Рішення № 42355070, 12.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/24694/14 12.01.15

За позовомВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"провідшкодування шкоди у розмірі 24 482,71 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Антонюк А.О. - представник за дов.

У судовому засіданні 12.01.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про відшкодування шкоди 24 482,71 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2014 порушено провадження у справі №910/24694/14 та призначено розгляд справи на 03.12.2014.

В судовому засіданні 03.12.2014, оголошено перерву на 17.12.2014.

17.12.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 24.12.2014.

Ухвалою від 24.12.2014 відкладено розгляд справи на 12.01.2014, в порядку ст. 77 ГПК України.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог з посиланням на звіт складеного за результатами автотоварознавчого дослідження, відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу становив 0,445. Таким чином, враховуючи наведене, відповідач здійснив перерахунок страхового відшкодування у розмірі 13 480,89 грн., згідно платіжного доручення №20966 від 04.03.2014.

В судовому засіданні 12.01.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

22.07.2008 між позивачем (далі - позивач, страховик) та Янковою Тетяною Дмитрівною (далі - страхувальник) укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № К840-044/08/СТ (далі - Договір), за умовами якого об»єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням застрахованим засобом та застрахованим додатковим обладнанням, зазначеними у додатку до цього Договору, а саме: Volkswagen Passat B6, державний номер АХ3009ВМ.

Додатковою угодою №1 від 09.07.2010 сторони погодили закінчення дії договору страхування 10.07.2015; франшизу за ризиками пошкодження (ДТП, протиправні дії третіх осіб, стихійні явища + пожежа) 2 %; страхування здійснюється: без урахування зносу.

14.01.2014 по вул. Гагаріна, 41/2 у м. Харкові, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Volkswagen Passat B6, державний номер АХ3009ВМ, під керуванням Ковальова О.В. та "Toyota Sprinter" державний номер 48867ОА під керуванням Іванішена Максима Андрійовича

15.01.2014 страхувальник звернувся до страховика із заявою про виплату срахового відшкодування.

На запит №2-12/34 від 03.02.2014, вигодонабувач - ПАТ "Укрсоцбанк", повідомив, що не заперечує перерахування суми страхового відшкодування на рахунок ремонтного підприємства (СТО) для відновлення автотранспорту, який є заставним майном банку або видати готівку клієнту у разі відновлення автотранспорту, який є заставним майном банку, клієнтом самостійно.

12.02.2014, страхувальник звернувся до позивача із заявою про перерахування страхового відшкодування на рахунок СТО - ФОП Рогозян А.І.

18.02.2014 позивачем складений страховий акт №СТ-14-422/1, відповідно до якого, ДТП, що сталось 14.01.2014 визнано страховим випадком.

Відповідно до рахунку-фактури №АР-00026 від 11.02.2014, вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat B6, державний номер АХ3009ВМ становить 31 226,41 грн.

Згідно розрахунку страхового відшкодування від 18.02.2014, позивачем вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 24 482, 71 грн. (26 353,06 грн. мінус 2,00% франшизи - 1 870, 35 грн.).

На підставі вищевказаного договору від 22.07.2008, заяви страхувальника, страхового акту, позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 24 482,71 грн. про що свідчить платіжне доручення №000057 від 18.04.2014.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно внаслідок експлуатації автомобіля "Toyota Sprinter" державний номер 48867ОА, як вбачається з постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Вищезазначеною постановою районного суду Іванішена Максима Андрійовича визнано винним та притягнуто до відповідності за ст. 124 КпАП України і накладено штраф.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з'ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Toyota Sprinter" державний номер 48867ОА була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) АС/2829217 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом АС/2829217, діючим на дату ДТП).

Отже, відповідач є особою на яку полісом АС/2829217 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля "Toyota Sprinter" державний номер 48867ОА на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").

Розмір франшизи за страховим полісом АС/2829217, що становить 00,00 грн.

Відповідач повідомив суду, що виплатив позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 13 480,89 грн., розрахованої згідно звіту №49/02/14 від 06.02.2014, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який становить 0,4445 та який позивачем не взятий до уваги при розрахунку суми страхового відшкодування.

Дійсно, згідно платіжного доручення №20966 від 04.03.2014 відповідач здійснив перерахунок коштів на рахунок позивача у розмірі 13 480,89 грн. з призначенням платежу: по договору №2829217 від 01.08.2013.

Судом встановлено, що п. 4 додаткової угоди №1 від 09.07.2010 до договору страхування, укладеного між позивачем та Янковою Т.Д., сторони погодили, що виплата страхового відшкодування здійснюється без урахування коефіцієнту зносу.

Згідно з ч.1 ст.14 та ст.204 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи не вбачається та сторонами не надано доказів визнання недійсною умови договору страхування в редакції додаткової угоди №1 в частині обов'язку позивача виплати страхового відшкодування без урахування зносу, що спростовує помилкове твердження відповідача про здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в завищеному розмірі внаслідок неврахування зносу автомобіля, пошкодженого в ДТП.

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (ст.629 ЦК України).

Таким чином, розмір відшкодування, право вимоги якого відповідачем виникло у позивача, обмежений лише фактичними витратами (платежами) страховика (позивача), здійсненими на користь страхувальника, чим спростовується твердження заявника про необхідність зменшення суми відшкодування з врахуванням зносу транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП.

В основу заперечень відповідач покладає те, що згідно зі звітом №49/02/14 про оцінку вартості збитків коефіцієнт фізичного зносу становив - 0,4445, тому відповідач сплатив на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 13 480,89 грн.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 10.12.2014 №910/7163/14.

Дійсно, нормою ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Проте, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки, по-перше, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспорту від 22.07.2008 №К840-044/08/СТ, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить. Адже, з приписів вищевказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даній правовій ситуації відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки відповідача, який є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За встановленими судами обставинами справи, позивач здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспорту, отримав право вимоги в сумі 24 482,71 грн., яке особа, що одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдані збитки.

Однак, відповідач здійснив часткову сплату страхового відшкодування у розмірі 13 480,89 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині 11 001,82 грн.

Відповідач в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростував заявлені позовні вимоги.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Артема, 40, код 20782312) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (02081, м. Київ, вул.. Здолбунівська, 7-Д, код 00034186) відшкодування у розмірі 11 001,82 грн. (одинадцять тисяч одна гривня 82 коп.) та 821,00 грн. (вісімсот двадцять одна гривня 00 коп.0 судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 19.01.2015.

Суддя М.Є. Літвінова