд України від 29.10.2014 у справі № 910/5560/14.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмового пояснення, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про зобов'язання відповідача виконати умови договору банківського рахунку № 25/РКО/60-08-200614/04-54 від 02.04.2014 та здійснити перерахування з рахунку позивача № 26009301119469, що відкритий у відповідача, МФО 380601, грошових коштів: у сумі 1 030 000,00 грн. на рахунок позивача № 26000000970038, відкритий у філії "Полтавське головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", МФО 331401, з призначенням платежу: "Поповнення власного рахунку власними коштами згідно договору 243471 від 31.01.2014 без ПДВ", згідно із платіжним дорученням № 22 від 05.08.2014; у сумі 20 000,00 грн. до місцевого бюджету міста Миргород на рахунок № 33216811700012 ГУ ДКСУ у Полтавській області, код банку 831019, з призначенням платежу: "*;101; 25682207, податок на землю за липень 2014 року", згідно із платіжним дорученням № 23 від 06.08.2014; у сумі 700 000,00 грн. на користь Миргородської ОДПІ на рахунок 37198201001605 ГУ ДКСУ у Полтавській області, код банку 831019, з призначенням платежу: "*;71010000; 25682207, ЄСВ на оплату праці за липень 2014 року строком виплати 06.08.2014 року готівкою", згідно із платіжним дорученням № 26 від 06.08.2014 року готівкою; у сумі 250 000,00 грн. до місцевого бюджету міста Миргород на рахунок № 33216811700012 ГУ ДКСУ у Полтавській області, код банку 831019, з призначенням платежу: "*;101; 25682207, податок на доході фізосіб за липень 2014 року, утриманий з оплати праці в розмірі 15% строком виплати 06.08.2014 року готівкою", згідно із платіжним дорученням № 27 від 06.08.2014 року; у сумі 600 000,00 грн. до державного бюджету міста Миргород на рахунок № 31118029700012 ГУ ДКСУ у Полтавській області, код банку 831019, з призначенням платежу: "*;101; 25682207, податок на додану вартість за липень 2014 року", згідно із платіжним дорученням № 28 від 06.08.2014; у сумі 300 000,00 грн. на користь Миргородської ОДПІ на рахунок 37198201001605 ГУ ДКСУ у Полтавській області, код банку 831019, з призначенням платежу: "*;71010000; 25682207, ЄСВ на оплату праці за липень 2014 року, утриманий в розмірі 37,06% строком виплати 06.08.2014 року готівкою", згідно із платіжним дорученням № 29 від 06.08.2014 року; у сумі 100 000,00 грн. до місцевого бюджету міста Миргород на рахунок № 33216811700012 ГУ ДКСУ у Полтавській області, код банку 831019, з призначенням платежу "*;101; 25682207, податок на доходи фізосіб за липень 2014 року, утриманий з оплати праці в розмірі 15% строком виплати 06.08.2014 року готівкою", згідно із платіжним дорученням № 30 від 06.08.2014; здійснити перерахування з рахунку позивача № 26009301119469, що відкритий у відповідача, МФО 380601, грошових коштів у сумі 1 000 000,00 грн. на рахунок позивача № 26006000001034, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Креді Агріколь Банк", МФО 300616, з призначенням платежу: "Поповнення власного рахунку власними коштами", згідно із платіжним дорученням № 31 від 06.08.2014; здійснити перерахування з рахунку позивача № 26009301119469, що відкритий у відповідача, МФО 380601, грошових коштів у сумі 1 025 000,00 грн. на рахунок позивача № 26004054503048, відкритий у філії "Полтавське головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", МФО 331401, з призначенням платежу: "Поповнення власного рахунку власними коштами", згідно із платіжним дорученням № 32 від 06.08.2014 року; стягнення з відповідача судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.04.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку № 25/РКО/14/04-54, відповідно до п. 1.1 якого відповідач, за договором банк, відкриває позивачу, за договором клієнту, поточний рахунок: валюта рахунку гривня, номер рахунку 26009301119469, відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, на підставі заяви позивача і наданих ним документів та здійснює розрахунково-касове обслуговування, керуючись чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та умовами цього договору.

Згідно із п. 2.2 договору № 25/РКО/14/04-54 розрахунково-касове обслуговування позивача у національній та іноземній валюті здійснюється у межах операційного часу, встановленого відповідачем, крім вихідних, святкових та неробочих (небанківських) днів; тривалість операційного часу банку встановлюється внутрішніми правилами відповідача; розрахункові документи, що надійшли протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження до відповідача; розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, виконуються не пізніше наступного дня або цього ж дня, за наявності технічних можливостей відповідача, з оплатою згідно із тарифами.

Позивачем було надано відповідачу для виконання платіжні доручення № 22 від 05.08.2014, № 23 від 06.08.2014, № 26 від 06.08.2014, № 27 від 06.08.2014, № 28 від 06.08.2014, № 29 від 06.08.2014, № 30 від 06.08.2014, № 31 від 06.08.2014, № 32 від 06.08.2014.

Разом із платіжними дорученнями позивачем були надані відповідачу листи від 06.08.2014 № 1667, № 1669, № 1670, № 1673, № 1674, № 1675, № 1676, № 1677, № 1678 про перерахування коштів за вищевказаними реквізитами та сумами.

Згідно із довідками відповідача від 06.08.2014 № 161, від 07.08.2014 № 162, від 13.08.2014 № 163, залишок коштів по рахунку позивача № 26009301119469 станом на 06.08.2014 становив 5 342 683,03 грн., станом на 07.08.2014 - 5 342 663,03 грн., станом на 13.08.2014 - 5 287 655,03 грн.

Однак, вищезазначені платіжні доручення не були виконані відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Постановою Правління Національного банку України від 21.08.2014 № 518 відповідача - Публічне акціонерне товариство "Терра Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних.

Згідно із рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2014 № 72 запроваджено тимчасову адміністрацію у відповідача - Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" строком на три місяці з 22.08.2014 по 22.11.2014.

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2014 № 148 призначено Ірклієнка Ю.П. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у відповідача - Публічного акціонерного товариства "Терра Банк".

В ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452) встановлено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків; метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452 неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Частинами 1, 5, 6 ст. 36 Закону № 4452 передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту); уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення; під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників; зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452 вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III (далі - Закон № 2121) встановлено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань; банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Згідно із ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону № 4452 уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду; уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі укладеного 02.04.2014 між позивачем та відповідачем договору № 25/РКО/14/04-54, у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання, зокрема, щодо виконання розпорядження позивача про перерахування сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Однак, у зв'язку із введенням у відповідача тимчасової адміністрації, останній не виконав свої зобов'язання щодо виконання розпорядження позивача про перерахування, зокрема, не здійснив перерахування коштів за наданими позивачем платіжними дорученнями № 22 від 05.08.2014, № 23 від 06.08.2014, № 26 від 06.08.2014, № 27 від 06.08.2014, № 28 від 06.08.2014, № 29 від 06.08.2014, № 30 від 06.08.2014, № 31 від 06.08.2014, № 32 від 06.08.2014.

Таким чином, враховуючи, що відповідач є кредитором позивача за договором 25/РКО/14/04-54, щодо виконання відповідачем зобов'язань за зазначеним договором, зокрема, щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що вимога позивача про перерахування коштів, які знаходяться на його рахунку у відповідача, є саме вимогою кредитора та не може бути виконана відповідачем, в силу положень ч. 5 ст. 36 Закону № 4452, у зв'язку із введенням у відповідача тимчасової адміністрації.

Оскільки позивач є кредитором банку і на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону № 4452, то вимоги позивача до відповідача під час запровадження у останнього тимчасової адміністрації не можуть бути задоволені, відповідно, й підстави для задоволення позову відсутні.

Однак, слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права на грошові кошти, які знаходяться на рахунку у банку відповідача, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону № 4452, шляхом звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження здійснення банком операції з перерахування спірних сум або в порядку розділу VII Закону № 4452 у разі прийняття рішення про ліквідацію банку.

Крім того, відповідно до п.п. 6.1, 6.4 договору № 25/РКО/14/04-54 за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за даним договором сторони несуть відповідальність згідно із умовами договору та вимогами чинного законодавства України; у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли позивачу, безпідставного списання коштів з рахунку або порушення відповідачем розпорядження позивача про перерахування грошових коштів з рахунку, відповідач несе відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Зазначена правова позиція відповідає судовій практиці, про що свідчать, зокрема, постанови Вищого господарського суду України від 16.09.2014 у справі № 910/7157/14, від 08.10.2014 у справі № 910/7221/14, від 02.12.2014 у справі № 910/10423/14.

Доводи апеляційної скарги не є такими, що надають підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, враховуючи викладене та наступні обставини.

Статтею 111-28 ГПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Рішення Верховного Суду України щодо правовідносин, які є предметом розгляду в даній справі, відсутнє та скаржник на рішення Верховного Суду України не посилався.

Нормами ГПК України не передбачене право суду апеляційної інстанції надавати перевагу висновкам, наведеним в одних постановах Вищого господарського суду України, перед висновками, наведеними в інших постановах Вищого господарського суду України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у справі № 910/17440/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" без задоволення.

2. Справу № 910/17440/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 20.01.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха