Постанова № 42354831, 15.01.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року Справа № 803/2628/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І. Ф,

за участю представника позивача Савчук Ю. Н.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» Гончарової Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Волинського відділення Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 та Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» в особі Волинського відділення Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося з адміністративним позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі - Другий відділ ДВС Луцького МУЮ) про скасування постанови від 18.06.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в частині накладення арешту на нерухоме майно, що виступає предметом іпотеки за іпотечним договором від 03.05.2007 року, - трикімнатної квартири загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 36,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 05.01.2015 року залучено до участі у справі ОСОБА_4 та Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» (далі - ПАТ «БМ Банк) як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Другого відділу ДВС Луцького МУЮ від 18.06.2013 року, винесеною в процесі виконання виконавчого провадження про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором від 26.03.2008 року № 4/41/260308 у розмірі 472 912,87 грн., накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4. Дане майно, а саме - квартира загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 36,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є предметом іпотеки відповідно до укладеного 03.05.2007 року між позивачем та ОСОБА_4 іпотечного договору. Зазначає, що позивач як іпотекодержатель має пріоритет зареєстрованої іпотеки на задоволення своїх вимог за рахунок даного майна, тому просить скасувати постанову від 18.06.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в частині накладення арешту на нерухоме майно, що виступає предметом іпотеки за іпотечним договором від 03.05.2007 року, - трикімнатної квартири загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 36,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 15.01.2015 року о 10 годині, позовні вимоги визнав, одночасно пояснивши, що на момент винесення оскаржуваної постанови ним не було порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

Представник третьої особи ПАТ «БМ Банк» у судовому засіданні позовних вимог не визнала та просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У судове засідання третя особа ОСОБА_4 не прибула, хоча відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в процесі виконавчого провадження № 38485937 з виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області № 161/1369/13-ц, виданого 12.06.2013 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором від 26.03.2008 року № 4/41/260308 у розмірі 472 912,87 грн. відповідачем 18.06.2013 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику.

25.11.2014 року позивач звернувся до начальника Другого відділу ДВС Луцького МУЮ листом вих. № 08.206-297/87-2113 з вимогою скасувати постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження від 18.06.2013 року в частині накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 03.05.2007 року.

Проте, 08.12.2014 року Другий відділ ДВС Луцького МУЮ листом № 43082 повідомив позивача про відсутність підстав, визначених статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», для звільнення з-під арешту майна ОСОБА_4.

Надаючи правову оцінку постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.06.2013 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 03.05.2007 року між ОСОБА_6 (позичальник) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) було укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 071-22-06/07, за умовами якого Банк зобов'язався видати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти в сумі 56 000,00 доларів США зі сплатою 13 % річних та з кінцевим терміном повернення заборгованості до 02.05.2022 року.

03.05.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором невідновлювальної кредитної лінії від 03.05.2007 року № 071-22-06/07 позивачем (іпотекодержатель) було укладено з ОСОБА_4 (майновий поручитель) іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_8, та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 1473. Відповідно до умов даного договору майновим поручителем в іпотеку позивачу було передано трикімнатну квартиру загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 36,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з посвідченням даного договору приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_8 накладено заборону на відчуження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, та є власністю ОСОБА_4, до припинення іпотечного договору, а також зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 1474/80.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Статтею 4 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Згідно статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_8, яка здійснювала нотаріальне посвідчення іпотечного договору, 03.05.2007 року було проведено державну реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою згідно Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 03.05.2007 року № 12367764.

З дослідженого судом Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 03.05.2007 року № 12367732 слідує, що приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_8 03.05.2007 року накладено заборону на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, 03.05.2007 року в Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» виникло право іпотеки на нерухоме майно - квартиру загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 36,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.05.2014 року, яке набрало законної сили, в рахунок погашення заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 03.05.2007 року № 071-22-06/07 в сумі 619 815,27 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 03.05.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 1473, трьохкімнатної квартири загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 36,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Згідно із статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданої позивачем копії Статуту ПАТ «Укрсоцбанк», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів 17.02.2014 року (протокол № 1), та погодженого Національним банком України 14.03.2014 року, зокрема, з пункту 1.2, вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», банку належать всі права та обов'язки, все рухоме та нерухоме майно, які належали Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Таким чином, до ПАТ «Укрсоцбанк» перейшли всі права первісного кредитора Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» у договорі про надання невідновлювальної кредитної лінії від 03.05.2007 року № 071-22-06/07, а тому з метою забезпечення виконання даного зобов'язання ПАТ «Укрсоцбанк» має право задовольнити свої вимоги за рахунок, майна, що є предметом іпотеки.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено порядок звернення стягнення на заставлене майно, яке в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Згідно з частиною 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

З висновку про вартість майна від 30.10.2014 року вбачається, що вартість квартири, яка належить ОСОБА_4, складає 394 651 грн. Сума заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії становила 619 815,27 грн. на момент винесення рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.05.2014 року. З довідки ПАТ «Укрсоцбанк» від 15.01.2015 року вбачається, що станом на 15.01.2015 року по договору від 03.05.2007 року рахується прострочена заборгованість у сумі 22 045,61 дол. США, пеня в сумі 349 801,74 грн. та заборгованість по нарахованих відсотках у розмірі 31 025,39 дол. США.

Наведене свідчить, що вартість предмету іпотеки є нижчою, ніж розмір заборгованості боржника перед заставодержателем, а відтак, враховуючи вимоги статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», правові підстави для накладення арешту на квартиру, належну ОСОБА_4 в межах виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.06.2013 року № 161/1369/13-ц про стягнення на користь ПАТ «БМ Банк» 472 912,87 грн. відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Встановлені при розгляді справи судом обставини дають підстави для висновку, що накладаючи арешт на майно, яке перебувало в іпотеці, державний виконавець не врахував усіх обставин, що мали значення при накладенні такого арешту, не дотримався принципу рівності перед законом осіб, які мали речові права на арештоване майно, та не дотримався необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та обмежив права позивача як іпотеко держателя.

Зважаючи на вищевикладене, постанова відповідача від 18.06.2013 року в частині накладення арешту на нерухоме майно - трикімнатну квартира загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 36,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій при винесенні оскаржуваної постанови.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, з Державного бюджету України підлягає до стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 78,03 грн. судового збору, сплаченого при поданні адміністративного позову згідно платіжного доручення від 12.12.2014 року № 0000237433.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 18.06.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на нерухоме майно, що виступає предметом іпотеки за іпотечним договором від 03.05.2007 року, - трикімнатної квартири загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 36,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, місто Київ, вулиця Ковпака, будинок 29, ідентифікаційний код 00039019) судовий збір у розмірі 78 (сімдесят вісім) грн. 03 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 20.01.2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко