Ухвала суду № 42354738, 13.01.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/4256/14

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

13 січня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

за участю секретаря судового засідання: Швець А.І.

за участю:

представника відповідача: Пятковського А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Летичівський комбікормовий завод" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю "Летичівський комбікормовий завод" (далі - Позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З обставин справи встановлено, що в травні 2014 року працівниками Летичівського відділення Хмельницької ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка Позивача з питань взаємовідносин з ПП "БудМаксПлюс" за період з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року, результати якої оформлені актом №361/15/04330728 від 20.05.2014 року.

На підставі акту №361/15/04330728 від 20.05.2014 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.06.2014 року №0003991500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 149167,0 грн. і нараховані штрафні санкції в сумі 74583050,0 грн..

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки №361/15/04330728 від 20.05.2014 року висновках Відповідача щодо порушення Позивачем вимог п.198.1 п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, абзацу "а" п.200.4 ст.200 ПК України та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2013 року на суму 149167.00 грн., у зв'язку з безпідставним віднесенням до податкового кредиту в жовтні - грудні 2013 року ПДВ по операціях з виконання ПП "БудМаксПлюс" робіт з благоустрою території та влаштування покриття тротуарною плиткою відповідно до договорів, які не мали реальних наслідків.

В серпні-грудні 2013 року Позивач та ПП "БудМаксПлюс" уклали ряд договорів на виконання робіт з благоустрою на об'єкті Позивача за адресою: Хмельницька обл., смт. Летичів, вул.50-річчя Жовтня, 101, а саме: договори підряду №13/08-13 від 13.08.2013 року(влаштування та ремонт асфальтобетонного покриття та влаштування плитки тротуарної), №11/11-13 від 11.11.2013 року (влаштування та ремонт існуючого асфальтобетонного покриття) і №2/12 від 02.12.2013 року (благоустрій території, прилеглої до будівлі лабораторії з візіровочною №1 по ГП).

Умовами зазначених договорів передбачено, що для виконання робіт замовник має право на підставі актів - приймання-передачі надавати підряднику будівельні матеріали (п.1.2 договору); підрядник зобов'язується розпочати роботи після передачі замовником проектно-кошторисної документації та майданчика (п. п. 4.1 і 4.2 договору); оплата виконаних підрядником робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт форми №КБ2в і довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 (п.2.1 договору). Договорами також передбачено, що у випадку несприятливих погодних умов (грози, дощі, сніг, зниження температури до 5 градусів) виконання передбачених договором робіт призупиняється, а кінцевий термін їх виконання може бути продовжено на термін затримки (п.4.3 договору).

Відповідно до п.3.2 договору №13/08-1 від 13.08.2013 року замовник сплачує аванс №1 - 100000,0 грн. до 16.08.2013 року, аванс №2 - 200000,0 грн. - до 30.08.2013 року, залишок суми - на підставі актів виконаних робіт.

Відповідно до п.3.2 договору підряду №11/11-13 від 11.11.2013 року замовник сплачує аванс №1 - 200000,0 грн. протягом одного банківського дня з дати укладання договору, аванс №2 - 200000,0 грн. - до 15.11.2013 року, залишок суми - на підставі актів виконаних робіт.

Відповідно до п.3.2 договору підряду №2/12 від 02.12.2013 року замовник сплачує аванс №1 - 40000,0 грн. протягом одного банківського дня з дати укладання договору, залишок суми - на підставі актів виконаних робіт.

Здійснення попередньої оплати вартості робіт по вищевказаних договірних умовах підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Додатковими угодами №2 від 03.12.2013 року, №1 від 30.12.2013 року і №1 від 30.12.2013 року Позивач та ПП "БудМаксПлюс" продовжили термін виконання договірних робіт до 31.05.2014 року.

Передбачені договорами підряду №13/08-1 від 13.08.2013 року, №11/11-13 від 11.11.2013 року і №2/12 від 02.12.2013 року роботи з благоустрою на об'єкті Позивача за адресою: Хмельницька обл., смт. Летичів, вул.50-річчя Жовтня, 101 ПП "БудМаксПлюс" виконало в жовтні 2013 року (частково) та в квітні 2014 року з використанням будівельних матеріалів, придбаних Позивачем.

По факту попередньої оплати вартості робіт по договорах №13/08-1 від 13.08.2013 року, №11/11-13 від 11.11.2013 року, №2/12 від 02.12.2013 року ПП "БудМаксПлюс" оформило та надало Позивачу відповідні податкові накладні.

Отримавши зазначенні податкові накладні, Позивач включив до податкового кредиту відповідних звітних періодів ПДВ, сплачене в ціні договірних робіт, у вигляді попередньої оплати їх вартості.

Роботи з благоустрою на об'єкті Позивача за адресою: Хмельницька обл., смт. Летичів, вул.50-річчя Жовтня, 101, передбачені договорами підряду №13/08-1 від 13.08.2013 року, №11/11-13 від 11.11.2013 року і №2/12 від 02.12.2013 року, ПП "БудМаксПлюс" виконало в жовтні 2013 року (частково) та в квітні 2014 року. Їх виконання підтверджується наявними в матеріалах справи первинними та іншими документами, а саме: договірною ціною, локальними кошторисами на виконання договірних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року та квітень 2014 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями матеріалів, актами прийому передачі майданчика для виконання будівельно-монтажних робіт на території виробничої бази, актами приймання-передачі проектної документації, актами прийому-передачі щебеню, гранітного відсіву та щебеневих сумішей, паспортами, виписаними ТОВ "Головчинецький гранкар"єр" на передачу ПП "БудМаксПлюс" для перевезення автотранспортом горючих сумішей ТипуВ за листопад 2013 року.

Створені в результаті виконання ПП "БудМаксПлюс" робіт об'єкти основних засобів (асфальтобетонне покриття та покриття тротуарною плиткою) введені Позивачем в експлуатацію серпні 2014 року, що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 25.08.22014 року та інвентарною карткою обліку основних засобів №1117.

Податковим кредитом в розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Дослідивши в ході розгляду справи надані Позивачем первинні документи, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання виконаних будівельних робіт, акти прийому передачі майданчика для виконання будівельно-монтажних робіт тощо, колегія судів дійшла висновку, що вони оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, тому є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарської операції та є підставою для формування податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що наявність у Позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, а також первинних платіжних документів, які засвідчують факт перерахування коштів, як попередньої плати придбання товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Щодо посилань апелянта на акт Житомирської ОДПІ №28/22-2/35954852 від 30.01.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «БудМаксПлюс», код за ЄДРПОУ 35954852, щодо підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, суд зауважує, що в силу приписів Податкового кодексу України зазначений документ не являється актом перевірки як таким, а лише в рамках проведення перевірки конкретного суб'єкта господарювання фіксує факт неможливості отримання підтвердження або спростування певних юридичних фактів.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч зазначеним вимогам законодавства, Відповідачем не надано достатніх доказів в підтвердження висновків акту перевірки, що господарські операції Позивача з ПП "БудМаксПлюс" не мали реального товарного характеру, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не мали на меті отримання економічного ефекту.

Враховуючи відсутність зауважень податкового органу щодо змісту первинних документів, наданих Позивачем, та будь-яких інших доводів, крім встановлення нереальності господарської операції на підставі акта перевірки контрагента, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу щодо завищення Позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2013 року по операціях з ПП "БудМаксПлюс".

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правочини, укладені Позивачем з ПП «БудМаксПлюс» відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності Позивача із вказаним підприємством, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов домовленостей.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 січня 2015 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.